29 січня Дмитро Павличко знову попередив українців про загрозу набуття російською мовою статусу другої офіційної. Коли освічені люди в усіх країнах світу, включно з Китаєм і Росією, вивчають англійську як другу мову, оскільки вона фактично є мовою всесвітнього спілкування, неосовєтські русофільські політики України погрожують ізолювати країну від решти світу своїм законопроектом про російське мову і відкинути її в культурному відношенні на сто років назад.
Використання й надалі російської мови в бізнесовій та громадській сферах сигналізуватиме, що “капіталізм говорить російською”; це посилить русофільські орієнтації і старі уявлення, що українська мова придатна лише для домашнього вжитку. Російська як друга мова означатиме, що освічені українці, які хочуть контактувати зі світом, будуть змушені вивчати третю мову.
Хоча в українських ЗМІ цілком обгрунтована стурбованість бідністю і корупцією відсуває мовне питання на другий план, а іноземні неоліберальні коментатори ігнорують культурні проблеми, вважаючи їх недоречними, економічний і політичний аспекти мовних питань не слід лишати поза увагою, оскільки громадске/публічне використання мови пов’язане із політичними орієнтаціями.
Через п’ятнадцять років після здобуття незалежності громадське життя, бізнес і ЗМІ за межами трьох західних областей досі залишаються практично російськомовними. На початку цього століття в країні, де 20 % населення складали російськомовні росіяни, 33 % російськомовні українці і 47 % україномовні українці; 10 % щорічно друкованих книг, 12 % журналів, 18 % телевізійних програм і 35 % газет виходили українською мовою (Куц О. Мовна політика в державотворчих процесах. – Харків, 2004. – С. 119).
Уряд не запроваджує у життя своє мовне законодавство. Усі урядовці повинні розмовляти українською на роботі, але більшість цього не робить і тим не менше продовжує отримувати платню. Уряд не цікавить, чи використовують українську мову іноземні корпорації у своїх магазинах. MacDonald`s використовує українську у своєму меню. Baskin Robbins – ні.
На 2004 рік вчителі досі викладали російською в “україномовних школах”, деякі з тих шкіл також мали окремі російськомовні класи. Значно більше, ніж дозволені законом 50 % телевізійних програм виходять російською мовою.
В свою чергу Верховна Рада, у якому переважають неосовєтські - русофільські настрої, відмовилася наслідувати зразок російського уряду і відмінити оподаткування вітчізняних друкованих видань, залишивши таким чином російськомовну продукцію в Україні дешевшою за україномовну чи англомовну.
Той факт, що україномовні люди купують менше книжок і аудіо – візуальної продукції, ніж російськомовні, бо вони бідніші, також відіграє свою роль. Мабуть, олігарги України могли б виробляти і продавати україномовну аудіо – візуальну продукцію і книжки за низчими цінами, ніж російськомовна, і фінансувати україномовну масову культуру, але здається, вони і не намагалися цього зробити.
Існує думка, що не менше як 80% ЗМІ України належить або росіянам, або проросійські налаштованим українським громадянам. Втім, через шістнадцять років після здобуття незалежності, ніхто насправді не знає, кому належать ЗМІ України. Цього року Українська Ґельсинська Спілка, фондована “Фондом Відродження” Сороса, змогла оприлюднити часткову інформацію про 10 станцій.
Іноземні компанії, три з яких російські, мають у повній власності або володіють частиною принаймні 9 станцій, невідомим особам належать повністю або частково 3 станції, і одна частково належить проросійськи налаштованому українському олігарху (maidan.org.ua/static/news/1138094819.html, Хто володіє ефіром – той володіє Україною?)
Багатотиражні російськомовні щоденні газети, такі як “Бульвар”, “Киевские ведомости” і “Факты”, не просто симпатизують неосовєтським русофільським політикам. Вони постійно принижують та висміюють усе українське, та підносять російських поп–зірок, фільми і телевізійні програми над українськими. Україномовна антиросійська пропаґанда обмежується низькопробними маргінальними публікаціями.
Однак, російські популярні газети і панування російської мови в громадській сфері не сприяють політичній лояльності до Росії. Що вони роблять насправді – це підтримують проросійські / ЄЕПівські орієнтації, підсилюючи таким чином старий російський імперський зв’язок і заважаючи появі нових зв’язків з рештою світу – який розмовляє англійською мовою.
За логікою, обов’язкового взаємозв’язку між уживаною мовою і лояльностями немає. Шотландці, ірландці, індійці, американці, австралійці і канадці усі заявили про власні націоналізми англійською мовою. Корсиканці і бретонці використали для цього французьку мову, а латиноамериканці – іспанську. Янукович і лідери Комуністичної партії України навіть говорять українською, коли мусять, і використовують її як посередника для передачі імперських / неосовєтських ідей.
З іншого боку, не можна зневажати той факт, що обмаль російськомовних громадян України підтримує політичну реінкорпорацію до Росії і що майже ніхто з них із 1991 року до Росії не емігрував. Російськомовні громадяни України можуть бути так само проєвропейськи налаштовані, як і україномовні громадяни, російськомовні українці можуть бути українськими патріотами, а російськомовні східноукраїнські політичні лідери скоріше вважають себе представниками певного регіону, аніж російськомовного населення.
Майже весь російськомовний Київ голосував у 2004 році за Ющенка, і російськомовні люди сприйняли політику Путіна з підняття цін на газ так само несхвально, як і україномовні. Однак історично склалося так, що російську мову не вживано для висловлення українських національних ідей і зараз її рідко використовують для офіційної підтримки українських національних ідей чи інтеграції до ЕС.
Отже, оскільки між вживанням російської мови і проросійськими політичними / культурними орієнтаціями, хоча і не політичною лояльністю, залишається помітний взаємозв’язок, російська як друга мова України посилить русофільські / ЄЕПівські орієнтації.
Вживання російської мови у бізнесі і публічній сфері поверне українській мові статус, який вона мала до 1991 року – другорядної говірки придатною для торгівлі на базару.
Коротше кажучи, надання російській мові статусу другої державної заважатиме інтеграції України до ЄС і решти світу. Вивчення російської як другої мови в школах ізолює Україну від решти світу. Вивчення англійської – ні.
Степан Величенко, науковий співробітник, Центр Европейских Російских Євразійских Студії та Катедри Українознавчих Студії, Торонтського університету
Вперше опубліковано -- The Action Ukraine Report (AUR), # 653, Article 25 Washington, D.C., Friday, February 3, 2006
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Для fisher7
Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю...››› Роман| 05.01.2009, 01:38
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
