На головну На головну На головну
 
 
Google
Google
« Березень 2007 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Архів публікацій
Логін:
Пароль:
Не зареєстровані?


 

512x340 | Переглядів: 74
Страусик

[ Реклама ]
Реклама від "Порталу українця"
Запрошуємо до співпраці










 
 
 
 .. » Яким насправді був Шевченко? І яким нам пропонували його сприймати
Держава, Політика, Суспільство (1100)   Історія, Філософія, Релігія (385)
Національна ідея, Мова, Народне (672)   Людина, Особистість (271)
Культура, Мистецтво (532)   Наука, Oсвіта (60)
Наші за кордоном (84)   Економіка, Бізнес (58)
Екологія, Здоров'я (77)   Техніка, Технології (26)


Яким насправді був Шевченко? І яким нам пропонували його сприймати

Автор: Олесь Силин,
Джерело: Україна Молода
Коментарі (2)
За вікопомних часів російської та радянської імперій нас свідомо призвичаювали до того, що ми не є нацією, спроможною відтворити свою древню державність Київської Руси, а відтак — козацьку-лицарську; що ми, українці — просто «малороси»-«хохли». Свідомо нав'язували думку про те, що Україна є «окраиной» Росії.

У такий колонізаторський спосіб в енциклопедіях та довідниках, навчальних підручниках і посібниках «закономірно» всі славетні творці чи державні діячі українського походження вважалися «русскими», «отечественными», а то й «советскими».

А Україні-Руси лишили тільки тих, хто ніякими мудруваннями «не вписувався» в державну русифікацію імперій. Йдеться про велета численних наук Івана Франка, якого нарекли просто «Каменярем». Так само чинили з Лесею Українкою-Косач. Імперські нівелятори нарекли її «Мавкою» або «социалисткою». А генiального поета Тараса Шевченка просто йменували «Кобзарем» за назвою його книжки поетичних творів.

У соціальній галереї в Москві та Петербурзі 1919 року, за часів Леніна та Троцького, Тарасові Шевченку на пам'ятниках було відведено місце «поэта-крестьянина» (1) з додатком — «Великий русский народ». І це академіку Шевченку, який, ще студіюючи в Академії художеств у Петербурзі, був відомим живописцем, якого найпрестижніші видавці запрошували ілюструвати книжки, зокрема, видання творiв Шекспіра. А за ілюстрації книжки Польового «История Суворова» Тарас набув слави художника-реаліста, показавши справжній образ цього імперського «фельдмаршала, князя Римнікського».

Після розкріпачення, як стверджують видатні діячі того часу, Шевченко «модно вбирався». Це можна побачити і на його автопортретах. Вивчав французьку мову як мову країни видатних філософів-енциклопедистів.

Був співаком з чарівним голосом, про якого знавці вокалу — перший ректор Київського університету Михайло Максимович та письменник Панько Куліш — згадували: «Якби не широке обдарування як літератора і живописця, Шевченко був би світовим співаком».

Красномовний і палкий трибун мав неабияку фізичну силу, що і відбито в присуді царя Миколи І та головних жандармів — Дубельта і Орлова: віддати Шевченка в «рядовые солдаты как обладающего крепким телосложением».

Та й собою Тарас Шевченко до каторжної довготривалої солдатчини був принадним із синіми глибинними очима, на які спадало дещо хвилясте, темно-русяве волосся. Тарас відзначався притаманими українцеві гідністю, чемністю і тактовністю. Цікавий співбесідник зі своїми принципами і уподобаннями. Тому з ним охоче спiлкувалися видатні люди Петербурга, передусім обдаровані українці, які змушені були творити за межами України, де за це карали.

А в Україні Тараса Шевченка обожнювали. Знайомством з Тарасом пишалися, до нього тягнулися люди, молодь. У родині гетьманського нащадка Василя Тарновського він був кумом. І не дивно, що донька полтавського губернатора Варвара Рєпніна захопилася Тарасом Шевченком та не полишала з ним таємного листування. Аж доки жандарми Петербурга загрозливо заборонили їй мати стосунки із солдатом-«штрафником».

Отже, закономірним є те, що у всьому світі пам'ятники Тарасові Шевченку присвячують найбільш плідному перiоду його творчості «Три літа»: коли вiн був молодим, привабливим, сильним , творчою особистістю і борцем за волю України.

А на Батьківщині за російської імперії забороняли видавати його твори і поготів творити йому пам'ятники. За радянського режиму скульптурні, як і художні, образи Шевченка незмінно свідомо були ніби «канонізованими», — принизливими для цього Титана Людства.

Отак, зокрема, на пам'ятниках чи в художніх творах Шевченка подано як «мужика», в кожусі і шапці. Хоч так він був змушений вбиратися лише одного разу, коли примусово «зимував» в Нижньому Новгороді, повертаючись iз солдатчини. Тож за всі десятиліття радянського режиму Тараса принизливо зображали старим, лисим, з насупленими бровами, відлюдькуватим. Та чи треба гніватися на царів російської імперії, коли і за радянської доби Тараса цензурували і друкували лише «Кобзаря», вилучаючи «крамольноє». А пам'ятник у любому йому Києві спорудили лише «до ювілею» в 1939 році.

Та найціннішим пам'ятником нашому Тарасові є і лишиться навіки — всенародна вдячність і любов. Вона в тому, що його образ, руками народних майстринь, вишивається на українських рушниках, які вивішували і за часів імперського гніту на чільному місці в помешканнях поряд iз іконами. А на покуті ж лежав незмінно «Кобзар» Тараса Шевченка. Він живе в народних думах та переказах і досі. Тож нехай живе він на всі подальші часи у свідомості народу як вічна пам'ять і гордість за Великого сина України-Руси.

Олесь Силин,
Герой України, заслужений діяч культури України, заслужений архітектор України, головний експерт Фонду пам'яток історії та культури імені Олеся Гончара.


Читати цю та інші публікації у своєму телефоні
на своєму сайті


2. кенгшщ
12.04.2007, 20:41
[b][/b]98иьтгп6к5ашл8

1. Паша
19.03.2007, 13:16
Я знаю тильке одне Тарас Григорович Шевченко був гомосексуалистом


Є що сказати? Говори на форумі або додай коментар:


(за бажанням)
Введіть код:
This is a captcha-picture. It is used to prevent mass-access by robots. (see: www.captcha.net)   



Інші коментарі

Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути.... ›››
Fisher7 | 07.01.2009, 22:24

Шановна, пані Ніно! Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим! Щастя і здоров`я і Божої любові! Хочу подарувати Вам кілька нових пісень: РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО! Я не шукаю Україну – Вона у дітях і в мені. Історію Руси величну В казковім бачу я у сні. Про... ›››
Володимир Мангов | 07.01.2009, 20:57

Романові. Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було. Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською... ›››
Fisher7 | 07.01.2009, 18:59

Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і... ›››
Роман | 05.01.2009, 02:01

Для fisher7 Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю... ›››
Роман | 05.01.2009, 01:38

Інші публікації на цю тему

06.01.2009, 16:37 Віктор Баранов: «Культ книжки – це культ найкращого в людині» До чого тягнеться душа нашого читача? До необхідності видряпатися із...
23.12.2008, 11:24 Театр – це спосіб вирішення життєвих проблем Скульптура буває підкреслено рельєфна, різка, гротескова, натомість не...
18.12.2008, 22:26 Підіймати гідність в народі Гідність – таке просте слово, а за ним стоїть така складна світобудова....
10.12.2008, 02:49 Розмовляючи з Богом краще чуєш людей У дуету вокальної імпровізації Ігоря Сіліна й Ольги Ткаченко, створеного в...
03.12.2008, 00:01 Анатолій Постоюк: «Я працюю на оптимізм людей» Найвища характеристика людини – простий і мудрий. Такі особистості є...
25.11.2008, 19:41 Богдан Бенюк: “Досить нам бути народом, який програє і плаче” Богдан Бенюк – це акумулятор, генератор, калейдоскоп і магніт одночасно....
21.11.2008, 03:09 Леонід Сухоруков: «Завжди добре говорити, що думаєш, якщо вмієш думати, що говориш» Укотре з превеликим подивом вигукуєш: «До чого ж світ чарівно...
11.11.2008, 14:09 Алла Мігай: «Казка і музика – мій порятунок» Спілкувалась тьотя Алла з юними глядачами українською мовою, бо вважала,...
06.11.2008, 13:50 Володимир Кривенко: “Я малюю почуття” Прийнято вважати, що художник живе у своєму світі ілюзій і далеко не...
04.11.2008, 02:16 Михайло Воронін: «Одяг є засобом продовжити життя» Михайло Воронін – не просто людина, це концерн, що тримається на плечах...
Більше

 
Завантаження...

Експорт: JavaScript-інформер   Стрічки публікацій 
 

  Умови використання та цитування матеріалів сайту
  Авторські права
  Застереження
hitua.net
© AnViSer 2004-2006. Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає банерообмінна мережа