Київ, 27 та 28 жовтня 2007 року. У столиці відбувся перший в Україні благодійний теніснийтурнір під назвою «Удар по безнадії», в якому взяли участь посол США Уільям Тейлор, посолІспанії Луїс Хав'єр Хіль Каталіна, посол Бразилії Ренато Луїз Родригес Маркес та інші представники міжнародних дипломатичних та ділових та кіл. Ініціатором події виступилаМіжнародна благодійна організація «Служба порятунку дітей», організаційну підтримку надалиорганізація Cross Roads Foundation, компанія METRO Cash & Carry Ukraine та «Українськийтенісний клуб».
За даними «Служби порятунку дітей», в Україні нараховується понад 1 40 тисяч позбавленихдостатньої батьківської опіки дітей, які з різних причин опинилися на вулиці. За останнідесять років ця проблема набула загрозливого масштабу: кількість безпритульних дітейзбільшилася на 60%. Проте, ніхто не має точних статистичних даних щодо кількості дітей вулицітому, що це і діти, які з різних причин втратили житло, і діти які зазнали жорстокогоповодження, психологічного та сексуального насильства, діти-втікачі з зовні благополучнихсімей, діти-сироти, діти позбавлені достатнього батьківського піклування. Відомо, щостаном на жовтень 2007 року тільки в Києві на обліку стоять 800 дітей-сиріт та 2000 дітей,позбавлених батьківської опіки.
Для участі в турнірі кожен із гравців мав сплатити реєстраційний внесок у розмірі 500гривень. Таким чином учасники турніру змогли поєднати захоплення тенісом із корисною справою:внеском у поліпшення життя дітей, що потрапили до Центрів з вулиць та підвалів. «Благодійнийтенісний турнір «Удар по безнадії» було ініційовано з метою привернути увагу громадськості допроблеми, заохотити громадян допомоги безпритульним та бездоглядним дітям, адже втратившивласний дім, вони не перестають мріяти про тепло і радість дитинства », — повідомила ЛесяСвятненко, Президент «Служби порятунку дітей». – «Взяти участь у турнірі ми запросили всіхбажаючих, які своєю участю у події хотіли допомогти дітям вийти з кризового становища,вирішити їхні душевні і фізичні проблеми, відновити навчання та повернутися у власну сім'юабо потрапити у нову родину».
За даними Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту, 14 % безпритульних – це діти іком від 3 до 7 років, 61 % - від 7 до 14 років та 25 % - від 15 до 18 років. Всі ці діти не отримують належного виховання та не навчаються; багато хто відстає в розвитку порівняно із дітьми такого ж віку, які живуть у сім'ях.
Девід Бакстер, Голова організації CrossRoads Foundation в Україні , зазначив: «Ми хочемопереконати громадян, щоб вони не вбачали в дітях вулиці виключно людей з кримінальниммайбутнім. Безпритульні діти – це також діти, яким потрібно вчитися, розвиватися професійнота особистісно. Однак, потрапляючи на вулицю, дитина втрачає ці можливості. Саме тому мипідтримали «Службу порятунку дітей» у добрій справі, яка дарує безпритульним дітям надію науспішне майбутнє, та закликаємо долучитись до неї і представників Міжнародної спільноти вУкраїні».
Для «Служби порятунку дітей» стала дуже важливою фінансова підтримка турніру, наданакомпанією METRO Cash & Carry Ukraine. «Спонсорство благодійного тенісного турніру надає намсправді чудову можливість зарадити дитячому горю завдяки нашій програмі корпоративноїсоціальної відповідності. З перших днів нашої роботи в Україні ми взяли на себе ініціативу зпідтримання багатьох соціальних установ по всій території країни» - зауважив Аксель Лухі,директор METRO Cash & Carry Ukraine . Працівники «Служби порятунку дітей» сподіваються, щоприклад, поданий компанією, надихне керівників інших підприємств та пересічних громадян незалишатися осторонь, а зазирнути в очі дитини зі щирою цікавістю та бажанням допомогти.
Додаткова інформація: Наталія Любченкова, тел. (097) 872 48 80
Журнал "Фокус" у квітні 2009 р. надрукував перелік 150 найбагатших людей України. Якщо їх усіх взяти за жирні хими і попросити благодійних внесків в обмін на невідрядження їх на жовтоводські уранові копальні, а їхніх пещених виродків до притулків, гадаю, коштів на безпритульних дітей вдалося б зібрати значно більше, ніж від еліттного сеансу тенісотерапії...
Нам у школі задали твір на морально - етичну тему, і я вирішила написати про безпритульних дітей. А це місце на мій погляд дуже вдале, щоб думками із цього твору поділитися.
Стаття карного кодексу «За байдужість» -
нісенітниця чи життєва необхідність?
Прочитавши цей заголовок, людина, знайома із законами, напевне, розсміялася б, та чи дійсно ця стаття має таку смішну назву? На мій погляд, тема байдужості до чужого горя аж ніяк не може розвеселити. А якщо ви вважаєте цю тему недостатньо серйозною, то я раджу вам не витрачати дорогоцінних хвилин свого егоїстичного життя, щоб дочитати цей текст, або ж уважніше прислухатись до моїх слів.
Батьківська турбота, ласка, підтримка, любов – це ті речі, без яких не змогла б жити жодна людина, а особливо важливими вони є для дітей. Всі згодні з таким висловлюванням. Саме завдяки душевному комфорту і життєвій опорі, які дають нам близькі люди, ми маємо можливість нормально розвиватись і твердо стояти на ногах, навіть коли до нас у двері стукають лихі негаразди. Але, погодьтесь, жах, якщо тебе нема кому підтримати, нема кому про тебе піклуватись, нема до кого звернутись за допомогою. Не кожний дорослий хотів би опинитися у такій ситуації, а тим паче дитина. Та є діти, які, незалежно від їх бажань, замість турботи і любові приречені відчувати лише нестерпну байдужість цього світу і сумнівну ласкавість вулиць. Діти ці – сироти, безпритульні, бездомні, нещасні. Вони безсоромно зраджені своїми батьками, які стерли зі своєї душі відчуття батьківської відповідальності заради чергової склянки алкоголю або дози наркотичної речовини. Страшна і болісна правда. Але ще страшніше те, що очікує цих дітей на вулиці.
Вуличне життя – єдиний можливий спосіб для таких сиріт врятуватись від знущань і несправедливості вдома, тому вулиці для них стають звичайним середовищем. А що таке вулиця? Це місце, де панує жорстокість, де немає ані нормальних умов життя, ані сподівань на світле майбутнє. Дитині вижити там можливо лише здобуваючи їжу та одяг злочинним шляхом. Не дивно, що позбавлені батьківської опіки, вони вдаються до крайніх заходів, задля того щоб забутись ї не відчувати болю. Тому на вулицях процвітають алкоголізм, наркоманія, різноманітні важкі захворювання і ще багато того, що рука не повертається написати.
Тільки уявіть, скільки усього жахливого трапляється з цими бідолашними безпритульними, і проявляти байдужість до них – це тяжкий злочин. Байдужість до знедолених – ось епогей егоїзму і бездушності. Та на щастя, суспільство має хоч трішки милосердя і намагається допомогти бідолашним сиротам, створюючи будинки для безпритульних і різноманітні благодійні організації. Проте наших зусиль не завжди буває вдосталь, бо безпритульних дітей на вулицях нашої країни ще цілих сто двадцять шість тисяч! Жахлива цифра, чи не так? Тож як змусити людей їм допомогти? Може й дійсно додати до карного кодексу України статтю, яка передбачає відповідальність за байдужість? Це безглуздо.
Тому не будьте байдужими до чужого горя, а особливо до нещастя дитини. Сподіваюсь, мої слова були достатньо влучними, щоб не пролетіти повз ваші серця і зробити життя безпритульних дітей хоча б трошки кращим.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
