Якщо собака виє на місяць, це релігія; а якщо вона гавкає на чужака, це патріотизм.
Девід Стар Джордан, американський біолог і громадський діяч
Останнім часом в Росії стало модно говорити про патріотизм і про все те, що з ним пов'язане, а саме: жертовність, самовідданість, знехтування особистими амбіціями заради держави і багато чого іншого. Таке явище у свою чергу обґрунтовано пошуком національної ідеї, відсутність якої пояснюється наявністю величезного спектру різних ідеологій на російському просторі. Зважаючи на що, популярністю користуються не тільки класичні для росіян ідеї великодержав’я, панславізму, комунізму, євразійства, але і такий «дивний симбіоз» як націонал-більшовизм (необов'язково пов'язаного з Націонал-більшовицькою партією Едуарда Лімонова). Він ввібрав в себе всі ідеї, які тільки існували за весь період російської історії: місіонерське призначення, ореол боротьби з «силами зла», останній оплот «світла і правди» в цьому світі, бажання збільшити свою зону впливу над іншими народами і державами – список можна продовжувати.
Звичайно ж, «наріжним каменем» новостворенної національної ідеї став патріотизм з елементами «національного егоїзму». Термін «національний егоїзм» викликає багато питань, щодо його дійсного значення, але мабуть автори, щоб дотриматися політкоректності не хочуть використовувати термін «націоналізм», але в той же час, з метою догодити маргиналізованій частині російського суспільства, що сповідує ідеї крайнього націоналізму, вирішило придумати щось нове і нейтральне.
Сучасний патріотизм в Росії є продовженням російської патріотичної традиції минулих сторіч. Головний його феномен можна розкрити в одній фразі: «Боротьба не за щось, а боротьба проти чогось». У різні періоди російський народ об'єднувався тільки заради відсічі реальним, або вигаданим ворогам. Московія (Росія) «збирала землі» під гаслом протидії Золотій орді. Петро I об'єднав російське суспільство в боротьбі за вихід до морів. Самодержавний лад прагнув сильніше контролювати суспільно-політичне життя країни, мотивуючи протидії шкідливих для країни ідей. Традиція об'єднання нації для протидії зовнішній загрозі розвивалася в Радянському Союзі, що протиставляв себе імперіалістичному і капіталістичному Заходу.
І зараз в Росії популярні ідеї, що характеризують її відокремленість (суверенна демократія), відмінність історичного шляху («ми не захід і не схід»), а, отже, і місії в цьому світі (центр православного світу, тобто дійсного християнства, панславізм). Зовнішня політика країни якраз спрямована на протиставлення себе «загниваючому Заходу», «помаранчевим республікам», створюючи образ боротьби «сил світла» (Росія) з «силами зла» (всі інші). Звідси витікає особливість внутрішньополітичного курсу. Громадські організації і опозиційні рухи, незгодні з такою ідеологією, називаються «агентами ворожих спецслужб», нації що намагаються зберегти свою особливість і відстояти суверенітет, оголошуються "вівцями, що заблукали" й результатом проекту, створеного іншими країнами, що прагнуть зруйнувати слов'янську (читай російську) єдність.
Завдяки таким особливостям російського мислення, різним політичним силам, що мають доступ до засобів масової інформації, легко маніпулювати свідомістю цілого народу. Завжди вигідно спрямувати суспільство з наболілих внутрішніх проблем на боротьбу з міфічним ворогом – джерелом всіх нещасть Росії. Мабуть, «влада імущі» в сучасній Росії добре засвоїли цей урок. Практично, на кожному «фронті» у Кремля є «шкідники». На релігійному – українська православна церква (київський патріархат, автокефали, греко-католики), протестантські деномінації, набираючи вплив і силу як на всьому пострадянському просторі, так і в самій Росії. У плані ідеологічного протистояння спектр «недоброзичливців» набагато ширший: від «южнорусов», що заблукали, до «єретиків-американців».
Події в Кондопоге, що межують з протестом на засиллі іноземців і банальним грабунком, ситуація навколо російський-грузинського конфлікту щонайкраще свідчить про те, що російський народ консолідується тільки задля відсічі зовнішній загрозі, не важливо, реальної або вигаданої. Росії загрожує бути дестабілізуючим чинником міжнародної стабільності і спокою, оскільки її громадяни як ніхто іншій легко потрапляють під вплив, не маючи можливості власного погляду на події, що протікають у житті країни. Це є наслідком слабкого громадянського суспільства, де суспільний сектор і ЗМІ виступають не «четвертою і п'ятою владою», а важелями впливу в чиїхось руках.
Микола Малуха, Голова Союзу української молоді Мурмана
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
