Цього дня 69 років тому в урочищі Сандормох, неподалік Медвеж’єгорська у Карелії, були розстріляні 265 українських інтелектуалів, і серед них – поет-неокласик, професор Микола Зеров. Ще за кілька днів перед тим він перекладав у Соловецькому концтаборі «Енеїду» Вергілія та «Пісню про Гайавату» Лонгфелло.
Микола Зеров народився у Зінькові, на Полтавщині, згодом навчався в Охтирці, на Сумщині та у Києві. Він видавав журнал «Книгарь», досліджував історію української літератури, викладав історію, латину, літературу та українознавство у Златополі, Баришівці і Києві. Зеров став неформальним лідером групи з п’яти поетів-неокласиків, яким більшовики закидали прихильність до чистого мистецтва і «прагнення тримати курс на зв’язок з буржуазною Європою». Зеров написав загалом 85 сонетів, а його переклади з Горація, Вергілія, Овідія, Катулла, Петрарки, Ронсара та Ередіа стали класикою ще за життя поета.
Тягар робочих літ наліг мені на плечі, Стих безтурботний сміх і споважніли речі, І голос чую я настирливо-шорсткий: «Лукавий наймите, а де ж доробок твій? Де плід твоїх трудів і творчості твоєї? Чи ж добре ти робив над чорною ріллею, Чи встигнеш, поки день, скінчить свої жнива?»
Восени 34-го професор Зеров був звільнений з роботи у Київському університеті, а невдовзі – і з Академії наук. Навесні він виїхав до Москви, проте вже через місяць був уночі заарештований на станції Пушкіне у Підмосков’ї і перевезений назад до Києва. Тут військовий трибунал визнав Миколу Зерова керівником націоналістичної терористичної організації і засудив його до десяти років ув’язнення з конфіскацією майна.
Зеров провів 16 місяців у Соловецькому таборі особливого призначення. А 9 жовтня 37-го року «особлива трійка» НКВД засудила сорокасемирічного поета до страти як такого, що і в таборі зберігав так звані «контрреволюційні переконання і терористичні наміри».
Свiчки i теплий чад. З високих хор Лунає спiв туги i безнадiї; Навколо нас — кати i кустодiї, Синедрiон, i кесар, i претор.
Це долi нашої смутний узор, Це нам пересторогу пiвень пiє, Для нас на дворищi багаття тлiє I слуг гуде архiєрейський хор.
I темний ряд євангельських iсторiй Звучить як низка тонких алегорiй Про нашi пiдлi i скупi часи.
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Для fisher7
Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю...››› Роман| 05.01.2009, 01:38
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
Цього дня 69 років тому в урочищі Сандормох, неподалік Медвеж’єгорська у Карелії, були розстріляні 265 українських інтелектуалів, і серед них – поет-неокласик, професор Микола Зеров. Ще за кілька днів перед тим він перекладав у Соловецькому концтаборі «Енеїду» Вергілія та «Пісню про Гайавату» Лонгфелло.
