Поет, критик, есеїст, публіцист Володимир Базилевський розчинився у великому філософі, ім’я якому – Володимир Базилевський. Авжеж, саме так – ми маємо справу з непересічним філософом. Просто наше суспільство цього не усвідомлює. Поки що. Володимир Базилевський – це філософія поезії і поезія філософії, навіть коли він препарує жорстоку прозу життя чи історію, яка часто є кривавою.  ›››

До особистої жертви українців завжди змушує обставина крайності, коли буває надто пізно. Зараз ще не пізно і йдеться про жертву безкровну і не дуже важку – змінити свій спосіб життя. Тільки змінивши своє ставлення до себе і держави, ми зможемо змінити осточортілу систему влади. Всі про це говорять, але не змінюємось не тільки ми – переважно не бажають щось віддати заради загального блага навіть наші діти. Чому ж так, адже покоління українців минулих століть платили набагато більше – жертву смерті?  ›››

Письменник Віктор Грабовський впродовж творчого життя поступово набував універсальності: філолог за фахом і поет за покликанням він «додавався» як критик, літературознавець, публіцист, перекладач, романіст. Пройшов шлях від кореспондента багатотиражки до головного редактора газети «Літературна Україна». Співавтор книжок документального художньо-публіцистичного фільму Ролана Сергієнка «Поріг» (1988 р.), дослідник українського етносу, його епічних та лексикографічних пам’яток. Автор оригінальної гіпотези про походження «Слово о полку Ігоревім»...  ›››

Наш гість – доктор мистецтвознавства, академік Національної Академії мистецтв України, фундатор і керівник Центра театрального мистецтва імені Леся Курбаса Неллі Корнієнко. Номінант Міжнародної премії КІОТО. Представляла Україну в ЮНЕСКО упродовж 1982-1992 рр. Виступала з лекціями з проблем української культури в багатьох країнах світу, автор низки монографій і численних статей. У бесіді взяв також участь Народний артист України, голова Національної Спілки Театральних Діячів України Лесь Танюк.  ›››

Приводом для зустрічі зі знаним літератором з Волині Іваном Корсаком став вихід його нового історичного роману «Немиричів ключ» (видавництво «Ярославів Вал», 2012 р.), який не тільки висвітлює причини-наслідки певного відрізку минувшини, а й дає деякі відповіді на виклики сьогодення.  ›››

Не знаю, чи пам’ятаєте ви, друзі, той період, коли ми тільки-но мріяли про незалежність? Давно це було, забулося вже. Мріяли про краще життя, вірили, що все буде добре. Не склалося... І ось це і є та країна, яку ми втратили – країна наших втрачених надій. Може до цього часу вона б не стала настільки яскравою, як про це мріялося колись, але зате пішовши цим шляхом, ми б досягнула хоч чогось. Хоча б того, чого змогла досягнути за ці роки Польща – з її натепер вже вчетверо більшою за нашу економікою і втричі вищим рівнем зарплат.  ›››

Центр подібних дискусій давно вже обертається навколо двох точок зору. За однією з них – в усьому винні політтехнологи, які не пропонуючи нам нових облич, заставляють обирати одних і тих же. Інша – в тому, що насправді винні самі люди, які вперто голосують за те саме. Як 20-ть років тому голосували за комуністів, так і тепер це роблять. А Ви б яку точку зору вибрали, якщо не секрет?  ›››

Ще до відкриття першої сесії новообраного парламенту в інформаційному просторі кимось наполегливо розвивається тема небезпеки для її існування. Поширюються різні версії плану влади щодо знищення опозиції як реальної політичної перешкоди другій каденції Януковича і впливу регіоналів. Ситуація звична в українських реаліях, адже причетність до влади прямо впливає на фінансове благополуччя дуже багатих людей незалежно від купленого партквитка...  ›››

Є така особлива приреченість у житті – бути серед людей. Вона надихає на подвижництво, мабуть, навіть більше, ніж філантропія. Давайте подивимося у вічі правді – нам з вами одне від одного нікуди не дітися. Тікати можна довго і далеко, стіни можна зводити високі й товсті, але зрештою суспільство нас усе одно наздожене і викриє. Так чи інакше, але доведеться нам одне з одним якось уживатися, притиратися характерами та інтересами, з’ясовувати стосунки і таке інше. То чому б не уникнути зайвої праці та не вирішити ці питання між собою одразу? Сьогодні ми опинилися в ситуації, коли чекати на справедливість від держави чи ще когось нема жодного сенсу. Вже ніхто не зробить нам гарного життя, крім нас самих.  ›››

Слово економіка скоро стане ненависним для людського роду. Для українців так звана економіка, утримувана державою, асоціюється з бездушним монстром, який харчується людською працею, нервами і розважається похоронами людських сподівань. Так воно і є, адже за життя простою працею можна заробити лише на мінімальне утримування сім’ї, тобто на відтворення робочої сили, яка стрімко втрачає в попиті і ціні. Власна приватна економічна ініціатива настільки ускладнена, що простіше продати свою робочу силу там, де вона має кращу ціну – за кордоном батьківщини. Тим, хто не може залишити рідну землю залишається гірко-болюча мрія про економіку для людей, справедливу платню і справедливу пенсійну систему.  ›››