Чи допоможе взаємопорозумінню спільне засідання парламенту, Президента та уряду? Коментарі експертів
Автор: Центр досліджень політичних цінностей Коментарі (0)
17 січня на погоджувальній раді керівників груп і фракцій парламенту було досягнуто рішення про проведення у четвер 19 січня спільного засідання Верховної Ради, Президента та Кабінету міністрів. У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Чи допоможе взаємопорозумінню спільне засідання парламенту, Президента та уряду?»
Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології): „Я думаю, що є шанс і треба його використати, адже державі ще якось потрібно жити до травня з цим урядом, треба якось налагодити співпрацю. Думаю, якщо б Президент пішов назустріч Верховній Раді й таки відправив у відставку хоча б кілька одіозних постатей в цьому уряді, то вони б дійшли згоди й відновили співпрацю”.
Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей): „Гілки влади зробили розвідку боєм: вони спробували побавитися в конфлікти, які (як можна передбачити) виникнуть відразу після виборів і виявлять основне протиріччя: парламент має повноваження, але йому не вистачає можливостей, а Президент, навпаки, має можливості, але йому не вистачає повноважень. Тож «високі сторони» просто приречені на зустріч за столом переговорів. Тому рішення про додаткові переговори між Президентом, урядом та парламентом можна лише вітати. Сумнівно, що лише одна показова зустріч може привести до компромісу, але навіть таку спробу варто вітати. Але складається враження, що на цей момент від парламенту необхідне лише скасування постанови про відставку уряду, а насправді слід вести мову про багатогранну співпрацю”.
Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»): „Все зависит от того, какая площадка будет выбрана для переговоров, то есть кто к кому придет в гости. Если Президент и правительство придут в парламент и там начнут выяснять отношения, то это закончится скандалом, потому что люди сильно меняют свою точку зрения в зависимости от того, где они находятся: играют ли они на публику или решают какие-то проблемы. В данном случае парламентарии будут принимать у себя Президента и Кабинет Министров и естественно с самого начала это будет похоже на некое судилище, при котором депутаты будут предъявлять различные требования к Президенту и правительству, а те в свою очередь не будут готовы удовлетворить эти предложения, или обвинения. То есть до этой встречи должна была бы быть правильная с технологической и политической точки зрения встреча на нейтральной территории, например, в Совете национальной безопасности. Тут руководство Верховной Рады, весь состав Кабинета Министров и Президент должны были бы встретиться и решить ряд политических вопросов по стабилизации ситуации в стране, а после этого встречаться в обязательном порядке в Верховной Раде как в высшем законодательном органе. В других случаях, я боюсь, это мероприятие закончится ничем и каждая сторона будет считать, что она сделала все, чтобы снять конфликт, а конфликт будет продолжаться”.
Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій): „Я думаю, воно допоможе, тому що зустріч Кабінету міністрів, Президента й народних депутатів у Верховній Раді – це необхідний крок для того, щоб включити механізми публічного діалогу, це по-перше. По-друге, це можна вважати кроком до зняття політичної напруги, кроком, який має перевести ситуацію із публічно-коментаторських загострень, до формулювання позицій всіх сторін. По-третє, те що Президент буде в парламенті, а до речі десь через тиждень президент буде виступати зі своїм посланням до парламенту, свідчить про те, що президентська сторона починає більш чітко розуміти місце й роль парламенту, як в нинішній політичній системі, так і в теперішній політичній ситуації. Я думаю, що парламент має оцінити ось цей можливо новий формат взаємовідносин в основному інституційному трикутнику, тим більше що час грає на парламент. Він зацікавлений в тому, щоб передвиборча кампанія й вибори до нового парламенту пройшли в більш-менш спокійній обстановці (без нагнітання й інструменталізації народних емоцій). А вже після парламентських виборів і після того, як почне працювати новий парламент, буде інша політична кон‘юнктура де вже остаточно запрацюють конституційні механізми та процедури парламентсько-президентської республіки”.
Олександр ЛИТВИНЕНКО (провідний експерт політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова): „В принципі, щоб знати відповідь на це питання треба володіти інформацією про реакцію на це насамперед Президента й Кабінету міністрів. Я, на жаль, такої інформації не маю, але виходячи з розстановки сил і з тих подій, що відбулися, та настроїв, які існують у відповідних політичних групах, чесно кажучи, я не покладав би на це великих надій. Можливо, на цьому засіданні будуть досягнуті компроміси не вирішального характеру, а принаймні визначаться певні кроки до розв‘язання ситуації, бо так чи інакше її треба розв‘язувати, інакше справа зайде в глухий кут: з одного боку бажання Президента винести питання про політреформу на референдум, з іншого – жорстка позиція керівництва Верховної Ради. Утім я не виключаю, що іде активна робота з депутатськими фракціями й, можливо, це дає певну надію. В усякому разі на якісь радикальні рішення я не розраховую”.
Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»): „Я переконаний, що шлях до розв’язання цієї критичної ситуації лежить лише через переговори. Річ у тім, що на сьогодні існують три варіації розвитку подій. Варіант перший – політична війна, пов’язана із наростанням загострень між парламентом та Президентом у зв’язку із зустрічними ініціативами про референдум та про дострокове введення нових повноважень парламенту. Це може спричинити кризу владу із непередбачуваними наслідками. Варіант другий – такий собі оптимум, дуже привабливий, але й важкий для реалізації: Президент і Верховна Рада (перш за все, її керівництво) зроблять крок назустріч одне одному у погодженні тих проектів законів, які дозволяють забезпечити сьогодні нормативною базою нову редакцію Конституції, яка вже почала діяти. Тут можливий мінімалістський підхід, оскільки для того, щоб достойно вийти із ситуації достатньо було б прийняття двох законів – закону про Кабінет Міністрів і про регламент. З цим можна було б нормально дійти до виборів. Але, звичайно, оптимальний варіант – прийняття пакету законів, серед яких – про регламент, про Кабінет Міністрів, про Президента, про опозицію, про міністерства та відомства. Можливо, також доречно було б провести консультації щодо законів про місцеве самоврядування та державні адміністрації на місцях, хоча це можна перенести й на післявиборчий період. Можна було б, по-перше, провести тендер законопроектів для того, щоб вибрати ті, які максимально відповідають інтересам і парламенту, й Президента, по-друге, провести нормальні торги між головою держави й депутатами стосовно врегулювання процедур повноважень, оскільки те, що може спочатку лякати в Конституції, потім «розрулюється» з точки зору стримування противаг через закон. За доброю волі це можна зробити вже на сесії в лютому. І третій, мінімалістський варіант (зі своїми, скажімо так, проблемами) – це якщо Президент не йде на продуктивні переговори, демонструє бажання все-таки переглядати політичну реформу. За цих обставин парламент може прийняти перехідне рішення про регулювання стосунків у системі влади на період до прийняття законодавства. Звичайно, це буде певною мірою егоїстичний варіант, суто парламентський, але він теж дозволяє вийти із ситуації. Можна розглядати й варіант, коли ніхто нічого не буде вирішувати в принципі, але за таких обставин відмовчатися не вдасться: мовчання рано чи пізно призведе до першого варіанту – війни. Підводячи підсумок: маю надію, що коли сторони зрозуміють, що від такої ситуації ніхто не виграє, а програти можуть усі (тим більше, що всі переконались: після відставки уряду Єханурова ніхто із нинішніх політичних лідерів не може стати центром нових коаліційних переговорів), усе-таки оптимум – розпочати консультації й, можливо, навіть вийти на рішення по парламентській моделі. Я чекаю, що в четвер Президент дасть сигнал про готовність переглянути свою ініціативу щодо референдуму. Це було б позитивне рішення”.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
