Свято Покрови — суто києво–руське. Греки його не відзначають, хоча встановили його завдяки константинопольській події, а в Богородичній церкві у районі Влахерна, де й сталося диво, є образ Покрови Богородиці. У 910 році, коли на Константинополь напали араби–сарацини, до цієї церкви зібралися сотні людей. Тут з 474 року зберігалися ризи Богородиці, перенесені з палестини, і її головний убір — хустина–омофор. Люди ревно молилися, покладаючись на заступництво Пресвятої Діви, і раптом Андрій Юродивий побачив, як у повітрі з’явилася Богородиця, сяючи, мов сонце, вона молилася і покривала весь світ своїм омофором. Це ж саме побачив Андріїв учень Єпіфаній. Невдовзі вороги відступили.
За легендою, очевидець дива святий Андрій був скіфом–невільником у Константинополі. Можливо, тому образ і вшанування Покрови Богородиці найбільш поширилося саме на українських теренах. Князі й гетьмани будували на честь Богородиці храми, а козаки й воїни Української Повстанської армії шанували 14 жовтня як день українського війська. Ікона Покрови була в кожній церкві і чи не в кожній українській родині. Про один з образів писав історик запорозького козацтва Дмитро Яворницький: «На дошці з липи... зображені Богоматір, Миколай Чудотворець і архістратиг Михаїл, а нижче представлені у всеозброєнні, у чоботях, в широких шароварах, у кунтушах, підпоясані зеленими поясами, з відкритими, виголеними головами, запорожці. Вони розташовані півколом над краями ікони, зі знаменами посередині і з усією козацькою арматурою. Унизу ікони, від козака, що стоїть на передньому плані праворуч, простягнутий вгору у вигляді вузької стрічки до самого вуха Богоматері, напис: «Молимося, покрий нас чесним твоїм покровом, ізбав від усякого зла». Напис цей треба читати з кінця від правої руки до лівої, так, як пишуть і читають євреї. Дещо вище від цього напису зроблений інший: «Ізбавлю і покрию, люди мої». За переказом, ця ікона зображає кошового Калнишевського з товариством, що молиться про врятування Січі від біди, що насувалася з боку Москви. Її копія зберігається у Меморіальному будинку–музеї Дмитра Яворницького в Дніпропетровську.
Як пояснюють богослови, Богородиця на іконі Покрови означає таїнство взаємного заступництва. Адже «у старому Законі єдність Божого народу була заснована на крові. А єдність Церкви зміцнюється через кровообіг благодаті у всіх її членів. Цей взаємний зв’язок підтримує і захищає кожного окремого вірного, який сам по собі загубився б, а разом з іншими і під захистом інших спасеться». Можливо, тому в Україні свого часу був поширений звичай перед святом Покрови по–особливому допомагати одне одному. Скажімо, толокою покрити хату чи полагодити огорожу вдовам і сиротам.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Свято Покрови — суто києво–руське. Греки його не відзначають, хоча встановили його завдяки константинопольській події, а в Богородичній церкві у районі Влахерна, де й сталося диво, є образ Покрови Богородиці. У 910 році, коли на Константинополь напали араби–сарацини, до цієї церкви зібралися сотні людей. Тут з 474 року зберігалися ризи Богородиці, перенесені з палестини, і її головний убір — хустина–омофор. Люди ревно молилися, покладаючись на заступництво Пресвятої Діви, і раптом Андрій Юродивий побачив, як у повітрі з’явилася Богородиця, сяючи, мов сонце, вона молилася і покривала весь світ своїм омофором. Це ж саме побачив Андріїв учень Єпіфаній. Невдовзі вороги відступили.