“Заперечення Бога не вчинило людину більш вільною”
…НЕ ДАЙТЕ сильним губити людину”, – так писав Володимир Мономах (+1125) у своєму “Поученні дітям”. Це слова, які донині зберігають усю їхню переконливу силу.
У ХХ столітті тоталітарні режими знищили цілі покоління, бо захитали три головні стовпи людської цивілізації: признання божественної влади, з якої випливають невід’ємні моральні життєві напрямки (див. Вих 20,1.18); пошана гідності людини, створеної на образ і подобу Бога (див. Бут 1,26-27), обов’язок користуватися владою, служачи кожному членові суспільства, без винятків, починаючи із найслабших і беззахисних.
Заперечення Бога не вчинило людину більш вільною. Навпаки, це виставило її на різні форми невільництва, обмежуючи покликання політичної влади до рівня жорстокої та пригноблюючої сили.
Політичні діячі! Не забувайте цього серйозного уроку історії. Ваше завдання полягає в тому, щоб служити народові, забезпечуючи всім мир і рівність у правах. Чиніть опір спокусі використати владу для особистих чи групових інтересів. Приймайте завжди близько до серця долю вбогих і всіма законними способами дійте так, аби кожному був запевнений доступ до справжнього добробуту.
Діячі культури! За вашими плечима – велика історія. Зокрема, маю на думці православного київського Архієпископа Митрополита Петра Могилу, який 1632 року заснував Київську академію, котра залишається в пам’яті як маяк гуманістичної та християнської культури. Використовуючи критичний і творчий розум у всіх сферах знання, поєднуючи культурну спадщину минулого з надбаннями сучасності, належить вам сприяти справжньому людському поступу, як виразу цивілізації любові. У цьому контексті висловлюю щире побажання, щоб навчання богословських наук змогло отримати належне визнання також із боку цивільної влади.
І, зокрема, для вас, що займаєтеся науковими дослідженнями, нехай буде постійним попередженням жахлива суспільна, економічна й екологічна чорнобильська катастрофа! Технічні можливості мусять бути поєднані з незмінними етичними цінностями, щоб таким чином забезпечити пошану, яка належить людині та її невід’ємній гідності.
Промисловці та підприємці нової України! Майбутнє держави залежить також і від вас. Ваш зрілий внесок, що черпає натхнення з вартостей компетентності й чесності, буде корисним для нового підйому національної економіки, щоб у такий спосіб відновити довір’я в тих, які зваблені спокусою залишити країну, щоб шукати роботу в іншому місці. У своїй діяльності майте завжди на увазі загальне добро та справедливі права для всіх. Дивіться на особу, а не на прибуток, як мету кожної економіки, щоб була пошанована людська гідність. Дійте завжди в легальності, яка є гарантією справедливості.
(23 червня 2001 року, Київ. Зустріч з діячами політики, культури, мистецтва та підприємництва)
“Щоб усі були одно”
“Ut unum sint! – Щоб усі були одно!” (Ів 17, 21). Світлиця Тайної Вечері – це місце єдності, яка народжується з любові. Це місце посланництва: “…щоб світ увірував!” (там же). Неможливо назвати автентичною євангелізацію без повного сопричастя братів.
Тому ввечері першого дня по суботі, з’являючись своїм апостолам у світлиці Тайної Вечері, Воскреслий Господь знову підтверджує тісний зв’язок між посланництвом і сопричастям, кажучи їм: “Як мене послав Отець, так я посилаю вас” (Ів 20, 21). І додає: “Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпуститься їм, кому ж затримаєте – затримаються” (Ів 20, 22-23)…
“Щоб усі були одно”. Це є таємниця Церкви, яку бажав Христос. Єдність, основана на об’явленій Істині й Любові, не нехтує людиною, її культурою та історією, але включає її в сопричастя Пресвятої Тройці, де все, що правдиво людське, є підтриманим і збагаченим.
Власне, це є таємниця з великим значенням також і на цій Літургії, яку співслужать католицькі єпископи та священики східної та латинської традицій. У новому людстві, що народжується з серця Отця небесного й у якому Христос є Головою і яке живе з дару Духа, співіснує багатство традицій, обрядів, канонічних дисциплін, котрі далекі від того, щоб замірятися на єдність Христового Тіла. Навпаки, вони збагачують його своїми дарами. У ній постійно повторюється чудо П’ятидесятниці: люди різних мов, традицій і культур почуваються об’єднаними у визнанні однієї віри в єдиному сопричасті, що народжується з Висот…
Від самих початків ваша Церква насправді могла користати з багатьох культурних відносин і християнського свідчення різного походження. Згідно з традицією, на початках християнства сам святий апостол Андрій, відвідуючи місця, які ми тепер займаємо, мав би засвідчити їхню святість. Бо розповідають, що, споглядаючи на скелисті береги Дніпра, він благословив Київську землю, кажучи: “На цих горах засяє Господня слава”. В такий спосіб апостол заздалегідь сповіщав навернення до християнської віри великого київського князя, святого хрестителя Володимира, за посередництвом якого Дніпро став майже “Йорданом України”, а столиця Київ – “новим Єрусалимом”, матір’ю слов’янського християнства Східної Європи…
Нині наново здобута незалежність відкрила новий і багатообіцяючий період, що зобов’язує громадян поставити собі за мету “будувати рідну хату”, Україну, як любив пригадувати Митрополит Андрей Шептицький. Уже десять років Україна – вільна і незалежна Держава. Це десятиріччя показало, що, незважаючи на спокуси беззаконня та корупції, її духовні корені є сильними. Висловлюю моє щире побажання, щоб Україна продовжувала живитись ідеалами особистої, суспільної та церковної моралі, служачи загальному добру, гідності та самопосвяті, не забуваючи дару Десяти Божих Заповідей. Життєздатність її віри і сила відродження її Церкви гідні подиву: корені її минулого стали завдатком надії на майбутнє.
“Не бійтеся!”
“Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе – слова життя вічного!” (Ів 6, 68).
Дорога молоде України, апостол Петро промовив ці слова, звертаючись до Ісуса, який представив себе народові як хліб, що зійшов із неба, щоб дати людям життя (пор Ів. 6, 58). Сьогодні з радістю повторюю ці слова серед вас, і більше того, повторюю їх у вашому імені й разом із вами.
Сьогодні Христос ставить і вам те запитання, яке поставив був апостолам: “Може, і ви бажаєте відійти?” Ти, молоде України, що відповіси? Я впевнений, що разом зі мною також і ви приймете ці слова апостола Петра за свої: “Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе – слова життя вічного!”
Дивлячись на вас, таких численних і таких захоплених, я подумки повертаюся до Всесвітнього Дня молоді, який відбувся в серпні минулого року в Римі та в якому багато хто з вас брав участь. Там я закликав молодь усього світу відкрити велику “лабораторію віри”, в якій шукати та поглиблювати аргументи, щоб іти слідами Христа Спасителя. Сьогодні переживаємо знаменний момент цієї “лабораторії віри” тут, на вашій Землі, де понад тисячу років тому почало звіщатись Євангеліє.
Ще раз, на початку третього тисячоліття, Христос повторює вам: “Ви що кажете, хто я?” (Мт 16, 15). Мої дорогі, Папа прийшов до вас, аби заохотити вас відповісти: “Ти є Христос, Син Бога живого” (Мт 16, 16), “У Тебе слова життя вічного” (Ів 6, 68).
Так, дорога молоде, Христос має “слова життя вічного”. Його слова тривають навіки і, понад усе, відкривають двері вічного життя. Коли Бог говорить, Його слова дають життя, кличуть до існування, скеровують на шлях, зігрівають розчаровані та збентежені серця і вселяють у них нову надію.
Читаючи Біблію, з перших її сторінок відкриваємо, що Бог до нас промовляє. Він говорить до нас, даючи життя всьому створеному. Усе існує задля Його слова: небо, земля, світло, вода, живі істоти, чоловіки й жінки. Його слово надає значення всім речам, визволяючи їх із хаосу. Задля цього природа є однією великою книжкою, в якій ми завжди з новим подивом можемо розшукувати сліди божественної Краси!
Ще більше, ніж у сотворенні, Бог говорить в історії людства. Він об’являє свою присутність у подіях світу, постійно відкриваючи діалог з людьми, створеними на Його образ, аби з кожним творити сопричастя життя і любові. Таким чином, історія стає дорогою взаємного пізнання між Творцем і людською істотою, діалогом, остаточною метою якого є вести нас від рабства гріха до свободи любові.
Дорога молоде, таким чином пережита історія стає шляхом до свободи. Чи ви бажаєте пройти цим шляхом? Чи також і ви бажаєте стати учасниками цієї надзвичайної події? Майбутнє України й української Церкви залежить також і від цієї вашої відповіді. Ви не самі на цьому шляху. Ви є частиною незліченної кількості віруючих, які посилаються на старозавітного патріарха Авраама. Він почув Господній поклик і вирушив у дорогу, стаючи для нас “батьком у вірі”, бо повірив і поклав свою надію на Бога, який обіцяв йому землю й потомство…
У нинішньому світі бачимо глибокі та швидкі соціальні переміни, захитано багато моральних основ, вводячи людей у хаос, а іноді – навіть у відчай. Десять Божих Заповідей – це немов компас, який у бурхливому морі не дозволяє втратити маршрут, аби доплисти до причалу. Ось чому сьогодні, дорога молоде України, я хотів би символічно наново вручити вам Десять Божих Заповідей, щоб вони були вашим “компасом”, міцною підтримкою для побудови вашого сьогодення і вашого майбуття.
“Любитимеш Господа Бога твого”. Богові належить перше місце в нашому житті. Тому три перші заповіді торкаються нашого зв’язку з Богом. Він справедливо заслуговує на те, щоб бути любленим цілим серцем, усією душею і всіма силами (пор. Втор. 6, 5). Бог є один і ніколи не повинен бути замінений фальшивими божками. Також і тобі, дорога молоде, Він каже: “Я є Господь Бог твій, бажаю вести тебе до повноти життя: не замінюй мене на щось інше”.
Нині існує сильна спонука замінити справжнього Бога фальшивими богами та хибними ідеалами. Ідоли – це матеріальні добра. Якщо за ними шукаємо та використовуємо їх як засоби і знаряддя для добра, то вони нам допомагають. Однак вони ніколи не повинні займати першого місця в людському серці, тим паче молодому, яке покликане літати високо, в напрямку до кращих і гідніших ідеалів.
Ім’я Бога – це Батько, Любов, Вірність, Милосердя. Як же ж не бажати, щоб усі Його знали й любили? Його день – Субота, став для нас, християн, Неділею, днем Господнього Воскресіння – випередженням обіцяної землі. Чи ж можемо не освячувати неділю участю у Пресвятій Євхаристії, цією святковою зустріччю християнської спільноти?
“Люби твого ближнього”. Ставленню до ближнього присвячено сім інших заповідей. Вони вказують нам шлях для встановлення стосунків з іншими людьми, на основі пошани й любові, правди та справедливості. Хто практикує цей Божий закон, той дуже часто йде проти течії. Молоде України, Христос запрошує тебе йти проти течії! Запрошує вас бути захисниками Його закону та виявляти його послідовною поведінкою у щоденному житті. Цей старозавітний закон завжди актуальний і знаходить своє досконале здійснення в Євангелії. Це любов, що оживляє існування, і це справжня, вільна й глибока любов, яка веде до вірного зберігання Десятьох Божих Заповідей. Із цим Божим законом, міцно вкоріненим у серці, ви не повинні боятися: у всій повноті зможете здійснити себе і внесете вклад у побудову солідарнішого та справедливішого світу.
Дорога молоде, ваш народ переживає важкий і складний перехід від тоталітарного режиму, що пригнічував його впродовж стількох років, до нарешті вільного та демократичного суспільства. Свобода, однак, вимагає сильного, відповідального і зрілого сумління. Свобода вимоглива, й у певний спосіб коштує більше, ніж неволя.
Тому, обіймаючи вас, як батько кажу вам: вибирайте вузьку дорогу – ту, яку Господь вказує вам через свої заповіді. Це слова правди й життя. Дорога, яка часто здається широкою і зручною, згодом виявляється облудною та хибною. Не переходьте від неволі комуністичного режиму до неволі споживацтва, що є іншою формою матеріалізму, який, хоч і на словах не відкидає Бога, однак заперечує Його фактами, виключаючи Його з життя. Без Бога не зможете зробити нічого доброго. З Його допомогою, навпаки, зможете сміливо вийти назустріч усім викликам сьогодення. Зможете довести до кінця зобов’язуючі починання, іти проти течії, як наприклад, аби з довір’ям залишитись у своїй Батьківщині, не піддаючись мареву легкого щастя за кордоном. Тут потрібно вас, молодих, готових зробити свій внесок для покращання суспільних, культурних, економічних і політичних умов життя країни. Тут потрібно талантів, якими ви багаті, потрібно для майбутнього вашої землі, що має таке славне минуле.
Майбутнє України великою мірою залежить від вас і тієї відповідальності, яку зумієте взяти на себе. Бог не забариться, щоб благословити ваші зусилля, якщо спрямуєте своє життя на великодушне служіння родині та суспільству, ставлячи спільне добро вище від особистих інтересів. Україна потребує чоловіків і жінок, які б віддавали себе на служіння суспільству, маючи на меті сприяння правам і добробуту всіх, починаючи від найслабкіших і знедолених. Такою є логіка Євангелія, але це також і логіка, завдяки якій зростає цивілізоване суспільство. Справжня цивілізація, в дійсності, не вимірюється лише економічним поступом, але зазвичай людським, моральним і духовним розвитком народу.
Дорога молоде! Дякую Богові, що дав мені радість зустрітися з вами. Перед тим, як залишити вас, хочу додати останнє слово: любіть Церкву! Вона є вашою родиною та духовним храмом, живим камінням якого ви покликані бути. На вашій землі Церква має особливо привабливе обличчя через розмаїття традицій, що її збагачують. Прямуйте і зростайте в дусі братерства, з’єднані так, як сьогодні, щоб відмінні традиції не були приводом для поділу, а радше заохотою до взаємного пізнання та взаємної пошани.
Нехай на цій дорозі вас супроводжує Пресвята Богородиця, яку дуже почитають на українській землі. Любіть Її та слухайте Її. Вона навчить вас, як зробити зі самих себе щирий і великодушний дар Богові та братам. Вона спонукає вас шукати у Христі повноту життя і радості. Таким чином, ви станете у Церкві новим поколінням святих вашої землі, вірних Богові й людям, станете апостолами Євангелія, насамперед серед ваших ровесників. Вашою духовною поживою нехай буде Євхаристійний Хліб, нехай буде Христос. Приймаючи Його у Пресвятій Євхаристії, назавжди залишитеся у Його любові й принесете щедрі плоди. І якщо іноді дорога стане крутою, якщо дорога вірності Євангелію буде здаватися вам занадто зобов’язуючою, бо вимагатиме жертви відважних виборів, пригадайте про нашу зустріч. Таким чином ви зможете наново пережити той ентузіазм визнання віри, що ми сьогодні разом зробили: “Господи, до кого підемо? У Тебе є слова життя вічного!” Повторюйте це визнання віри й не бійтеся! Христос буде вашою силою і радістю.
(26 червня 2001 року Львів. Зустріч із молоддю)
“До побачення, Україно!” …Прибувши сюди, я відчув на собі обійми золотоверхого, затопленого в садах Києва. Згодом відчув на собі традиційну гостинність Львова, міста визначних пам’ятників, таких багатих на християнські спогади.
З великою тугою покидаю сьогодні цю землю, перехрестя народів і культур, з якої більш ніж тисячу років тому Євангеліє почало поширюватися та закорінюватися в історичній і культурній дійсності народів Східної Європи. Усім вам і кожному зокрема хочу ще раз сказати моє щире: “Дякую!”
Дякую вам, дорогі Брати й Сестри, що належите до цієї християнської спільноти, “вірної аж до смерті” (Ді 2,10). Віддавна хотів висловити моє захоплення та належно оцінити ваше геройське свідчення, яке ви дали минулого століття впродовж довгої зими переслідувань…
Нехай Господь дасть мир тобі, український народе, бо ти з наполегливою та одностайною відданістю нарешті привернув собі свободу й розпочав віднаходити своє істинне коріння та докладаєш великих зусиль, аби стати на шлях реформ і дати всім можливість жити та сповідувати власну віру, власну культуру та власні переконання в рамках свободи та справедливості.
Хоча болять ще незагоєні жахливі рани, отримані впродовж нескінченних років пригноблення, диктатури й тоталітаризму, під час яких заперечували та зневажали людські права, ти, український народе, з довір’ям дивись у майбутнє. Це час сприятливий! Це час надії та відваги!
Висловлюю моє побажання, щоб Україна як повноправний член увійшла до Європи, яка охопить увесь континент від Атлантичного океану до Уральських гір. Як я вже казав наприкінці того 1989 року, який відіграв визначну роль у недавній історії континенту, неможлива “Європа миру та поширення цивілізації без цього взаємообміну та без співучасті відмінних цінностей, які взаємно доповнюються”, які є характерними для народів Сходу та Заходу (Повчання Івана Павла II, ХІІ/2, 1989, ст.1591)…
Єдність і злагода! Ось таємниця миру й умова справжнього та стабільного соціального прогресу. Завдяки цій взаємодії намірів і дій Україна, батьківщина віри та діалогу, зможе побачити визнаною свою гідність у колі інших Народів.
Мені приходять на думку слова вашого великого поета Тараса Шевченка: “В своїй хаті своя правда, і сила, і воля”. Українці, в родючу землю ваших традицій заглиблюється коріння вашого майбутнього! Разом зможете його будувати; разом зможете вийти назустріч викликам сучасності, натхненні тими спільними ідеалами, які становлять незгладну спадщину вашої минулої недавньої історії. Спільним є посланництво; нехай же спільними будуть і зусилля всього українського Народу!
Ще раз звертаюся до тебе, Українська Земле, з побажанням добробуту та миру. Ти залишаєш у моєму серці незабутні спогади! До побачення, народе-друже, пригортаю тебе обіймами доброзичливості та любові! Дякую за щирий прийом і гостинність, про які ніколи не зможу забути.
(27 червня 2001 року, Львів. Церемонія прощання в аеропорту)
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
“Заперечення Бога не вчинило людину більш вільною” 
“До побачення, Україно!” 