Наближення виборів – наче прихід весни. Численні ознаки цієї особливої „пори року” скрізь. Вулиці заполонили плакати, білборди, намети партій і блоків. Часом не встигаєш ступити й кількох кроків, як у тебе повні руки газет і летючок різного політичного спрямування. А політична реклама на телебаченні, здається, вже навіть перевершила за обсягом рекламу спиртних напоїв. Агітатори пішли і по квартирах, причому нерідко самою агітацією не обмежуються. Одні роздають „пайки” пенсіонерам, інші – привітання ювілярам, а дехто навіть гроші в обмін на обіцянку голосувати за їхню політичну силу. Втім, вітчизняний виборець вже давно керується нехитрою тактикою: і подарунок взяти, і голосувати так, як сам вважає за потрібне. А от докучлива політреклама і не надто розумна, набридлива агітація викликає швидше зворотну реакцію. Проте, неважко помітити, що все це відбувається значно спокійніше, ніж на минулих президентських виборах. Звичайно, певна напруга в суспільстві відчувається, але пристрасті значною мірою нагнітаються штучно, за допомогою різноманітних політтехнологій. Не обходиться і без чорного піару, хоча і в менших масштабах ніж 2004-го року. Адже виборець тепер інший. Завдяки досвіду Майдану суспільство набуло певного імунітету до усіляких маніпулювань і сприймає те, що відбувається, а тим більше те, що йому обіцяють, зі значно більшою часткою скепсису і здорового глузду.
Загалом, на думку психологів і соціологів, серед населення інтерес до політичних процесів помітно зменшився.Це пов’язано з тим, що похитнулася віра виборців у те, що їхні голоси можуть впливати на ситуацію в країні. Тож помітно зросла і частка байдужих, тих, хто, так би мовити, абстрагувався від виборів. Втім, ризикну припустити, що ця байдужість значною мірою удавана. Головною її причиною є розчарування тих, хто мав особливо великі очікування після Помаранчевої революції. Це розчарування в політиках і політиці у деяких наших співгромадян виражається і в тому, що навіть прийшовши на вибори, вони голосують „проти всіх”. Таким чином вони виражають свій протест, але не пропонують жодної альтернативи. Навряд чи це є найкращою громадянською позицією.
Що ж до критеріїв, за якими ми робимо свй вибір, то фахівці відзначають, що здебільшого це – особистості лідерів партій і блоків. Мало хто цікавиться конкретними програмами різнобарвних політичних сил. Таких підхід можна назвати „голосуванням серцем”. Ну що ж, серце в українців зажди посідало чільне місце. Згадаймо хоча б „філософію серця” Григорія Сковороди. Та попри всю повагу до цієї національної традиції, не завадило б часом вдаватися і до розуму.
Чи з'являться у країні "народні месники"? Саме таким питанням завдалась нова неформальна Z-ініціатива, що з'явилася у Києві. За словами її представників, нашій країні вкрай необхідні політики нового типу, які могли б перейматися потребами народу не задля політичних дивідендів, а задля процвітання країни та людей, не афішуючи навіть при цьому своїх зусиль.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Наближення виборів – наче прихід весни. Численні ознаки цієї особливої „пори року” скрізь. Вулиці заполонили плакати, білборди, намети партій і блоків. Часом не встигаєш ступити й кількох кроків, як у тебе повні руки газет і летючок різного політичного спрямування. А політична реклама на телебаченні, здається, вже навіть перевершила за обсягом рекламу спиртних напоїв. Агітатори пішли і по квартирах, причому нерідко самою агітацією не обмежуються. Одні роздають „пайки” пенсіонерам, інші – привітання ювілярам, а дехто навіть гроші в обмін на обіцянку голосувати за їхню політичну силу. Втім, вітчизняний виборець вже давно керується нехитрою тактикою: і подарунок взяти, і голосувати так, як сам вважає за потрібне. А от докучлива політреклама і не надто розумна, набридлива агітація викликає швидше зворотну реакцію. 