Після розпаду СРСР нові політичні нації формуються на всьому обширі «однієї шостої частини планети». Для нас, українців, великий інтерес, а почасти і приклад, має досвід Російської Федерації — найбільшого уламка Союзу РСР, який успадкував від небіжчика і реноме великої держави, і складні стосунки з колишніми братськими республіками, і всім відомі труднощі посилення відцентрових тенденцій суб'єктів федерації, особливо національно-територіального характеру. Для зміцнення своєї держави, як неподільної нації, правлячі кола Росії проводять відповідну політику, що набула чітких обрисів у післяєльцинський період. Хоча, треба сказати, і перший президент Росії, звертаючись з різного приводу до народу, урочисто промовляв: «Россияне!», підкреслюючи те, що має об'єднувати громадян країни. Йде інтенсивний пошук символів і міфологем, які змогли б зцементувати як російський етнос, так і все різнорідне населення величезної країни. Воскресає знаменита тріада монархічної Росії — «самодержавіє, православ'я, народність» (останнє слово тут має націоналістичний підтекст).
Розглянемо докладніше всі три частини згаданої формули. Ідеалізація минулого, що переходить у замилування, характеризує ставлення значної частини російського соціуму до царату. Складається враження, що в царській Росії був трохи не рай, який зруйнували «проклятые большевики», не було ні кріпацтва, що затяглося аж до другої половини XIX ст., ні нещадної експлуатації, ні безправ'я, ні, врешті, широких антимонархічних небільшовицьких рухів, у тому числі й революцій 1905-го і 1917-го. Не було й Гоголя, Салтикова-Щедріна, Достоєвського, Некрасова, Чехова, ІНШИХ великих критиків того суспільства та «дзеркала російської революції» — Л. Толстого. Пропагується свого роду «національне примирення» — прах білогвардійського генерала А. Денікіна з почестями повертається на батьківщину, а останнього царя, розстріляного більшовиками, канонізують як мученика, ігноруючи, між іншим, його особисту відповідальність за розстріл мирної демонстрації 9 січня 1905 р. У цьому ряду не останню роль відіграє й культ «сильної руки» нинішнього президента.
Так само опорою, точніше, рушієм творення сучасної російської нації стає другий елемент тріади — православ'я. Всупереч загальноприйнятій практиці демократичних країн — відокремленню церкви від держави, що зафіксовано й у конституції Російської Федерації, православна церква посідає важливе місце в ідеологічному забезпеченні процесів націєтворення. При цьому її роль юридично підкріплена нормативними документами, хоча в країні здавна існує не просто багатоконфесійність, а навіть перевага неправославного населення в немалій кількості суб'єктів федерації.
Особливу роль у консолідації сучасної російської держави, тобто цементуванні суспільства й формуванні російської політичної нації XXI ст., відіграє мова титульного етносу, етнічних росіян. Прийнято закон про державну мову Росії. Треба сказати, що в країні функціонує закон 1991 р., тобто прийнятий на два роки пізніше, ніж аналогічний закон України (Української РСР), «Про мови народів Російської Федерації». Але законодавець, усвідомивши значення мови для державотворення, вирішив зміцнити позиції мови етносу-носія державності.
Новий закон вельми лаконічний, складається лише з шести статей (сьома має протокольне значення). Особливості цього закону, його твердий і відповідальний перед майбутнім Росії характер починаються вже з назви, у якій чітко-сформульовано суть питання: «Про державну мову Російської Федерації». Центральною статтею є 3-тя — «Сфери використання державної мови Російської Федерації», яка охоплює практично всі сторони діяльності федеральних, суб'єктних і місцевих органів управління, судову систему, міжнародні й внутрішньофедеральні відносини, географічні й документальні назви, діяльність «загальноросійських, регіональних і муніципальних періодичних друкованих видань», в рекламі та «в інших випадках».
Перша стаття, що дає визначення державної мови, містить ще й норму, згідно з котрою обов'язковість використання російської мови не є обмеження використання інших мов (хоча не дуже зрозуміло, яким чином можна поєднувати взаємно протилежні вимоги). Там же міститься дуже важлива вимога до культури мови, її чистоти й літературності. «При использовании русского языка как государственного языка Российской Федерации не допускается использование слов и выражений, не соответствующих нормам современного русского литературного языка, за исключением иностранных слов, не имеющих общеупотребительных аналогов в русском языке», Подумалося: що б робили наші високопосадовці, аби така норма існувала у нас?
Важливою новацією в системі прав громадян є проголошення окремого права на користування державною мовою. Стаття 6-та не просто проголошує, але й забезпечує права громадян РФ на користування державною мовою. Це означає, що ніхто: ні органи управління, ні державні, приватні й громадські підприємства й організації не мають права будь-якими діями перешкоджати громадянам використовувати російську мову як державну.
За законом передбачається: отримання освіти в державних і муніципальних освітніх установах, інформації в органах державної влади усіх рівнів та організаціях усіх форм власності, інформації російською мовою через загальноросійські, регіональні, муніципальні ЗМІ та право на користування послугами перекладача при захисті прав і інтересів громадян, які не володіють державною мовою.
Нарешті, він зобов'язує органи державної влади Росії забезпечити «захист і підтримку державної мови», зокрема, її функціонування на всій території РФ та здійснення контролю за дотриманням законодавства про державну мову Росії, а також сприяння вивченню російської мови за межами Федерації.
Важливим чинником мовної політики Росії є наявність особливої Ради з російської мови при уряді РФ, створеної ще в часи, коли ним керував В. В. Путін. Рада хоча і є дорадчим органом, наділена величезними повноваженнями й можливостями: очолює її заступник голови уряду, у її складі міністр освіти і провідні учені Російської Академії наук та інших наукових установ. Статус ради, завдання, напрямки діяльності, можливості потребують окремого розгляду.
Варто особливо відзначити, що наші сусіди подбали і про відповідальність за порушення цього закону. Окремою статтею заборонено прийняття будь-яких правових актів як на федеральному, так і на рівні суб'єктів федерації, спрямованих на обмеження використання державної мови і на порушення прав громадян на користування державною мовою. «Нарушение настоящего Федерального закона влечет за собой ответственность, установленную законодательством Российской Федерации» (ст. 6).
Державницький підхід у РФ в галузі мовної політики є вагомим важелем створення російської політичної нації у XXI столітті.
* * *
Наведені вище приклади можуть служити ілюстрацією неоднозначних і непрямолінійних етнічних процесів, що відбуваються в сучасному світі. З них напрошуються принаймні такі висновки: творення, еволюція етносів не припиняється з досягненням ступеня досконалості нації, а триває й далі; процес націєтворення часом набуває несподіваних і зигзагоподібних якостей.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
У колишнього «старшого брата»