Мислення багатьох наших парламентаріїв, по-моєму, перебуває десь на рівні початку минулого століття. У декого в голові – просто порожнеча. Інтриги, чвари, боротьба за владу...
Ніби діти грають у війну: всі хочуть бути генералами, і лише найменший хлопчик стає солдатом.
Станіслав Лем, “Глупота як рушійна сила історії”
З історії відомо, що в епоху радикальних змін, у перехідні періоди різко збільшується число різноманітних аферистів, авантюристів, пройдисвітів, усіляких дурнів, котрі потрапляють у владні структури, відтак починають адаптовувати зовнішнє середовище до своїх потреб. Коли при владі розумний злочинець – це одне, коли дурень – справа зовсім інша.
“З дурнем складніше. Він суспільний продукт... – саме такий висновок робить відомий італійський письменник і вчений Умберто Еко у своєму романі “Маятник Фуко”. – На дурнів великий попит, особливо у світському товаристві... Дурний – найпідступніший з усіх типів. Дурня впізнають з першого погляду... Дуже складно розпізнати глупака. Глупак може навіть одержати Нобелівську премію... Глупота оточує нас зусібіч... Уся історія логіки зводиться до пошуків такого визначення глупоти, з яким ми могли б погодитися”.
1494 року у швейцарському місті Базелі побачила світ сатирична поема німецького вченого Себастіана Бранта “Корабель дурнів”, у якій він зумів спорядити й відіслати судно з дурнями з усього світу в країну Наррагонію-Дурляндію. Згодом з’являється “Похвала глупоті” Еразма Роттердамського, “Оперування дурнів” Ганса Сакса, “Закляття дурнів” і “Луг дурнів” Томаса Мурнера... 1962 року побачив світ “Корабель блазнів” Кетрін Елен Портер. Воювали з дурнями і Григорій Сковорода й Іван Котляревський...
Отже, випливає однозначний висновок: у всі часи дурнів не бракувало. Кожен із нас у своєму житті мав справу з цими мутантами гомо сапієнса, але не завжди вголос відсилав їх за адресою. Можливо, через те, що Біблія застерігає: той, хто скаже на брата свого “рака”, підпадає геєні огненній?
Тотальний розквіт “обломовщини”, неохайності, неакуратності, аморальності, хабарництва, дурисвітства й глупоти в нинішній незалежній Україні не може не приголомшувати. Бо за всім цим – конкретні люди. Коли глупота дрімає десь у підсвідомості обивателя, то цей факт нікого не лякає. Біда тоді, коли ніким і нічим не стримувана агресивна дурість виявляється у вчинках людей, які можуть впливати на пербіг історії.
Коли під час свого єгипетського походу Наполеон Бонапарт перед початком однієї з битв у пустелі наказав солдатам: “Ослів і вчених досередини!”, то це означало лише одне – зберегти носіїв інтелекту й транспорт. У нас багато хто з нинішніх бюрократичних мужів такий наказ сприйняв би як ототожнення розуму та неуцтва. На такі невеселі роздуми наводять публічні виступи багатьох українських урядовців і народних депутатів.
У політиці проблема людської глупоти значно складніша. Тут дурість дуже легко може перейти в зраду національних інтересів. Дехто з можновладців може навіть спеціально “клеїти дурня”, аби приховати свої істинні наміри.
Майже півтори сотні партій, що з’явилися на політичній мапі України, переконані, що саме вони володіють монополією на істину. Як це не парадоксально, люди, які ще зовсім недавно самі боролися проти тоталітаризму, починають сповідувати такі ж волюнтаристичні методи в гонитві за владою. У тих, хто ще зовсім недавно був соратниками і друзями в боротьбі проти большевизму, стільки ненависті й злості...
Мимоволі постає питання: чи такий уже непомильний народ у виборі найдостойніших, кращих із кращих з багатомільйонного загалу? Либонь, що ні. Коли популісти й демагоги різних мастей починають апелювати до так званого розуму народу, то мимоволі в пам’яті зринають обличчя багатьох народних депутатів України. Обличчя – це ж бо віддзеркалення душі людської. Чому народ довірився людям із такими обличчями, повірив їхнім щедрим обіцянкам?
Та тому, що поняття “народ” – це звичайнісінька фікція. Народ – це насамперед біологічна популяція. Причому популяція неоднорідна – гетерогенна (гомогенними, однорідними бувають лише мікроби). Це вкрай диференційована за вподобаннями маса. Тож вона доволі легко піддається цілеспрямованій інформаційній обробці. Це зрозуміли ще большевики, які надзвичайно ефективно використовували всі види пропаганди для досягнення своїх цілей. Тотальну війну проти розуму з успіхом продовжили гітлерівці...
Нині в усьому світі точиться інформаційна війна, яка, однак, виявляється в різних формах, залежно від мети, яку ставлять ті, хто воліє маніпулювати електоратом – дезорганізувати його чи, навпаки, консолідувати, одурманити чи виховати.
Що ж робити? Створювати для дурнів і дурисвітів спеціальні резервації, куди скеровувати їх після відповідного тестування? Або спорядити, приміром, гігантський космічний корабель і відіслати їх усіх із планети Земля в якусь іншу Галактику... Про таке можна лише мріяти.
Тим часом напрошуються певні висновки.
Аксіома 1: дурні завжди були, є і будуть.
Аксіома 2: дурні існують скрізь.
Аксіома 3: перемогти дурня неможливо; його можна лише нейтралізувати, поставивши в дурне становище.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
