Блаженніший Митрополит Київський і всієї України ВОЛОДИМИР. Різдвяне послання
Свято втілення Бога Слова дає кожній людині все необхідне для створення Царства Божого у своїй душі. Кожен християнин — це живий свідок Христовий. Його обов’язок — бути достойним свого покликання, звершуючи справу свого спасіння. Лише в такому разі ми зможемо належним чином прославити Христа Спасителя, Який народився заради нас і нашого спасіння.
Сьогодні душа кожного православного християнина радіє, сповнена вдячності до Бога, згадуючи подію початку нової ери, початку Нового Завіту Бога з людиною. Нині Свята Церква і все творіння Боже прославляють Богонемовля Христа — Предвічне Слово, Яке заради нас і нашого спасіння прийшло на землю, втілилося від Духа Святого і Марії Діви, стало людиною. Справджується Первоєвангеліє: з’являється у світ Семено Жони, яке вразить главу лукавого змія; завершується підзаконний час, і здійснюються пророцтва всіх старозавітних пророків, які жили очікуванням Месії.
Про радісну подію звершеної обітниці, даної нашим праотцям на зорі людської історії, світ дізнався від Ангела. “Я сповіщаю вам велику радість, — говорить він пастухам і обіцяє, що вона буде всім людям, — бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Котрий є Христос Господь” (Лк. 2, 10–11).
Святитель Григорій Богослов, розмірковуючи над подією Боговтілення, у своєму слові на Різдво Христове научає нас богоодкровенним істинам, які роблять і нас сотаїнниками цієї події: “Безтілесний стає тілесним, Слово отвердіває, Невидимий стає видимим, Незбагненний стає збагненним, Син Божий стає Сином Людським, щоб спасти людей”.
Здійснений факт пришестя у світ Христа Спасителя укріплює нашу віру в наше спасіння. Різдво Христове знову відкрило нам врата Царства Благодаті і знову повернуло людству втрачений Рай, відновило нас у нашому синівстві Отцю і Богу, бо відтепер ми, як пише святий апостол Павел, “вже не чужі й не прийдешні, а співгромадяни святим і свої Богові” (Єф. 2, 19).
Ми відкриваємо Христу Спасителю своє серце і відчуваємо радість свята, ми живемо цією радістю цілий рік, і вона укріплює нас, вона допомагає нести кожному з нас життєвий хрест, долати труднощі і випробування. Свято втілення Бога Слова дає кожній людині все необхідне для побудови Царства Божого у своїй душі.
Кожен християнин — це живий свідок Христовий. Його обов’язок — бути гідним свого покликання, звершуючи справу свого спасіння. Лише в такому разі ми зможемо належним чином прославити Христа Спасителя, Який народився заради нас і нашого спасіння. Найкращий дар для Нього — наше благочестиве життя, яке ми проводитимемо у мирі, злагоді і взаєморозумінні, не в осуді, а в розумному братському діалозі, в благочесті, у спілкуванні зі святими нашої Церкви, у традиції, отриманій від апостолів і святих отців. У цій традиції бачить своє головне завдання і зміст своєї проповіді й служіння канонічна Українська Православна Церква.
Сьогодні ми, підсумовуючи прожитий рік і аналізуючи його, дякуємо Богові за Його милості до нас і за ті скорботи, які Він попускав нам. Зносячи ці скорботи, ми віримо, що Господь довготерпеливий і багатомилостивий. У Церкві ніколи не було тривалого періоду благоденства, і за часами розквіту завжди неодмінно наставали часи випробувань. Ми зі скорботою констатуємо той факт, що в окремих регіонах України порушуються права віруючих нашої Святої Православної Церкви, яка неухильно дотримується правил, встановлених святими апостолами та їхніми наступниками на Вселенських Соборах. Зокрема, це проявляється у силових захопленнях наших храмів, що є неприпустимим. Проте ми віримо, що Бог не в силі, а в правді, і свідчення цьому — багатовікова історія Святого Православ’я.
Я закликаю всіх до терпіння, яке заповідав Господь, і до молитви за нашу рідну українську землю і за Святу Церкву.
У минулому році ми відзначали знаменні події. Це і 60-річчя героїчної перемоги над фашизмом у Великій Вітчизняній війні, і повернення до України частки мощей просвітителя Русі, святого рівноапостольного великого Київського князя Володимира, і 15-та річниця отримання нашою Українською Православною Церквою Томоса про самостійність і незалежність в управлінні.
Особливу радість ми мали 22–24 листопада минулого року від молитовного спілкування з представниками всіх братських Помісних Православних Церков. У ці дні Господь дарував нам за вашими, возлюблена наша паства, молитвами відзначити ювілей 70-річчя нашого життєвого шляху. Ця подія ще раз засвідчила той високий авторитет, який має наша, утверджена на святих канонах, Українська Православна Церква у всьому православному світі. Ми дякуємо Господу за явлену нам милість.
У ці святі дні ще з одним проханням і пастирським повчанням звертаюся до всієї Повноти нашої єдиної у своєму сповіданні Церкви. Навесні нинішнього року кожному з нас належить виконати свій громадянський обов’язок — взяти участь у виборах тих, хто будуть нашими представниками у Верховній Раді України. У зв’язку з цим закликаю вас, виявляючи свої політичні уподобання, зберігати єдність духу в союзі заповіданої нам Господом Ісусом і Його святими апостолами любові та єдності духу.
Возлюблені у Господі архіпастирі, духовенство, чернецтво нашої Святої Церкви, наше молоде покоління, брати і сестри у Христі!
Сердечно вітаємо Вас зі святом Різдва Христового і Новоліттям! Бажаємо Вам від Богонемовляти Христа міцності духовних і тілесних сил, всесильної допомоги у ваших трудах на благо Святої Церкви, Вітчизни, для консолідації нашого суспільства. Закликаю всіх берегти церковну єдність як запоруку благополуччя у нашій державі і в наших душах.
“Єдиному Премудрому Богу, Спасителю нашому через Ісуса Христа Господа нашого, слава і велич, сила і влада перед віками, нині і повсякчас. Амінь” (Іуд. 1, 25).
Володимир, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Православної Церкви
Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
Різдво Христове, яке ми святкуємо кожного року, є основою нашого спасіння. Спасіння людства від гріха і смерті без народження Сина Божого Пресвятою Дівою Марією не могло відбутися. Різдво Христове по-інакшому називається Боговтіленням. Апостол Павло називає народження Сина Божого великою таїною благочестя: Бог явився у плоті (Див.:1 Тим. 3, 16).
Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Дорогі браття і сестри! Христос народився, славімо Його!
Різдво Христове, яке ми святкуємо кожного року, є основою нашого спасіння. Спасіння людства від гріха і смерті без народження Сина Божого Пресвятою Дівою Марією не могло відбутися. Різдво Христове по-інакшому називається Боговтіленням. Апостол Павло називає народження Сина Божого великою таїною благочестя: Бог явився у плоті (Див.:1 Тим. 3, 16).
Людський розум не може осягнути: як Бог, Який є абсолютним Духом, міг з’єднатися з плоттю? Як Творець Всесвіту в особі Сина Божого міг з’єднатися зі своїм творінням? Незбагненне чудо полягає в тім, що Бог дійсно став людиною, що Він явився в образі людини; невидимий Бог став видимим і жив серед людей.
За словами апостола Павла, Син Божий “принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік” (Флп 2, 7). Різдво Христове — це сходження Божества, приниження Бога до рабського вигляду людини. Ісус Христос народжується не в царських палатах, а в яслах для тварин у Вифлеємі.
Син Божий у повному розумінні є довершеною людиною, бо Він прийняв не тільки людське тіло, але й людську свідомість, людську волю, людські почуття. Він дійсно став одним із нас. Це твердження є тією ж мірою правдивим, як і твердження, що цей Чоловік є Бог.
Син Божий, прийнявши людську природу, вступив у внутрішню єдність, у соборність людського роду, включаючи його гріховність. Як людина, Він став нашим братом; як творче Слово Боже, Він є первородним із братів, тобто не просто людиною, як ми, а новою Людиною, другим Адамом.
Усе, що цей новий Чоловік — Господь наш Ісус Христос — думає і чого Він хоче, все, що Він робить, — усе Він думає, хоче, терпить і робить у соборному єднанні з людським родом, у реальній спільності Свого життя, смерті і воскресіння з нашим життям, смертю і воскресінням. По суті Його життя — це і наше життя, Його смерть — і наша смерть, Його воскресіння — і наше воскресіння.
І наше спасіння полягає в тому, що через акт Таїнства хрещення ми включаємося в Бога, Який став Людиною, самою своєю істотою, самою серцевиною свого буття, а не тільки своїми думками, бажаннями і ділами. Бути спасенним або стати християнином — означає бути прийнятим у життя Богочоловіка Ісуса Христа, в Його страждання і воскресіння. Спаситель – це та Людина, Яка прийняла в Себе і несе в Собі все людство, що потребує спасіння. Тому Різдво Христове, або втілення Сина Божого, дійсно стоїть у центрі християнства. Тому апостол Павло називає Різдво Христове великою таїною.
Церква Христова покликана здійснювати в земному житті наслідок Боговтілення. Спасіння треба розуміти як подолання в нас, людях, гріховних нахилів, як наше очищення до стану святості і як перемогу життя над смертю. Спасіння в такому розумінні не могло здійснитися людськими силами. Для цього потрібне було пришестя у світ Бога.
Присутністю і діянням Бога в людській душі є віра. Тому той, хто має живу віру, має благодать Божу, яка діє в його душі. Віра проймає всю людину, проникає в усі глибини людського духу і тому може й повинна вдосконалювати всі сторони життя. Через віру відбувається примирення Боже у світі. У цьому діянні Божому повинна брати участь і людина. Участь християн у цій Божій справі різноманітна. Вона відбувається через богослужіння й молитву, через проповідь Євангелія, через християнський спосіб життя, через повсякденну миротворницьку діяльність у широкому розумінні слова.
Апостол Павло говорить, що Христос є мир наш (Див.: Еф. 2, 14). А це означає, що мир прийшов на землю як наслідок Боговтілення. Мир як дар Божий стає надбанням кожної людини і благотворно впливає на її моральне життя. Примирення людини з Богом – це особливий стан душі, коли душевний мир виявляється у повсякденному житті людини. Як сонячне світло викликає до життя рослини, так внутрішній мир душі неодмінно викликає добрі стосунки між людьми. Звичайно, створення таких стосунків — справа нелегка навіть серед однодумців і близьких за духом та переконаннями людей. Тому Господь заповідав своїм послідовникам: “майте мир між собою” (Мк 9, 50). І святі апостоли неодноразово нагадували заповідь Христову берегти мир (Див.: 1 Сол. 5, 13; Рим. 14, 19; 1 Пет. 3, 11).
Надбання і дотримання миру є першочерговим завданням християн України, особливо це стосується тих православних, які розпалюють ворожнечу, ображають і принижують гідність своїх братів і сестер. Не може бути благодаті Божої в серцях тих православних, які дихають агресивністю і не бачать в українцях своїх братів і сестер по вірі. Без примирення православних ієрархів, духовенства і віруючих не може бути об’єднання українського православ’я. А український народ чекає і ніяк не може дочекатися того дня, коли постане Єдина помісна Українська Православна Церква.
Примирення і толерантне ставлення одне до одного потрібні також політичним і громадським діячам, особливо під час виборів. Не можна ображати людську гідність. Адже Син Божий для того і став Людиною, щоб назвати нас Своїми братами і сестрами. Першочергове завдання християн полягає в тому, щоб набути мир у собі. Але, здійснюючи це, ми як посланці Спасителя і Господа покликані умовляти людей примиритися з Богом (Див.: Кор. 5, 20), а також бути миротворцями серед людей (Див.: Мф 5, 9; 1 Пет. 3, 11; Рим. 12, 18 та ін).
У ці різдвяні дні, коли наші серця наповнюються духовною радістю, сердечно поздоровляю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, дорогі браття і сестри з великим святом Різдва Христового і Новим роком. Поздоровляю з Різдвом Христовим і Новим роком Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду, Уряд, Збройні сили України, всіх християн і весь український народ. Щиро вітаю зі святом Різдва Христового і Новим роком і нашу українську діаспору в Сполучених Штатах Америки і Канаді, в Європі, Австралії і Латинській Америці та по всьому світу, людей які з різних причин опинилися за межами своєї Батьківщини, але зберігають любов до рідного краю і разом з нами відзначають це велике християнське свято.
Нехай зміцнить Господь усіх нас у доброму душевному і тілесному здоров’ї і надасть нам Свою благодатну допомогу в наших повсякденних трудах на благо України і на славу Божу! Подякуймо Господу нашому Ісусу Христу, Який народився у Вифлеємських яслах, за Його благодіяння у минулому році і просімо у своїх молитвах, щоб благословення Боже було на кожній людині, яка чинить добро, на українському народі і на нашій Українській державі.
Христос народився, славімо Його! Різдво Христове Філарет, 2005/2006 рік, м. Київ.
Високопреосвященнішим і Преосвященним Владикам Всесвітлішим і Високопреподобним Отцям, Преподобним Монахам і Монахиням, Дорогим Братам і Сестрам Мир у Господі!
Дорогі у Христі!
Надходять Різдвяні свята. Між усіма святами літургійного року Різдво відзначається тим, що воно є найбільш родинним. З одного боку, у цей час перед нашими очима постає Пресвята родина – Марія, опікун Йосиф та новонароджене Дитятко Ісус Христос – і подія, яка є найщасливішим моментом для кожної родини – народження Дитини. А з другого боку, суто по-людськи, Різдво є родинним святом для кожного особисто, адже за різдвяним столом збираються всі покоління: бабуся і дідусь, батько й мати, діти і внуки, – збираються, щоб відчути родинне тепло.
А що робити, якщо родина велика, якщо вона розсіяна по всьому світі, як наша Церква? Хотілося б обійняти кожного з Вас, зайти до кожного дому, сісти за кожен різдвяний стіл. Але на жаль, це неможливо. Тому звертаюся до Вас через це писане слово, щоб привітати кожного з Вас, щоб щиро побажати Вам всього найкращого, щоб разом з Вами відчути тепло великого родинного щасливого свята.
А свято це наповнює нас щастям не тільки в цю мить. Коли народжується дитина, всі члени родини збираються і гадають, на кого виросте та людина, що з неї буде. Так само і ми сьогодні. Зустрічаємося при колисці, чи радше – яслах Немовляти Ісуса. Не знаємо, що буде далі, бо це не звичайна Дитина, не тільки людина, а воплочений Єдинородний Божий Син, який приносить нам щастя, – приносить Божу любов. Він не тільки очікує від нас любові, прихильності й зичливості, як звичайно буває у дітей, а й сам нас обдаровує і запевнює, що як Боголюдина несе нам багато добра, радості й віри в краще майбутнє, навіть тоді, коли нам видається, що це неможливо. Ісус Христос запевняє нас, що те, що Він обіцяє і для чого прийшов, - це реальність, бо Він – Бог.
Дорогі у Христі! Прохаю Вас: зібравшись на Святу вечерю навколо родинного столу, згадайте, так як Ви згадуєте своїх рідних, мене і всіх інших членів нашої Божої родини.
Ще раз щиро вітаю Вас зі святом Христового Різдва і бажаю Вам, щоб під час святкування народження Спасителя Ви утвердилися у вірі, а Ваше серце сповнилося надією і радістю.
Блаженнішого МЕФОДІЯ Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви
Багато років минуло з того часу, коли дивна зірка стала понад Вифлеємом, а земля та небо сповнились благовістям про народження Спасителя світу. Втім, хоча ця подія й відокремлена від нас тисячами років, ми переживаємо її так, ніби самі сьогодні є її самовидцями. Бо «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13,8). Як тоді словослов’я небесних воїнств виповнило неземним спокоєм та священним трепетом Вифлєємських пастирів, так само й нині воно сповнює нас радістю та благоговінням перед таїною Боговтілення. «Бо Дитя народилося нам, даний нам Син» (Ім. 9,5).
Сповнилося Божа обіцянка, яка була надана ще праотцям, про те, що народиться на землі Спаситель світу і насіння жінки зітре голову змія (Бут.3,15). Однак не одразу і не раптом збулася це Божа обіцянка – людство пройшло довгий шлях очищення та освячення для того, щоб отримати здатність сприйняти цей Дар Божий, і в благий час, коли рід людський дав Матір-Діву, Господь дав нам Самого Себе, увівши, таким чином, людину в повноту богоспілкування.
Багато страждань переносить на своєму нелегкому шляху наш народ, який сьогодні позбавлений церковної єдності. Трагічне розділення серед православних в Україні позначуються практично на усіх сторонах нашого життя. Проте, якщо ми переносимо труднощі з спокоєм у душі, без злоби та осуду наших братів по вірі, то ми недалекі від того, щоб і Господь улікував наші скорботи.
Час, у котрий ми живемо – дивний, доленосний час для України та її побожного народу. Бог надав нам унікальну історичну можливість мирно, без пролиття крові відродити свою давню державність. Господь дає нам сьогодні можливість національного відродження та вільного культурного розвитку. Отож, покладаючи надію на Бога, ми сподіваємося, що Господь також благословить наш народ та нашу країну церковною єдністю. Ми також віримо у те, що Його благою волею в Україні остаточно постане єдина Помісна православна Церква, котра увійде у повне спілкування з своїми Церквами-сестрами у всьому православному світі.
За покликом наших віруючих сердець піднесімо нині Спасителю та Господу нашому Ісусу Христу гарячі молитви про те, аби майбутній рік був для улюбленої нашої Батьківщини часом миру, процвітання та побожної праці. Боже благословення нехай спочине на ваших родинах, на трудах та молитві, на усіх ваших добрих справах. Дух мудрості й розуму, дух поради та міцності, дух пізнання та страху Господнього нехай перебуває з усіма вами.
Мефодій Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви.
Різдвяне послання Постійної Конференції Українських Православних Єпископів поза межами України
ПОСТІЙНА КОНФЕРЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОСЛАВНИХ ЄПИСКОПІВ ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Славмо і приносьмо подяку Богу Отцю, бо Він у Своїй великій мудрості “…послав Свого Сина, що родився від жінки, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли”. (Гал.4:4-5)
ДОРОГІ Й УЛЮБЛЕНІ ОТЦІ ДУХОВНІ І ВІРНІ НАШОЇ СВЯТОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ ТА БРАТИ І СЕСТРИ ПО ВІРІ В УКРАЇНІ!
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВМО ЙОГО!
Я к і в час Різдва Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, так і сьогодні, світ оповитий смутком і темрявою. А це спричинене руйнуючими силами зла, суспільством опанованим ідеєю смерті , нелюдськими знущаннями людини над людиною та наслідками природніх катастроф. Але так, як і понад 2000 років тому, Господь приходить до нас знов у сучасному часі в вигляді невинного дитятка, та приносить нам спасіння. Бог зодягається у нашу людськість , щоб ми могли піднестися до божественного, щоб ми отримали життя, мир і надію. Якщо б Він не з’явився, у нас не було б взагалі причини до святкування.
Але тому, що Він прийшов, ми можемо зараз зрозуміти милосердя, турботи і ЛЮБОВ Божу до всього людства, і Його бажання принести нам спасіння. Єдинородний Син є центром і наріжним каменем всієї людської і божественної історії, і ми святкуємо Його втілення не лише 25 грудня/7 січня, але у всі пори року, завжди, при кожній нагоді. Ми святкуємо Його втілення так, як ми розділяємо Його ЛЮБОВ. Ми святкуємо Його втілення тим, що охочі позбутися гордині і пихи, і перестати критикувати та засуджувати наших ближніх. Ми святкуємо Його втілення, коли стаємо Христом у житті інших – висловлюючи нашу стурбованість ними і співчуваючи їм у різних обставинах їхнього життя. Ми святкуємо Його втілення, коли перестаємо противитися Його Ласці.
Ніхто ще не перевершив Євангелиста Іоана (“Улюбленого”) в його могутньому описанні Втілення/Різдва – таїнства Предвічного Бога, Який приходить до нас і являється нам в Особі маленького, безпомічного людського Дитяти. “І життя було в Нім, а життя було світлом людей” (Іоан 1:4). Євангелист Іоан каже нам, що у Господі Ісусі і через Нього, Бог уможливив нам відчути Його Силу і Любов до глибини нашого існування, щоб ми могли мати повноту життя, і здібність розділяти ту повноту. Однак, слід зауважити, що несподівано Іоан міняє тон свого опису, переходячи від Ласки та Світла, і життя, він раптово каже: ”До свого Воно (Світло) прибуло, та свої відцурались Його”.(Іоан 1:11). А тоді, так же раптово, він вертається ще раз до Ласки, кажучи: ”Слово стало тілом і перебувало між нами, повне ласки і правди. І ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця” (Іоан 1:14). Іоан підкреслює чудо довготривалості Божої Ласки. Наперекір відкиненню, наперекір відпорності, Він знов приходить. Він знов повертається. Він пробує добратися до нас і пропонує нам Його любов. І як говорить Єангелист, тим що врешті погоджуються Його прийняти, “Він дає міць дітьми Божими стати, тим, що вірять у ймення Його” (Іоан 1:12). Кра-щого і важливішого різдвяного оповідання ніколи не було. Ані не може бути нам даний кращий приклад для нашого життя.
То ж не відрікаймося більше від Ласки, Світла і Життя. Розділяймо сміло ці дари із що раз більше світським суспільством. Продовжуймо жити у Христовій любові, продовжуймо наші старання закінчити війну та проголошувати святість людського життя, особливо життя невинних ненароджених. Бо “Бог так полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ осудив, але щоб через Нього світ спасся”(Іоан 13:16-17). Вірте в це!
Внаслідок подій, що відбувалися в Україні рік тому, цей чудесний час буде назавжди пов’язаний з чудом миру і любові, що розвивався перед очима всього світу на морозних вулицях Києва під час Помаранчевої революції. Нехай вірні Церкви в Україні - наші брати і сестри по вірі і по крові для більшості наших вірних у діяспорі, разом із своїм проводом, політичним і духовним, відкриють свої серця Ласці, що всіх нас об’єднує і всіх лікує. За них і за вас ми постійно молимося.
Вітаємо вас усіх у ці святі святкові дні і просимо Бога, щоб ЛЮБОВ, мир і радість Новонародженого Дитятка-Христа наповнювали ваші домівки і ваше життя на протязі всьго Нового Року.
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВМО ЙОГО!
+ КОНСТАНТИН, Митрополит Української Православної Церкви в США і діяспорі;
+ ІОАН, обраний Митрополит Української Православної Церкви в Канаді;
+АНТОНІЙ, Архиєпископ Української Православної Церкви в США;
+ ВСЕВОЛОД, Архиєпископ Української Православної Церкви в США;
+ ІОАН, Архиєпископ Української Православної Церкви в діяспорі;
+ ЮРІЙ, Архиєпископ Української Православної Церкви в Канаді;
+ ЄРЕМІЯ, Єпископ Єпархії Української Православної Церкви в США
на Південну Америку.
+ АНДРІЙ, Єпископ Української Православної Церкви в діяспорі.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
