На головну На головну На головну
 
 
Google
Google
« Вересень 2007 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Архів публікацій

 

1024x680 | Переглядів: 294




[ Реклама ]
Реклама від "Порталу українця"
Запрошуємо до співпраці


 
 
 
 .. » Як гартувався Островський
Держава, Політика, Суспільство (1355)   Історія, Філософія, Релігія (467)
Національна ідея, Мова, Народне (803)   Людина, Особистість (379)
Культура, Мистецтво (738)   Наука, Oсвіта (89)
Наші за кордоном (96)   Економіка, Бізнес (64)
Екологія, Здоров'я (111)   Техніка, Технології (35)


Як гартувався Островський


Автор: Богдан ДЕМ'ЯНЧУК
Джерело: Україна Молода
Коментарі (0)


Островський У свідомості багатьох людей, вихованих при комуністичному режимі, життя Миколи Островського ототожнювалося з життям літературного героя з роману «Як гартувалася сталь» Павки Корчагіна. Та минуло лише якихось 16 років після розвалу Радянського Союзу, й ім’я людини, яка була прикладом мужності для багатьох поколінь, майже забулося. Тодішні ідеологи, створюючи міф про сильного духом комсомольського ватажка, відважного комуніста, старанно маскували і сфальсифікували багато моментів у біографії письменника. І лише тепер з’явилася можливість пролити світло на деякі «білі плями» в життєписі Миколи Островського.

Мала батьківщина «легендарного Павки»

Донедавна при в’їзді до села Вілія, що в Острозькому районі Рівненщини, подорожніх зустрічала стела з промовистим написом: «Вас вітає батьківщина письменника–комуніста Миколи Островського». У роки незалежної України «комуніста», недовго мудруючи, переправили на «гуманіста», а от уже на час мого приїзду прочитати це вітання стало просто неможливо — залишилися лише сліди від літер (невідомо, хто постарався: чи то дощ–вітер, а чи не обійшлося без рук людських?). Нині цей напис мало кого цікавить, отож відновлювати його ніхто не поспішає. Вочевидь, час письменника–комуніста, який був взірцем для молоді, канув у Лету. Можливо, це дещо дивує, але молодь майже нічого не знає про автора роману «Як гартувалася сталь», як і про сам твір, адже тепер у школі творчість «легендарного Павки» не вивчають.

Цікаво, що і за радянських часів, і за роки незалежної України так і не створено жодної наукової біографії письменника. Втім саме зараз розкривається чимало суперечливих даних, що стосуються життя і творчості письменника. Напевно, для багатьох стане відкриттям той факт, що в родині Островських відсутнє пролетарське коріння. Для вияснення хоча б деяких прихованих фактів із біографії письменника я й завітав на його малу батьківщину, відвідав музей його імені, а ще — кладовище, де поховані родичі письменника, щоб хоч трішки привідкрити завісу невідомості.

Загалом про дитячі роки письменника та його родину відомо небагато. Навіть буцімтo автобіографічний роман «Як гартувалася сталь» починається з шепетівського періоду життя автора. Відома інтернет–енциклопедія «Вікіпедія» пише, що Микола Островський «народився в сім’ї робітника винокурного заводу і кухарки. Достроково був зарахований у церковно–приходську школу, оскільки мав «особливі здібності»: школу закінчив у 9 років (1913) з похвальним листом. Після цього сім’я переїхала в Шепетівку».

Але чи був Микола Островський сином бідняків і чи ж такою лютою ненавистю ненавидів багатих? Розвінчати цей міф допоможуть, зокрема, фотографії, розміщені на стендах музею, що діє у селі Вілія. Зі світлин дивляться красиво і акуратно вдягнені члени сім’ї. Вдивляючись у їхні обличчя, розумієш, що це інтелігентна, культурна сім’я, а зовсім не простолюдини–бідняки.

Перші згадки про перебування родини Островських у селі Вілія зафіксовані в церковній сповідальній книзі від 1848 року. У великий піст кожна сім’я обов’язково мала сповідатися і причащатися. Отож y ній зазначено, що таїнство сповіді здійснили Іван Васильович Островський (дід Миколи), його дружина та син Володимир. Дід був учасником героїчної оборони Севастополя у 1854—1855 рр. Батько письменника — Олексій Іванович — дуже рано, у 19–річному віці, одружившись з Іулітою Бондарчук, теж відразу ж відбув на військову службу. Був учасником російсько–турецької війни, вийшов у відставку в званні унтер–офіцера, нагороджений двома Георгіївськими хрестами. Відомо, що його дружина померла в 40–річному віці від холери і похована на сільському кладовищі. Там же спочивають і її батьки. У 1895 році Олексій Іванович одружився вдруге з Ольгою Йосипівною Заєць, яка походила з родини чеських переселенців. Була освіченою жінкою, знала шість мов, писала вірші. Саме Миколі передалися від матері приваблива зовнішність та чорні очі.

У сім’ї Олексія та Ольги Островських народилося шестеро дітей. Правда, дві молодші сестри Миколи померли в молодому віці, вони поховані на Вілійському кладовищі, де покояться також і батьки Ольги Йосипівни. Побувавши на кладовищі, помітив, що могили родичів Островського відрізняються від інших: на них усіх лежать кам’яні плити, напис на яких свідчить, що виготовлені вони коштом Олексія Івановича. Така справа потребувала неабияких грошей, а тому люди без достатку зробити цього просто не могли.

Старожили села стверджують, що родина мала корчму, яка стояла на краю села, а також чайну в центрі Вілії. Зокрема, чайна розміщувалася у тому ж будинку, де й проживала сім’я Островських: у правій половині було жиле приміщення, а в лівій, за згадками жительки села Єфросинії Бондарчук, Ольга Йосипівна продавала чай, булочки та смажену рибу. Оскільки заклад розташовувався поблизу церкви, продавати горілку тут заборонялося. Хоча алкоголю в селі було вдосталь, адже у Вілії був винокурний завод, що давав «16, 428 відра горілки сорокаградусної річно». І належав він члену Державної думи, відомому російському акушеру–гінекологу Георгієві Рейну. У деяких документах зазначено, що Олексій Іванович Островський працював «сидельщиком казенной Вилийской винной лавки», яку утримував до 1907 року. Напевне, власник корчми і «сидельщик винной лавки» — це одна й та сама посада, тільки для жителів села слово «корчма» зрозуміліше і ближче. Стверджують, що Олексій Іванович практично не брав участі у вихованні дітей, а згодом узагалі залишив сім’ю. Він був азартним гравцем у карти і, програвши велику суму грошей, залишив родину без засобів існування. У 1912 році Ользі Йосипівні довелося залишити будинок, який був куплений у борг. Вона забрала дітей і перебралася до родичів: спочатку — в село Оженин Острозького району, а згодом у Шепетівку.

Із вищезазначеного виходить, що Микола Островський, який народився у 1904 році, проживав у Вілії лише вісім років. Документів про те, що він навчався у місцевій церковно–приходській школі, не виявлено, хоча збереглися спогади жителя села Олексія Степанця, в яких він стверджує, що навчався разом із Миколою в одному класі. Саме за його словами у Вілійському музеї створено класний куточок. Вже трохи пізніше у цій школі викладала відома драматична актриса Наталя Ужвій.

Як гартувалась сталь. Китайська...

Музей у Вілії був створений у 15–ту річницю смерті Миколи Островського. Він розташований у тому самому будинку, де свого часу проживала родина Островських. Звісно, перед тим приміщення було реставроване: від фундаменту до самого верху.

У радянський період до Вілії, на малу батьківщину Миколи Островського, приїздило дуже багато екскурсій з усіх куточків неосяжного Союзу. Тепер же, за словами завідуючої музеєм Світлани Шокун, колективні відвідування трапляються дуже рідко. Якщо раніше приїздило в день 10—12 автобусів з екскурсантами, то, для прикладу, цьогоріч була лише одна–єдина організована екскурсія для дітей з оздоровчого табору «Корчагінець». Донині на фасаді будинку красується вивіска «Літературно–меморіальний музей імені Миколи Островського», хоча час вимагає певних змін, і зараз Світлана Шокун готує нову експозицію про видатних людей села, а згодом, напевно, зміниться і вивіска на будинку музею.

Про те, що книга Миколи Островського «Як гартувалася сталь» мала неабиякий розголос у світі, свідчать хоча б її видання (є у фондах музею) на таких мовах світу, як бенгальська, пуншу, суахілі, японська, китайська. Що стосується Китаю, то досі Павка Корчагін там є кумиром для молоді. Зокрема, в 2000 році в Україні китайці знімали художній фільм за романом «Як гартувалася сталь». Китайську знімальну групу, яка виявила бажання побувати у Вілії, всіма правдами і неправдами відмовили від поїздки. А от кілька років тому в музеї побували китайські студенти, котрі навчаються в Одеській консерваторії, вони й подарували музею диски з кінофільмом про легендарного Павку китайською мовою. Прикро, але переглядати його відвідувачі за відсутності комп’ютерної техніки просто не можуть. А це могло б бути елементом оновлення роботи в музеї, до якого туристи забули дорогу.

Це лише одна сторінка життя Миколи Островського, якого доля добряче потріпала. Будучи невиліковно хворим, він написав книгу, яка слугувала прикладом мільйонам жителів планети. І те, що нині молоде покоління взагалі не знайоме з творчістю Миколи Островського, як на мене, є певним перегином. Звичайно, заставляти юних читати його книги, як це робили раніше, не варто, але щоб забути зовсім!.. А може, все–таки необхідно хоч зрідка згадувати слова письменника: «Життя потрібно прожити так, щоб не було болісно за безцільно прожиті роки».


Читати цю та інші публікації у своєму телефоні
на своєму сайті


Unable to safe captcha-image.