Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. Вiд Марка 14.7
Одного морозного лютневого дня люди, як завжди у Києві, метушилися. Кожен мав свою справу і, незважаючи на холод, їхав по своє. Вагон метро погойдувався, колеса стукотіли покритими іскристою памороззю рейками, сонце додавало настрою, що всі діла сьогодні будуть успішними. Пасажири сиділи після веселого заспокоєння: кожен зайняв своє місце! “А ці невдахи, що стоять біля поручнів, нехай на плечах везуть свої теплі шуби й пальта” – думалося якось мимоволі.
Ті що стояли, переступали з ноги на ногу, дивлячись перед себе у вікна або розглядаючи рекламу і більш успішних, що бундючно сиділи. В їх очах можна було вловити незалежність і тінь цинізму: “Нічого, подивимося, хто буде першим на сидінні наступним разом!”
Молодий чоловік, що зустрівся із поглядом сусіда навпроти, намагається взяти верх у давній грі “Хто кого?” Цього разу, щось додало особливої сили його очам перемогти навіть такого солідного чоловіка, якому прийшлося відвести погляд у вікно, а потім ще на свої руки та кейс. Елегантно вбрана дівчина у гарних чобітках шукає зацікавлені, навколо себе, погляди, але не знаходить їх. Лише більш чи менш модні валізочки на колінах сидячих. Її зацікавив напис на одній з них англійськими літерами: “Compassion & Care” – “Співчуття й піклування” – швидко переклала вона і цокнула язичком. “Що це воно... мабуть якась назва заходу, де роздавали гуманітарку!?” Поруч із собою вона відчувала лікоть панка, який крізь модні окуляри дивився до своєї книги, читаючи розділ “Как услышать Глас Божий”. “Такий дрібонький шрифт; що там, ага, - “успех в молитве” – прочитала через плече.
Потяг поступово зменшив швидкість аж до повної зупинки. На станції увійшов одинокий чоловік. Це був убогий жебрак років 60 – 70. Метро зрушилося далі й треба було притриматися за поруччя аби не впасти під час прискорення. Вагон набрав потрібну швидкість, а дідусь, хрипло-тихо говорячи: “Ради Ісуса Христа!” – почав просуватися у кінець. Він ніяковів та замовкав на якусь мить. Збивали погляди, що оцінювали ступінь його нужди.
На наступній станції він вийшов із порожньою рукою і заховав її від морозу до кишені. Двері зачинилися, перше ніж дідові вдавалося перейти до наступних.
Потяг рушив.
Есе надіслав Костянтин Пантелей - координатор центру "Родинний Дім".
Інформація про Центр сім'ї "Родинний Дім"
Результатом співпраці Благодійного Фонду "Карітас-Київ" та Дніпровської райдержадміністрації м. Києва стало створення в лютому 2001 року Центру "Родинний Дім", що здійснює служіння для потреб сімей усіх-категорій.
Розроблено три програми (праця з родинами, молоддю, жінками), успішне втілення яких сприятиме здійсненню державної сімейної політики. Плекання екології родинного життя - одне з пріоритетних завдань Центру.
У співпраці з Всеукраїнським Фондом "За гідність людини!", товариством "Разом за життя!" та багатьма громадськими організаціями центр прагне досягти:
- орієнтації всіх поколінь на оздоровлення сім'ї;
- зміцнення гармонійних подружніх відносин, що виключають контрацептивні технології і які-небудь інтервенції в репродуктивну сферу людини, включаючи зачаття дитини, вагітність, пологи, годування грудьми;
- поширення серед подружжів сучасних й ефективних наукових методів розпізнавання періодів плідності.
Здійснення цих намірів відбувається шляхом співпраці з фахівцями жіночих консультацій та проведення просвітницької роботи серед населення з питань захисту репродуктивного здоров'я подружжя і їхнього потомства, а також здоров'я всієї родини.
Для ознайомлення з відомою в багатьох країнах модифікацією симто-термального методу розпізнавання плідності (МРП) розробленою і випробуваною у Клініці Акушерства і Гінекології Королеви Єлизавети в Бірмингемі і запропонованої для широкого поширення Європейською Асоціацією Вчителів МРП, як також з іншими підставовими знаннями в галузі екології подружжя Всеукраїнським Фондом "За гідність людини!" та Центром провадяться консультації та семінари.
Як анм можна співпрацювати з Вами для вховання студентсьуої молоді?
Наш телефон: 512-57-33
Інші коментарі
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Для fisher7
Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю...››› Роман| 05.01.2009, 01:38
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
