Залишається п’ятдесят дивопортретів українських поетів, тобто п’ять дециметів, до моєї антології нашої поезії ХХ століття “Дивоовид” (Тернопіль, “Навчальна книга – Богдан”).
Без праці не буде нічого, адже, як свідчить вірменська народна мудрість: “Не вдариш об глек, дзвону не почуєш”, – але деколи не таланить: “Невдаха піде до моря – і те пересохне”, – а коли все ж таланить у роботі, треба знати міру, бо: “Перевантажений караван далеко не піде”.
Ліна Костенко. Діапазон поетичного мислення може бути широким, як горизонт, за яким відкриваються і спливають усе нові обрійні хвилі. І так до плюс безконечності. З того безмежжя горизонтні хвилі циклічно повертаються. Це наче припливи та відпливи. Та керує ними не місячна енергетика, а поетичний талант, виплеканий у боротьбі внутрішніх суперечностей, відшліфований поразками та втратами, наснажений перемогами та тривкою вірою. Безкомпромісність і різкість не межують, а радше товаришують із ніжністю й любов’ю.
Емма Андієвська. Не все, що є самозрозумілим для автора, мусить бути зрозумілим для читача, для різних категорій читачів, чи то з вузьких кіл, чи то з широкого загалу. Ця поетеса сповна користується своїм священним авторським правом бути незрозумілою навіть для частково втаємничених. Адекватне сприйняття читаючим поспільством поетичних текстів є ситуацією умовною, можливою тільки в ідеалі. Сюрреалістична наснага віршів вимагає від реципієнтів шаленої емоційної та розумової праці. Лише той, хто добре попрацює, отримає від цих віршів зрозумілу насолоду.
Юрій Тарнавський. Констатація факту є річчю буденною, констатація ж фривольної вигадки чи ще чогось неіснуючого є річчю небуденною. Якщо підходити до всього з мірилом абсолютного нуля, то справді виникатиме враження, ніби нічого немає, навіть того, що є об’єктивно очевидним, відчутним на дотик, смак і запах. Дивишся на вірші й бачиш їх, читаєш їх вголос і чуєш, а все одно їх немає. Дивно й безглуздо було б задаватися питанням, чому так воно є. Так є, бо нічого немає. А коли ти чогось не можеш осягнути раціональними порами, то й залишаєшся без нічого.
Володимир Лучук. Світ тримається на трьох китах. Комплект тих трьох китів у кожного поета може бути відмінним, може варіюватися навіть у межах одного окремого авторського поетичного світу. Тут може йтися, наприклад, про таку китову тріаду: мова, кохання, батьківщина. За своїм огромом і значенням мова може дорівнювати поезії, кохання може дорівнювати сенсові життя, батьківщина може дорівнювати цілому світу. Паралелізм цих понятійних та екзистенційних тріад може бути квінтесенційним у поетичному сенсі, а може бути лише маленькою підказкою для сприйняття поезії.
Василь Симоненко. Щирість не обов’язково мусить асоціюватися з простотою. Зрештою, щирості суть різні, та й простота може мати багато вимірів. Обидва ці поняття певним чином взаємозамінні, хоча не ідентичні. Схожі асоціації та порівняння не були б варті навіть виїденого яйця, якби вони не стосувалися поезії найвищої проби. А те, що в цього автора саме така поезія, немає жодних підстав сумніватися. Вона не лише пройшла випробування часом і читацьким захопленням, вона в моменти свого творення вже ставала такою.
Богдан Рубчак. Уся досьогочасна історія існує й зараз, вона десь тут поруч, не лише записана у фоліантах, а й присутня во плоті, в порослих мохом руїнах, у багатокомірковій пам’яті людства, представники якого топчуть ряст тут і тепер. Із розламаних частин Ікарового крила дітлахи витесують бумеранги, з уламків Троянського коня школярі майструють шпаківні, об золоте руно витирають заболочені чоботи перед порогом сільської корчми. Історію не треба реконструйовувати в поезії, з неї вистачає й міфологізованого переспівування.
Борис Олійник. Коли сняться кошмари, значить, вони є викривленими й деформованими відображеннями якихось реальних жахіть, які могли або відбуватися з тим сплячим володарем (чи власником, хоча право приватної власності на сон є вельми сумнівним) сну, або могли ірреально та підступно підповзти непоміченими до закапелків свідомості. Так чи інак, але віршована фіксація того, що наснилося чи примарилося, може виявитися цікавою не лише для самого фіксатора. За умови, що сон не приспав самої поезії.
Володимир Підпалий. На шляху до пізнання самого себе трапляється все те, на що життя багате. Все пізнається в порівнянні із власними уявленнями, які мають здатність змінюватися під впливом нового досвіду. Незвідане стає зрозумілим і рутинним після того, коли спізнаєш його власними емоціями, на власній шкірі. Пізнавай самого себе та приміряй до себе все; це вдячна справа, яка, до того ж, і цікава. Цікавість незникома є рушієм поступу, вічним двигуном руху відцентрового та доцентрового. Хто шукає, той обов’язково знаходить. І знайденого не знебуде.
Іван Драч. Від вирування й нуртування шаленої енергії божеволіють молекули, природа, космос. Циклічна круговерть засмоктує все, що можливо затягнути, – від найелементарніших побутових предметів до епох і явищ колосального масштабу. Буденні події переростають у символи демонічної потуги. Метафоризовані природні явища входять в інтелектуальний обіг і побут завдяки тому, що вони штудерно завіршовані. Увесь комплекс цієї незвичайної образотворчості гармонійно вписується в загальний поетичний краєвид.
Микола Вінграновський. В одну мить поет створив свій світ, не написавши ще навіть ані рядка. Він передчував той світ, відчував його, він прожив і пережив його, а той витворений світ переживе майбутні століття. Колись він буде вже сивою давниною, але таки буде, і з нього буде видно широчінь усіх інших світів, як місячної ночі видно у степу все навсібіч, наче на долоні. І скрізь щось дихає, ворушиться, наспівує під ніс комаші серенади, підкидає хмиз до багаття, ловить у ставку пічкурів, бачить крізь листя принишклого гриба, вслухається в себе. А оте все щось бачить не щось, а все. Всього того, разом чи поодинці, і не злічити: “А кількість усякої збиранини, немов тієї сарани, немов піску земного, виступила разом з ними, так що їм числа не було, така їх була безліч” (Юд. 2, 20).
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Для fisher7
Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю...››› Роман| 05.01.2009, 01:38
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
