23 квітня помер перший президент Росії Борис Єльцин. У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до економічних та політичних експертів з питанням: «Як ви оцінюєте роль Єльцина в контексті російсько-українських відносин?»
Кость БОНДАРЕНКО (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна): „Я оцінюю роль Бориса Єльцина як ключової фігури, завдяки якій насамперед Україна здобула незалежність. В 1991 році українські комуністи, які становили більшість у Верховній Раді на стільки перелякались можливих репресій з боку Єльцина після провалу ДКНП (ГКЧП), що проголосували за незалежність. Хоча ще кілька тижнів до того не хотіли чути ні про яку незалежність. В цьому полягає головна роль Бориса Єльцина. Друге - це дешеві ціни на енергоносії, які Єльцин з барського плеча дарував Україні. Третє – це підписання Великого укрансько-російського договору 1997 року, який заклав основи нашого стратегічного партнерства і наших взаємовідносин. На останок можна також згадати фразу, завдяки якій він увійде в історію України.
Єльцин завжди був великим другом України. Не варто забувати, що Віктор Ющенко, коли пішов з посади Прем’єр-Міністра України, очолював інститут україно-російських взаємин імені Бориса Єльцина. Шкода, що зараз не чути про діяльність цього інституту. Сподіваюсь, що Президент згадає про своє дітище і реанімує його”.
Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології): „Важко переоцінити цю роль, яка була надзвичайно позитивною для України, оскільки давала Україні шанс визначитись із зовнішнім і внутрішнім політичним курсом. Не даремно він колись сказав: «Просыпаешься и подумай что ты сделал для Украины!». Ніхто звичайно нічого не робив, але це було як раз те, що потрібно для перших років становлення української державності. Думаю, що його роль надзвичайно велика і поки що неоціненна”.
Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»): „В плані україно-російських стосунків фігура Бориса Єльцина є надзвичайно суперечливою. Згадаймо, що Єльцин почав агресивну реінтеграцію, пов’язану зі спробою відновити економічний потенціал Росії після дуже болісних ліберальних реформ зразків 1992-93 років. Ця реінтеграція виявилася неефективною, оскільки орієнтувалася на відновлення старих монополій і на торгівельні інтеграції. Використовувались прагматичні методи впливу на партнерів, в тому числі і методи політичного тиску, враховуючи, що Україна в ті роки переживала непрості роки самовизначення. Можна згадати відомий Масандрівський процес, пов'язаний з долею Чорноморського флоту і пов'язаний з переговорами про відмову України від ядерного статусу. Використання таких протиріч і послабленої позиції України суттєво позначились на україно-російських стосунках. Саме тоді почав формуватись міф про імперський характер Росії, який має якийсь споконвічний характер і який неможливо подолати.
В той же час Борис Єльцин був і залишається символом демократичних перетворень в Росії. Він є одним із авторів і архітекторів фактичного розпуску Радянського Союзу. А ми мали справу не з розпадом, а саме з розпуском СРСР. Пов’язано це з тим, що Радянський Союз не витримав виклики глобалізації і опинився у системній кризі. Шлях, який був обраний в 1991 році виглядав найбільш спрощеним. Тобто здійснити політичну реформацію Союзу і на підставі вже національних утворень спробувати подолати ці виклики глобалізації. Я це згадую тому, що і Єльцин є одним із тих, кому Україна зобов’язана отриманням незалежності.
Останні роки Єльцина в україно-російських стосунках були достатньо пасивними. Можливо це було пов’язано із специфікою внутрішньо російської ситуації, а можливо тому що провідну роль в 1995-96 роках, коли вирішувалась доля другого терміну Єльцина, вже виконувало його найближче оточення, яке за його спиною реально керувало країною. Його фраза, яка стала вже історичною, про піклування про Україну мені здається риторикою, яку підхопили медіа, але навряд чи до цієї фрази дослуховувались ті, хто керував Росією на той час”.
Ігор СЕМИВОЛОС (виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень): „Думаю, що попри складну долю Єльцина і відносини, які виникли між Україною і Росією за період правління Єльцина, в цілому я оцінюю його роль позитивно. Єльцин, особливо на першому етапі своєї політичної кар’єри, без сумніву зробив дуже багато для того, щоб і Комуністична партія і Радянський Союз припинили своє існування. В особі Єльцина є величезна заслуга того, що Україна стала незалежною країною, і український народ повинен усвідомити це. Невідомо що б відбулось, якби не було такої людини, яка вирішила припинити безглузде існування СРСР. Невідомо чи не сталося б у нас другої Югославії, якби на чолі Росії знаходилась інша людина”.
Валерій ЧАЛИЙ (директор міжнародних програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова): „Перш за все, хотів би додати свій голос до тих, хто висловлює співчуття родині Бориса Миколайовича Єльцина. Це дійсно історична постать і не лише для Росії, а і для всього пострадянського простору, можливо і для Європи. Його роль в україно-російських стосунках виходила звичайно з його посади. Але його ставлення було не лише як найвищої посадової особи, але і як людини, яка дійсно переживала за майбутнє країн, що залишились після розвалу Радянського Союзу.
Він інтуїтивно відчував, що імперські наміри, а він вживав саме такі слова, Радянського Союзу втримувати республіки і надалі можуть призвести до кровопролиття, незважаючи на те, що багато років був функціонером Компартії. Стосовно подальшого періоду, то при Єльцину підписувався Великий договір між Україною і Росією, який має непересічну цінність для двосторонніх відносин. В критичних ситуаціях, коли відверто Україна і Росія стояли на грані збройного конфлікту в Криму, Єльцин з боку Росії став тією людиною, яка була здатна до компромісу і спільно з Кравчуком змогла вирішити ці питання. Підпис Єльцина стоїть під багатьма важливими документами, договорами, угодами в україно-російських стосунках.
Єльцин – це цілісна натура, людина зі своєю позицією, людина, яка захищала національні інтереси, але поважала думку інших”.
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Для fisher7
Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю...››› Роман| 05.01.2009, 01:38
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
23 квітня помер перший президент Росії Борис Єльцин.
