Цього року християни усіх Церков і деномінацій знову з'єднаються у спільній молитві за єдність християн та примирення між людьми, націями і спільнотами. Екуменічний Тиждень молитов за єдність християн у 2007 році, як завжди, відбудеться протягом 18-25 січня. Час проведення Тижня молитов було обрано Світовою Радою Церков (WCC) невипадково. Цей тиждень, за Григоріанським календарем, завершується саме в день навернення апостола Павла, що відзначається 25 січня. Символіка цього свята дуже яскрава: у цей день по дорозі до Дамаску один із переслідувачів учнів Христа - Савло побачив самого Ісуса й почув Його голос. Відбулось чудесне навернення цієї людини, яка з часом стала Апостолом народів, віддана Євангелії й Христу.
У наші дні Тиждень молитов за єдність християн відзначається в усьому світі: разом моляться католики, православні, протестанти та інші християнські спільноти, щоб за допомогою сили Святого Духа прикласти всі свої зусилля задля того, щоб третє тисячоліття стало ерою возз'єднання розділеного тіла Христового. Це головна ідея, яка повинна спонукати християн до більш тісного зближення й спільного свідчення: свідчення єдності, свідчення взаємоповаги, свідчення співпраці.
Відповідно до 40- літньої практики кожна така молитовна зустріч має свою окрему тему. Темою цьогорічного тижня будуть слова з Євангелія св. Марка: «глухим дає слух, а німим – мову» (Мк. 7:37). Ініціаторами цієї теми виступили християнські Церкви Південної Африки, яку підтримали Церкви Світової Ради Церков у Женеві і Папська Рада у справах єдності християн Римо-Католицької Церкви.
Цього року до святкування Тижня молитов за єдність християн долучиться Українська Греко-Католицька Церква, яка у цьому часі запрошує своїх вірних приватно та спільно молитися за досягнення єдності християн.
Департамент інформації УГКЦ
Додаток
Програма тижня молитов у Києві
П'ятниця, 19 січня 2007 року, о 19.30 – Вечір колядок та щедрівок у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ (вул. Микільсько-Слобідська, 4)
Неділя, 21 січня 2007 року, о 18.00 – Спільна молитва у храмі Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в Україні (вул. Лютеранська, 22)
Вівторок, 23 січня 2007 року, о 19.00 – Спільна молитва у храмі Святого Олександра Римо-Католицької Церкви в Україні (вул. Костельна, 7)
Четвер, 25 січня 2007 року, о 18.00 – Спільна молитва у храмі Святого Василія Великого УГКЦ (Вознесенський узвіз, 7, біля Львівської площі)
Проповіді:
Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ
Владика Станіслав Широкорадюк, РКЦ в Україні
пастор Клаус Вандергріп, НЄЛЦ
Тиждень молитов за єдність християн. Історичний шлях
Екуменічний рух, метою якого є об'єднання Церков постав у результаті поділу в християнстві. Тому можна сказати, що його історія така ж давня, як і саме християнство. Уже в ранніх християнських спільнотах апостоли порушували питання збереження єдності, засуджуючи всілякі поділи, що протиставлялися волі Ісуса Христа, який дав початок одній, святій та апостольській Церкві тут на Землі (пор. І Кор. 1, 11-13; Гал. 1, 6-9). Подібно усвідомлюючи існування єдиної Христової Церкви, чинили Отці Церкви, які виразно виступали проти єресей і сект.
Вже ближче до наших часів традиція спільної молитви разом з іншими християнськими конфесіями стає більш поширеною та систематичною. На початку XIX століття, однією з перших таких акцій була спроба протестантського пастора Джеймса Стюарта, який у 1820 році надрукував спеціальний текст «Спільної молитви-прохання благодаті Святого Духа». Через 20 років, інший пастор Ігнатій Спенсер запропонував дещо інші та глибші за змістом спільні молитви для усіх без винятку християн.
З часом, наступні ініціативи ставали все частішим та більш конкретним явищем: англіканські спільноти, протестанти та католики почали заохочувати вірних до спільної молитви за єдність, особливо під час святкування Зіслання Святого Духа. Незважаючи на те, що подібна ідея була прихильно сприйнята у різних середовищах, вона все ж не змогла прижитись у християнстві того часу. На практиці усі християни молились окремо, лише у своїх власних церквах, де метою таких молитов було прохання навернення „ іновірців ” до своїх власних конфесій.
Починаючи з 1926 року, екуменічна організація (рух) «Віра та устрій», яка пізніше стала співтворцем Світової Ради Церков, розпочала друкувати так звані «Спеціальні молитви, які використовувались під час спільних зустрічей християн різних деномінацій». Були це спеціальні пропозиції молитов та служб, які все ж не були обов'язковими, ані занадто популярними в тодішньому християнському світі, оскільки сама ідея екуменізму тоді лише починала розвиватись.
Справа швидше зрушила з місця лише тоді, коли на початку тридцятих років ХХ століття до неї долучився католицький священик з Ліону о. Паул Кутюр'є (Paul Couturier) (1881-1953). Він запропонував нову формулу молитви, яка була не за інші конфесії, але разом з іншими конфесіями та на умовах, які нам залишив Ісус Христос у своїй Євангелії „щоб усі були одно”. Це було дуже сміливе нововведення. Молитви супроводжувалися зустрічами й спеціально підготовленими богослужіннями. У такий спосіб, починаючи з 1935 року розпочато спільну молитву, яку можна вважати за початок сучасного Тижня молитов за єдність християн.
Наступним важливим етапом на цьому шляху було ухвалення ІІ Ватиканським Собором у 1964 році Декрету про Екуменізм, який між іншим наголосив, що молитва, особливо спільна, є душею екуменічного руху та заохочував до практики Екуменічного тижня. У 1967 році розпочалась систематична співпраця Католицької Церкви (в особі Секретаріату в справах єдності християн) та Світової Ради Церков 1 у напрямку опрацювання тем на наступні Екуменічні тижні.
Початково теми до Тижня молитов за єдність християн приготовляли на спільних засіданнях представники Католицької Церкви та Світової Ради Церков, однак починаючи з квітня 1974 року у спеціальному листі до Церков-членів Ради та до інших учасників екуменічного руху було запропоновано включити до обговорення місцеві, локальні християнські спільноти. Першими на такий заклик відгукнулись християни Австралії, а їхня пропозиція стала головною темою спільної молитви у 1975 році.
Час проведення такого Тижня молитов за єдність християн – 18–25 січня – було обрано невипадково. Цей тиждень, за Григоріанським календарем, завершується саме в день навернення апостола Павла, що відзначається 25 січня. Символіка цього свята дуже яскрава: у цей день по дорозі до Дамаску один із найсуворіших переслідувачів учнів Христа - Савло побачив самого Христа й почув Його голос. Завдяки цьому сталось чудесне навернення цієї людини, яка з часом стала Апостолом народів, найбільш відданою Євангелії й засновником великої кількості християнських спільнот, в яких Христос – це центр усього. Апостол намагався навчити усіх майбутніх християн, що коли будемо ближче до Христа, будемо ближче один до одного. Христос, що є любов – є серцем і фундаментом єдиної Церкви. Це головна ідея, яка повинна спонукати християн до більш тісного зближення й спільного свідчення: свідчення єдності, свідчення взаємоповаги, свідчення співпраці. Тому у наші дні Тиждень молитов за єдність християн відзначається вже в усьому світі.
Ігор Шабан
Світова Рада Церков розпочала своє існування 23 серпня 1948 р., на конгресі в Амстердамі. Тепер до неї належать 323 Церкви християнських віровизнань із 120 країн світу. Католицька Церква до Ради не входить, хоча співпрацює з Радою в багатьох ділянках. Світова Рада Церков є “спільнотою Церков, які згідно зі Святим Письмом визнають Господа Ісуса Христа Богом і Спасителем і тому спільно прямують до сповнення того, до чого вони покликані на славу Бога Отця і Сина і Святого Духа”.
На початку ХХ століття, поширився так званий екуменічний рух (з грец. ecumena – “Всесвіт”). Нині цей рух здійснюється головним чином у рамках Всесвітньої ради церков (ВРЦ). З 2007 року у Києві проходять традиційні січневі молитовні марафони за єдність християн, у яких беруть участь представники РКЦ, УГКЦ, УПЦ (МП), УПЦ (КП) та церкви християн віри євангельської. Православна церква є членом Всесвітньої ради церков, але широкий загал віруючих обережно ставиться до екуменічного руху. Що ж насправді являє собою екуменічний рух? Чому серед протестантів лише п’ятидесятники входять до нього? І що саме в екумені насторожує православних вірян?
Святе Письмо свідчить про існування Бога Отця, Сина і Святого Духа. Незважаючи на те, що й донині в нашому суспільстві існують представники арійської єресі, які відкидають Божество Ісуса Христа і не визнають особистості Святого Духа, на підставі Святого Письма досить легко спростувати хибність їхніх тверджень. Сам Ісус говорив про Себе, як про вічносущого Бога (Ів. 8:58), а в Дії 13:2 промовляє до віруючих в Антіохії не Бог Отець, а Бог Святий Дух, що є незаперечною ознакою Його особистості. Але чи відомо вам, що в світі існує імітація на Бога Отця, Сина і Святого Духа? Для підтвердження цієї тези пропоную звернутись до книги Одкровення і простежити виконання її пророцтв в історії.
В видінні Іван Богослов стояв на березі моря і бачив, що з води, яка в пророцтвах є символом заселеної території (Одкр. 17:5), виходить якийсь морський звір з сімома головами і десятьма рогами. Червоний змій також представлений в Одкр. 12:3 з сімома головами і десятьма рогами. Звір і змій мають однакову зовнішність – в обох є сім голів і десять рогів. Ісус Христос сказав: “Хто бачив Мене, бачив і Отця” (Ів. 14:9). Тому є підстави вважати, що змій імітує Бога Отця, а морський звір є підробкою Христа. Якщо з змієм відразу зрозуміло, що це є сатана, в честолюбні безумні плани якого давно вже входило зайняти місце Бога Отця (Ісаї 14:12-14), то хто ж тоді цей морський звір? В Одкр. 13:18 написано: “Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість”. Підробка, як правило, майже не відрізняється від оригіналу, тому й шукати звіра слід серед християнських спільнот. Загальновідомо, що на тіарі папи римського написано “Vicarius Filii Dei”, що в перекладі з латинської означає “Намісник Сина Божого”. Латинські букви заміняємо римськими цифрами, рахуємо, і в результаті отримуємо число звіра (5+1+100+0+0+1+5+0+0+1+50+1+1+500+0+1). Але це лише одна з біблійних ознак звірини. Читаємо далі в Одкр. 13:2, що “змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику”. Ісус сказав “Дана Мені всяка влада на небі й на землі” (Матв. 28:18). Також Він сказав, що отримав цю владу від Отця (Ів. 10:18). Тому як Отець дає владу Христу, так і сатана наділив владою папство. Про діяльність папства переконливо свідчить сама назва цього періоду історії – темні віки Середньовіччя. Як було зазначено раніше, Ісус Христос сказав: “Хто бачив Мене, бачив і Отця” (Ів. 14:9), тому і всі ті, хто був свідком страхітливої епохи папської інквізиції, бачили дію сатани. Папство звершувало своє служіння на протязі 42 пророчих місяців (Одкр. 13:6), або ж буквальних 1260 років (один пророчий день дорівнює одному буквальному року). Історично підтверджено, що в 538 році після 30-літньої війни, під час якої були повністю знищені три арійські народи – вандали, герули, остготи, почалося папське правління, і тривало воно до 1798 року, коли за наказом Наполеона генерал Бертьє взяв римського понтифіка у полон. Примітно, що Христос звершував Своє служіння на протязі 42 буквальних місяців. І як Христос був помер і воскрес, так і папство було смертельно поранено і опісля зцілилось (Одкр. 13:3). Рана, завдана папству в 1798 році, зцілилась в 1929 році підписанням Латеранського договору, згідно якого повністю відновлено Ватикан. Христос дотримувався Закону Божого, наголошуючи на його незмінності (Матв. 5:17,18), і папство також заставляє своїх вірян дотримуватися заповідей, тільки вже відредагованих у їхній редакції. А як ще можна назвати зміни, зроблені папською системою в Декалозі (Дан. 7:25), як не повстанням на Бога – Законодавця?
Потім Іван побачив “другого звіра, який виходив з землі” (Одкр. 13:11). Якщо в біблійних пророцтвах води символізують густонаселену територію, то земля представляє порівняно малозаселену територію. Лише одна держава, населення якої з моменту висадки пілігримів було зовсім незначним, відповідає цьому опису. Це Сполучені Штати Америки. До цих берегів пілігрими приплили, рятуючись від переслідувань з боку католицької церкви (Одкр. 12:16). Тут принцип розділення Церкви від держави став закріплений в Конституції. Як бачимо, на початку свого становлення США справді були схожі на агнця, але згідно біблійного пророцтва в кінці заговорять, як дракон (Одкр. 13:11). Вже в наш час ми спостерігаємо, що США – єдина в світі наддержава, яка накладає економічні ембарго на інші країни і самостійно веде війни, незважаючи на відсутність згоди з боку ООН та членів Ради Безпеки. Як папство в Середні віки сформувало союз церкви і держави, так і при об’єднанні церкви і держави в Америці буде сформований образ звіра. Як Святий Дух має подобу Христа, так і Америка проявить характерні риси папства. Ось що ми дізнаємося про США з Одкр. 13:12: “І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звірині, що в неї вздоровлена була її рана смертельна”. В даний час тільки створюються передумови для виконання цього пророцтва. Ісус сказав, що Святий Дух прославить Його (Ів. 16:14). Так і США в майбутньому будуть сприяти прославленню папства. Америка, виконуючи роль мнимого Святого Духа, буде примушувати весь світ поклонитися папству. Ісус Христос молився про єдність віруючих. Що ж слугуватиме єднанню навколо мнимого Христа – католицизму? Як Святий Дух у виді вогняних язиків зійшов у день П’ятидесятниці (Дії 2:3), так і харизматичний рух, який виник у США, і ознакою якого є імітація біблійного дару мов – беззмістовне бурмотіння, сприяє єднанню християнських спільнот в екумені. Ось і відповідь, чому п’ятидесятники – єдині з українських протестантів, які вступили в екумену. Якщо об’єктивно проаналізувати, то екуменічна молитва з ними по суті нічим не відрізняється від спільної молитви з якутським чаклуном чи шаманом вуду, бо доведено, що бурмочуть вони ідентично.
Варто зазначити, що практика екуменічних спільних молитов не є тільки християнською. З 1986 року існує екуменічний рух, створений з ініціативи папи римського. Учасниками цього руху в італійському місті Ассізі був проведений всесвітній день молитви за мир. На зустріч були запрошені представники всіх найбільших сучасних релігій світу (брали участь представники вищого духівництва 12 релігій), у тому числі християни різних конфесій, індуїсти, сікхи, зороастристи, іудеї, мусульмани, африканські анімісти. Коментарі зайві. Це те ж саме, щоб в часи пророка Іллі Божий священик організував екуменічну зустріч з священиками Ваала і Астарти для проведення спільної молитви. Як би Бог відреагував на це? Толерантне ставлення до гріха, а не його осудження – ось що саме насторожує православних вірян в екумені! Христос сказав, що “ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись” (Ів. 4:24). У Бога правда одна, а в екумені у кожного своя правда.
Беручи до уваги все вищесказане, можна сміливо охарактеризувати екумену, як ще одну людську спробу збудувати вавилонську вежу, тільки тепер вже духовну. Після прочитаного виникає логічне запитання – знаючи про природу екуменічного руху, чи варто свідомим християнам бути його учасниками?
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
