Ми, українці, чомусь соромимося нашої мови, не хочемо розмовляти нею, образно кажучи, відмовляємось від повітря і води. Парадокс?Так, але тільки на перший погляд. Корені цього стану речей - в нашій історії, у роках поневолення, геноциду, цькування Української нації з боку численних загарбників, зайд, шахраїв і злодіїв, що триває подеколи й досі.
Підстава цієї дивної “сором’язливості” - це той “інстинкт самозбереження”, який спонукав наших дідів і прадідів приховувати свою національність, свою культуру, свою мову, бо їх було поставлено перед вибором: або розмовляти чужою мовою, забути, що ти українець, або бути висланими, пограбованими, розстріляними. Віками окупанти ретельно нищили все краще, що було в українців: ліквідувалися українські інтелігенти, вчені, письменники, вчителі, інженери, журналісти, тобто ті прошарки суспільства, що є носіями національної ідеї, хранителями мовних і духовних скарбів народу. Нищили українських городян - розстрілами і депортаціями; українських селян - голодоморами і розстрілами, депортаціями, катуваннями…
Що таке Україна за минуле століття? Розстріли, голодомори, розстріли, голодомори, розстріли… “Ми увійшли в місто, - писав очевидець “установления советской власти” в Києві в лютому 1918-го, - трупи, трупи і кров…” Не просто трупи… Тоді вбивали: за те, що розмовляв українською, носив національний одяг, за портрет Шевченка в хаті. А ось події липня 1941 року в тому ж Києві: представників української інтелігенції енкаведисти зібрали начебто для негайної евакуації, вивезли за місто й убили - 5147 чоловік.
А ось ще свідчення: “Після виселення у травні 1944 року 120 тисяч кримських татар по Криму поширилася чутка, що тепер виселятимуть українців. Тоді українці почали записуватися “русскими”. Продовжимо від себе: і намагатися розмовляти російською. Чи не так Крим “перетворився” на “частину Росії”, про що так кортить галасувати російським політикам та їхнім лакузам в Україні? Між іншим, то була не просто “чутка” - насправді був готовий таємний наказ за підписами Г.Жукова і Л.Берії №0078/42 від 22.06.1944 про виселення всіх українців за Урал… І це тільки окремі факти і тільки 20 століття. А таке коїлося і 200, і 300 років тому…
Чи дивно, що після такого тотального геноциду українці, соромлячись власної мови, розмовляють або мовою чужинців, або паплюжать свою мову до невпізнання? Дивно, що ми взагалі існуємо, відчуваємо себе українцями! Інші європейські народи, потрапивши до подібної історичної пастки, взагалі зникали, розчиняючись у морі агресивних націй, а ті, що існують досі - є просто “етнографічний матеріал”, позбавлений мови, культури й усвідомлення, хто ж вони такі. Така доля, скажімо, бретонців, валлійців, каталонців, лужичан, вепсів…Та й навіть наших північних сусідів, білорусів. Ми відродили свою державу, яка, здавалося, назавжди відійшла в минуле, вибороли свою незалежність. То невже в нас не вистачить мужності й рішучості відродити свою мову?
Я звертаюсь до всіх, хто відчуває себе українцем, патріотом, кому не байдуже майбутнє нашої Батьківщини: годі соромитися нашої культури, нашої мови, наших звичаїв і наших коренів. Скажімо ж усьому світові, хто ми є, нашою мовою. Розмовляйте українською! Якщо забули - пригадайте. Якщо не знаєте взагалі - учіть! Не соромтеся, якщо будуть помилки, - головне саме прагнення до мови. Не зважайте на тих “розумників”, котрі стверджують, нібито, “щоб розмовляти українською, треба добре її знати”, роблять “зауваження”, а самі розмовляють поганенькою російською.
Коли я ознайомився з партіями марксистів, соціалістів, лібералів та демократів, то за спиною кожної з них я побачив хитрий писок жида. Іван ФРАНКО.
Ось в чому причина, й українськоїнації не існує, як і самої держави. Украяний, обрізаний, окраїна землі. Чи ви всі вважаєте себе відкраянм?
Тому то й ми в гімні по самі вуха!!!
От якраз ті діди і розмовляють російською, а якщо розмовляють українською, то пишуть тільки виключно російською, хоча і вивчали українську. Не знаю як в селі, але скільки бачила, тільки люди приїжджають із села, відразу переходять на російську мову, навіть коли з ними спілкуєшся російською, просто хочуть бути "модними". А хто хоче розмовляти рідною мовою, той буде розмовляти нею в будь-яких умовах, було б бажання!
Трошки несподобалось мені перед останій абзац, питання про відчутя себе українцем, наприклад в моєму рідному селі навіть не підноситься. Там всі розмовляють нею і якщо спитати навіть дошкільня хто він, без заперечно, голосно і виразно скаже "Я українець". Хоч правда в містах інша справа, але це вже питання кожного.Я наприклад і в селі і вмісті говорю по українськи попри володіння російською!
От тільки не треба на дідів і прадідів «наїжджати»! Вони своєї мови не цуралися. Ми, сучасні українці, винуваті. Кожний особисто. І я також, бо розмовляю в Києві російською і нічого не можу з собою зробити - така ж непереможна звичка, як паління або алкоголізм.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Ми, українці, чомусь соромимося нашої мови, не хочемо розмовляти нею, образно кажучи, відмовляємось від повітря і води. Парадокс?Так, але тільки на перший погляд. Корені цього стану речей - в нашій історії, у роках поневолення, геноциду, цькування Української нації з боку численних загарбників, зайд, шахраїв і злодіїв, що триває подеколи й досі.