Збір проводився у "Будинку вчителя". Місця зали були зайняті не всі, хоча порожніх лишилось теж небагато. Тішило думку, що цей захід викликав певний резонанс в ЗМІ: всього було зареєстровано близько сорока кореспондентів; були представники телебачення, зокрема, студії "5 каналу" та "1+1" (налічувалося близько п’яти телекамер), преси. В оновному з’їхались представники ОУН з усієї Україні та з-за кордону (Канада, Великобританія, Росія, Аргентина, Грузія та ін.), також були присутні з ВЖТ ім. О. Теліги, мистетського товариства "Зарево", представники братства ОУН-УПА, Фундації ім. О. Ольжича, представники традиційних українських церков. Всього взяло участь 175 делегатів та 40 гостей (хоча делеговано було 232). Збори вів голова ОУН Микола Плав’юк, до президії обрано: Микола Плав’юк, Василь Жовтюк (заступник голови ОУН), Василь Гищук (заступник голови ОУН), Віктор Генералюк (голова "Зарева"), Ольга Кобець (голова ВЖТ ім. Олени Теліги), Микола Яковина (голова оргкомітету XVII ВЗУН).
Після узгодження всіх формальностей (затвердження правильника зборів, численних комісій), виголошення не менш численних привітань (в т.ч. від Президента України) почалася власне "практична" частина зборів: звіти, дискусії, виголошення перспектив, затвердження керівних органів, схвалення документів.
З’їзд був небагатий на нові ідеї та колоритні промови. В більшості своїй мало місце чергове визначення відомих очікуваних цілей (підтримка курсу В.Ющенка, підтримка українського книгодрукування, захист української мови, співпраця з громадськими організаціями для сприяння об’єднання у Всеукраїнське об’єднання національно-патріотичних організацій та ін.), констатація загальновідомих фактів (вибори-2006, конституційна реформа, коаліція та ін.), подекуди банальні жаління на "нашу гірку долю" з переходом до цитування безсмертних закликів Кобзаря. Хоча, безперечно, були також висвітлені нові (або, принаймні, поставлені під іншим кутом зору, вже відомі) думки, цілі, ідеї (див. підрозділ "Цитати з коментарями" та "Витяги деяких виступів").
Найбільшим недоліком з’їзду було те, що майже не було означено шляхів просування до означених цілей та напрямків, конкретних пропозицій до їх здійснення. Також серед недоліків можна зазначити: гострий дефіцит серед доповідаючих молодих активістів, слабка присутність живої думки в дискусіях (здебільшого промова мала заздалегідь заготовлений характер), мало уваги приділялося прагматичному підходу до виконання поставлених завдань (хоча інколи хтось таки наважувався в двох словах, наостанок, піднімати "фінансове питання").
Середній вік учасників -- 50-55 років, тому не дивно, що майже кожен третій у своєму виступі так чи інакше торкався питання залучення нових членів до лав націоналістичних організацій, особливо молоді. Основною рушійною силою такого залучення вбачалося представлення цілей націоналістичного руху у вигляді, привабливому для молоді. Також пропонувалися інші, хоча вже і відомі, шляхи (див. підрозділ "Цитати з коментарями").
Були висловлені думки про ствердження ролі жінки в суспільстві, її ширше залучення до націоналістичного руху.
В "Перспективах розвитку ОУН 2006-2010 рр" найважливішими завданнями означені такі: внутрішнє перебудування організації, залучення до неї нових членів, вишкіл провідників організації, перетворення "Українського слова" в "інформаційну цеглу" націоналістичного руху, відпрацювання взаємозв’язків з громадськістю (PR), розвиток системи накопичення коштів, співпраця з традиційними українськими церквами.
Вцілому цей з’їзд створив більш негативне враження: декларативність, відсутність живих дискусій, активної молоді та чіткої прагматичної політики розвитку українського націоналізму, з урахуванням реалій, ставить під сумнів виконання бодай деякої вагомої частини всіх означениї вимог та заяв. В перспективах практичного розвитку Руху багато уваги приділялося культурно-освітній діяльності, тоді як духовний, політичний, економічний розвиток висвітлювався недостатньо. Були майже відсутні пропозиції по впровадженню конкретних заходів та інструментів для виходу на якісно новий рівень розвитку, хоча саме про цей вихід говорилося і неодноразово. Хоча організаційно XVII Великий Збір Українських Націоналістів дійсно був на висоті, чи зможе він принести бодай якусь практичну користь для подальшого розвитку українського націоналізму, зокрема для ОУН -- покаже, як завжди, час. Тоді природнім чином виникає питання: може, варто змінювати формат таких зустрічей? Аби вони не перетворились на "самміт СНД". Хоч таке порівняння і не дуже доречне.
А одразу по виходу з залу розгорнула діяльність мінівиставка книжок Кобзаря різних видань, організоване "Шевченковим братством України". Налічувалось більш як 70 різних примірників, найдавніший з яких був виданням з 1896 року; багато репринтних видань. Непоганий стиль залучення однодумців до своїх лав. Та він у нас чомусь популярний тільки на Майдані...
Цитати з коментарями
"Український націоналізм став тим стержнем, який, власне, визначав прагнення народу до свободи і демократії. Цей феномен Помаранчевої революції одним з перших відзначив колишній радник президента США Картера Збігнев Бзежинський: "Ми зараз спостерігаємо своєрідний драматичний шлюб між українським націоналізмом та українською демократією. Україна мала в своїй історії в минулому чимало потужних націоналістичних рухів, але далеко не всі з них були демократичними. Були також і демократичні рухи, але з дуже нечисленною групою прихильників. Зараз можна говорити про драматичне поєднання українського патріотизму, української тотожності й української демократії, свободи, лібералізму" (З резолюції XVII ВЗУН).
"Націоналістичним був насамперед Майдан, а не ті, хто з трибуни промовляв до нього" (З резолюції XVII ВЗУН).
"Невідкладним завданням, що стоїть перед суспільством, є оновлення Конституції, що дозволить сформувати в Україні владу, спроможну вирішувати а не нагромаджувати проблеми" (З резолюції XVII ВЗУН).
"Реальною протидією загрозам української державності, що виникли внаслідок приходу до влади сил контрреволюції стане об’єднання українських націоналістів у єдину політичну силу, спроможну виступити на захсит інтересів нації і держави. ОУН заявляє про свою готовність невідкладно приступити до формування єдиного націоналістичного руху" (З резолюції XVII ВЗУН). Ще раз потрібно зауважити, що на сьогодні ОУН є громадською організацією, відтак не може йти на вибори самостійно. До сьогодні це питання вирішувалося шляхом включення членів ОУН до інших політичних сил.
"Український націоналістичний рух вступає в нову фазу свого існування" (З резолюції XVII ВЗУН). Ця витяжка з заготовленої промови перегукується зі словами з виступу лідера ВО СВОБОДА О. Тягнибока: "Мені здається, що наступає нова ера для націоналістів, надшанс, яким ми обов’язково скористаємось".
"Активна участь у політичному і громадському житті української молоді для виховання молоді та молодіжної еліти на засадах українського націоналізму". Одним із шляхів такої активної участі має бути "сприяння у підготовці націоналістичної молоді до навчання у престижних вищих навчальних закладах, працевлаштуванні, обійманні важливих посад" (З резолюції XVII ВЗУН).
З тої ж таки резолюції XVII ВЗУН, зобов’язання всіх членів передплатити на наступні 3 роки газету "Українське слово" та журнал "Розбудова держави" нагадує намагання створення коливань у замкненій системі. Чи не краще зобов’язати кожного члена провести агіткампанію серед близького за духом кола осіб?
"Силами структур ОУН розбудовувати мережу поширення книг і періодичних видань" (З резолюції XVII ВЗУН) -- слушна вимога, проте на фоні наступальних дій на магазини з українськими книжками потрібно буде докласти зусиль для її впровадження.
"Секретеріат ОУН має у найстисліший термін (до листопада 2006 року) розробити та подати до схвалення ПУН концепцію системи вишколу провідників і активу низових осередків ОУН щодо статутної діяльності та найбільш ефективних форм і методів роботи з громадськістю та, особливо, з молоддю" (З резолюції XVII ВЗУН).
"Активізувати співпрацю з традиційними українськими церквами, всіляко сприяти постанню єдиної української помісної церкви" (З резолюції XVII ВЗУН).
"Не діаспора Україні має надавати допомогу, а Україна -- діаспорі" (З виступу Миколи Кап’юка зі звітною доповіддю).
Витяги з деяких виступів Серед дискусійних промов першого дня зборів можна відзначити такі:
Олег Тягнибок, ВО СВОБОДА Склалася така ситуація, що не має шансів жодна політична чила, яка в основу свою кладе ідеологію. Нашими умовами до співпраці є дві: має бути ідеологія на базі українського націоналізму, а також внутрішня люстрація. Мені здається, що наступає нова ера для націоналістів, надшанс, яким ми обов’язково скористаємось.
Микола Кириленко, Крим Мала увага приділяється захисту України. Молодь не готується захищати свою Вітчизну. Практичним шляхом виходу з такого становища бачу розвиток українського козацтва, як необхідної складової для формування патріотичного духу. На сьогодні всі існуючі козацькі осередки розпорошені, слабко зв’язані між собою, не мають чіткої структури. Пропонується на законодавчому рівні означити і закріпити їх розвиток.
Володимир Коваленко, Харків В Харкові зараз діють понад два десятки патріотичних організацій, які, проте, не мають впливу на населення, бо діють розрізнено, за відсутністю коштів. Зараз наступ на Київ, як і за часів існування УНР, ведеться з Харкова. В Харкові започатковано акцію "Українському Харкову -- українська мова"
Роман Колодій, Закарпаття "В словнику українського націоналіста немає слова "Капітулювати". Нам, як свіже карпатське повітря, потрібне оновлення.
Сергій Годлевський, Луцьк Треба поставити хрест на "націоналістичній" партії КУН. Там ще залишились порядні люди, але Івченко просто купив її, платить там заробітну плату і т.ін. Гасла, що націоналісти підуть у правильні партії і зроблять їх націоналістичними, не спрацьовують. Як не буде спрацьовувати і те, що українська ідеологія піде кругом, від Криму до Чернігова, до Львова. Має бути базис -- Західна Україна. Але також мають бути осередки і на центральній, на східній Україні. І має бути націоналістична партія, яка не буде перебігати з однієї до другої сторони. Нам слід мати свої стабільні 3-4% і не підбудовуватися під "національного демократа". Ми тут маємо вирішити чи йти до Тягнибока, чи витворювати щось своє. Я знаю, одразу постане питання фінансів, але ж ви всі тут, я не думаю, що сидите на якихось націоналістичних зарплатах. Отже, ви тут по призиву серця, отже, можна звідси і почати. Відпрацювати питання землі, питання засилля "китайців", питання ліберальної Європи -- і тоді навколо цього можна буде щось будувати, буде формуватися наша ідеологія. А там вже далі -- ми поставимо питання і про телебачення, і про радіо, книгодрукування і т.д. І, врешті, ми маємо чітко визначитися, чи кохаємо ми нашого Президента чи рахуємо його зрадником.
Це добре, що члени ОУН заявляють, що ніколи не здаються. Зараз таке життя, що кожен сам за себе. Треба боротись, щоб вижити і жити гідно. Якщо всі будемо працювати, і кожен боротиметься за своє краще життя - то всі рано чи пізно будемо жити краще. Не лише ж піздєльщикам народного добра має бути гарно. Нам теж треба жити.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Збір проводився у "Будинку вчителя". Місця зали були зайняті не всі, хоча порожніх лишилось теж небагато. Тішило думку, що цей захід викликав певний резонанс в ЗМІ: всього було зареєстровано близько сорока кореспондентів; були представники телебачення, зокрема, студії "5 каналу" та "1+1" (налічувалося близько п’яти телекамер), преси.
Після узгодження всіх формальностей (затвердження правильника зборів, численних комісій), виголошення не менш численних привітань (в т.ч. від Президента України) почалася власне "практична" частина зборів: звіти, дискусії, виголошення перспектив, затвердження керівних органів, схвалення документів.
Середній вік учасників -- 50-55 років, тому не дивно, що майже кожен третій у своєму виступі так чи інакше торкався питання залучення нових членів до лав націоналістичних організацій, особливо молоді. Основною рушійною силою такого залучення вбачалося представлення цілей націоналістичного руху у вигляді, привабливому для молоді. Також пропонувалися інші, хоча вже і відомі, шляхи (див. підрозділ "Цитати з коментарями").
Хоча організаційно XVII Великий Збір Українських Націоналістів дійсно був на висоті, чи зможе він принести бодай якусь практичну користь для подальшого розвитку українського націоналізму, зокрема для ОУН -- покаже, як завжди, час. Тоді природнім чином виникає питання: може, варто змінювати формат таких зустрічей? Аби вони не перетворились на "самміт СНД". Хоч таке порівняння і не дуже доречне.