Тарас Возняк в есе на “Українській правді” пише, що “два періоди монополії на владу – помаранчевий і синій – кристалізували розкол країни. Зміна одного з цих угруповань на інше нічого не дає – розкол зберігається і стає все більш очевидним”.
Зрозуміло, що цей розкол не буде зарубцьовано жодним, навіть соломоновим рішенням Конституційного Суду, і те, що на нього уповають по різні боки українських барикад, – лише елемент політичної гри в надії здобути додатковий аргумент на свою користь після будь-якого вердикту.
Розкол, як на мене, передовсім зумовлено постатями-символами обох антагоністів – Ющенка та Януковича. Тарас Возняк уважає, що в різних шанцях перебувають конкуруючі політико-бізнесові угруповання, однак ділові інтереси вітчизняних товстосумів настільки переплетені, що говорити всерйоз про виразну сепарацію не доводиться. Певна річ, на потребу часу та власного бізнесу конкретні гравці обирають ті чи інші політичні орієнтири, але хвилевість, прагматичність цього вибору вже спричиняє його вторинний характер.
Інша річ – ментальність лідерів. Ющенко втілює європейські прагнення Центру та Заходу України, його, щоправда, з великою часткою умовності, можна назвати романтиком з епохи “шістдесятництва”. Його чудернацькі, як на політика, сентименти до історії, його віра в непогрішність беззубого добра важко узгоджуються з настроями та пріоритетами президентського бізнес-оточення, яке, либонь, добре втямило: досягти бажаного результату можна, лише запакувавши будь-який, навіть несусвітній проект у національні шати, додавши до них дещицю європейського шарму. Відтак маємо гучні скандали, коли підступ вилазить, мов шило з мішка, і мішенню для критиків стають не ті, хто його туди “заникав”, а перша особа, яка толерувала цю єресь.
Янукович годиться для східного та південного електорату, налаштованого на Росію. Він – меркантильний прагматик, “господарник” без особливого дипломатичного шарму й без належної освіти. Але східні вектори прем’єра та його симпатиків, далебі, не паралельні. “Блакитно-білий” виборець має за зразок не сучасну “ерефію” з її абрамовічами й потаніними, а якусь міфічну, віртуальну Росію, радше колишній СРСР із його дешевою ковбасою та атомним кийком для світу. Під час однієї з телевізійних дискусій сусідських інтелектуалів на теми сучасної України Алєксандр Дуґін – провідник так званого “євразійства” – висловив цікаву думку про те, що Янукович чудово розуміє “меншовартість” Росії у світовому вимірі, й тому всі його загравання з Кремлем продиктовані бажанням наблизитися до Вашингтона, якому, за висловом Дуґіна, цілує чобіт офіційна Москва. Шкода, що цього твердження одіозного “євразійця” не почули учасники минулорічної феодосійської епопеї…
Та найбільша проблема – не в тому, що на вітчизняному політичному кону окреслилися два символи розколу, що цей факт що не день, то поглиблює прірву між “двома Українами”. Найгірше, що жоден із наших героїв не намагається стати фігурою загальнонаціонального масштабу. Тобто і Ющенкові, і Януковичу комфортно у своїх електоральних оболонках, а візити першого до Донецька, втім, як і другого до Львова, – лише ритуальне виконання посадових обов’язків . Ба більше – кожну таку вилазку в “тил супротивника” супроводжують незрозумілі для державних мужів остороги бути неправильно потрактованими власним електоратом, звинуваченими у зраді власних симпатиків. Офіційно це подають за виваженість, насправді така поведінка різко контрастує із вчинками та заявами акторів “другого плану” з середовища нардепів. Те, чого не можуть дозволити собі ні Ющенко, ні Янукович, сповна компенсують ретранслятори з фракцій, які не відмовляють собі в задоволенні висловитися від “щирого серця” на адресу опонентів.
Якщо українці справді бажають єдності та монолітності країни, то вони мають шанс або змусити нинішніх лідерів до порозуміння, або ж записати в порядок денний пошук “третьої сили”. Інакше це зроблять за нас і, цілком імовірно, з-поза меж держави.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
