Країну й далі омивають хвилі «Океану Ельзи» — майже культова група продовжує свій наступальний тур містами Батьківщини (у зв’язку з виходом нового альбому Gloria). Гіпераншлаговий стартовий концерт Вакарчука і «океанів» у Київському палаці спорту підтвердив те, що й так знали. Перше: товариш Вакарчук сьогодні щось трохи більше, ніж просто муземблема країни, — він ще й такий собі роко-попсний олігарх всієї України (бізнес, політика, навіть творчість — усе поєдналося в одній харизмі, і слава Богу). Друге: масовані піар-технології навколо групи й пропагандистські кампанії у зв’язку з рекламою телефонів, зрозуміло, стали істотною частиною фінансової користі фронтмена «Океану», але, на жаль, вписали його священне ім’я (для багатьох) великим шрифтом в історію вітчизняного маскульту, тому що коли «дуже багато», це ще не означає, що «все завжди добре». Третє: Вакарчук&Компані, дорогою втрачаючи деяких музикантів, усе ще залишається одним із артистів у країні, який збирає найбільше публіки. Часи, коли спортспоруди фарширувалися під зав’язку публікою на чиїхось сольниках, здавалося, вже залишилися лише на хвилях нашої пам’яті, однак...
›››
Чи правильно розумію, друзі мої: єдина царина поточної дійсності, де по повній програмі тріумфувала демократія, — це рідна культура?! Сто разів бита, ще більше лякана, ще частіше обдерта (як липка), а все одно живуча. І вже оскільки цього разу її (Культуру у вигляді Мінкультури) видавали заміж за наречених найрізноманітнішого калібру і статусу... Про що говорити... «Сватання на Гончарівці», «Весілля Фігаро» і «Одруження» (Гоголя) — усі верхівки й корінці класиків тьмяніють, блякнуть і пручаються у спробах конкурувати з місцевими авторами «сценаріїв».
›››