На головну На головну На головну
 
 
Google
Google
« Листопад 2007 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930 

Архів публікацій
Логін:
Пароль:
Не зареєстровані?


 

1024x768 | Переглядів: 208
Успенська Церква

[ Реклама ]
Реклама від "Порталу українця"
Запрошуємо до співпраці











 
 
 
 .. » Запобіжник від розчарувань
Держава, Політика, Суспільство (1324)   Історія, Філософія, Релігія (456)
Національна ідея, Мова, Народне (775)   Людина, Особистість (342)
Культура, Мистецтво (677)   Наука, Oсвіта (86)
Наші за кордоном (92)   Економіка, Бізнес (63)
Екологія, Здоров'я (108)   Техніка, Технології (34)


Запобіжник від розчарувань

Автор: Ігор Гулик
Джерело: Львівська Газета
Коментарі (0)


Через слабкість людської натури, притаманну навіть найсильнішим особистостям, ми схильні забувати зле та сподіватися лише на ліпше.

Інакше спільнота перетворилася б на збіговисько депресантів, які постійно нарікали б на каверзне життя й не дбали про те, щоб воно таки посунулося зі своїми підніжками.

Оптимізм, притаманний “синам людським”, аж ніяк не межує з легковажністю. У крайньому разі він перетворюється на межеву віху, якої слід принаймні прагнути, розбавляючи невтішні будні певним символом порятунку. Так було завжди, не варто гадати, що тільки комуністи спромоглися на геніальний винахід “світлого майбутнього”. Але їм удалося вульгаризувати ідеальні виміри блаженства чи нірвани до цілком реального відчуття ситості у шлунку та безкоштовних трамваїв. Спробуй-но бути дисидентом, вимагаючи свободи сьогодні, коли довкола тебе стогнуть гнані й голодні, спраглі тієї незбагненної волі бодай для своїх онуків.

Соціальна ілюзія комунізму не стала суто його надбанням. “Кляті буржуїни” цілком усвідомлено взяли в арсенал засобів для управління натовпом популізм своїх одвічних опонентів. Однак той, західний, я сказав би, демократичний взірець популізму, суттєво відрізняється від тоталітарного: реципієнт, якому адресовано гламурні картинки майбутнього, не зобов’язаний вірити їм, тим паче гарувати, наче кінь, над утіленням чергової забаганки чи фікції держави. Цей реципієнт із вільного світу є справді вільним у своєму виборі, навіть примхливо-перебірливим.

Біда посттоталітарних суспільств – у їхній перманентній несвободі. Це не дивно, бо коли конвоїри наказують в’язневі бігти назустріч волі, той закономірно озирається, передбачаючи постріли у спину. Або обирає надійніший варіант: взагалі відмовляється бігти...

Упродовж останніх декількох днів я мав тривалі дискусії з людьми, які намагаються щось змінити в цій ситуації. Якщо бажаєте, “змусити того в’язня” все-таки бігти: будь що буде. З одного боку, вони мають рацію: слід же нарешті розірвати зачароване коло остраху перед велетенською машиною держави, скористатися нехай наразі кволими, та все ж реальними можливостями оборони людських прав. З іншого – а хто візьме на себе відповідальність, якщо постріли все-таки пролунають? Тут – питання. Якщо ми говоримо про самодостатність громадянина, то він мав би самотужки вирішувати, що йому робити. Але коли йдеться про зовнішню інспірацію не надто рішучого обивателя на активні дії, то хто відважиться взяти на душу гріх за ймовірний сумний досвід? Адже тоді залишиться або переконувати жертву в тому, що вона немарно набила собі ґулі, бо це – урок; або захищати її від можливих несправедливих нагінок, ризикуючи власним комфортом; або байдуже вмити руки, як це роблять більшість політиків.

Звичайно, колись таки мусимо дійти висновку, що ніхто, жодна держава не опікуватиметься нашими приватними інтересами сумлінніше, ніж персонально ми. Може, доростаючи до громадянського суспільства, виробимо певні фундаментальні речі загальної ваги, які кожен беззастережно сприйматиме як кровно свої, як царину його життєво необхідних потреб, і таким чином згуртуємося в націю. Не політичну, бо це, зрештою, велика фікція, а націю власне інтересів, без яких неможливе нормальне існування.

“Не можна людину ззовні звільнювати більше, ніж вона здатна бути вільною всередині”, – писав Герцен. Але зробити їй щеплення від розчарувань, тим паче розчарувань після цілком необґрунтованих обіцянок, до снаги відповідальній еліті, яка чомусь наразі лише медитує над власними рефлексіями.

Ігор Гулик


Читати цю та інші публікації у своєму телефоні
на своєму сайті

Оксана | 16.11.2007, 12:21
Розділ: Держава, Політика, Суспільство


Є що сказати? Говори на форумі або додай коментар:


(за бажанням)
Введіть код:
This is a captcha-picture. It is used to prevent mass-access by robots. (see: www.captcha.net)   



Інші коментарі

... ›››
Oleg Pk | 23.09.2011, 19:36

Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти. ... ›››
Василь | 04.09.2011, 18:19

В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,... ›››
Наталі | 23.08.2011, 17:49

Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію... ›››
Подільський | 20.08.2011, 17:43

На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн. (у книгарнях дорожче) :))) До речі, сьогодні, 17-го серпня, о... ›››
Іванченко Ірина | 17.08.2011, 15:12

Інші публікації на цю тему

22.04.2012, 17:49 Варшавська угода – визначальний союз, який не відбувся 92 роки тому, у ніч з 21 на 22 квітня 1920 року було підписано...
12.04.2012, 22:06 Янукович нарешті зрозумів Кілька тижнів тому (а саме 21-го березня), в часі заздалегіть ні з ким не...
30.03.2012, 22:51 Яка ідея нового закону про громадські організації? На перший погляд закон нормальний, його позитивно оцінив єврокомісар...
27.03.2012, 00:20 Сергій Якутович: я виплекав свій образ України Наш гість – народний художник України, лауреат Національної премії України...
21.03.2012, 19:16 Півшляху до Ханаану (відео) Йде двадцять перший рік Незалежності, люди потроху вчаться ходити на...
18.03.2012, 15:43 Водію забороняється палити в автобусі! Корисна інформація про захист своїх прав під час поїздок громадським...
18.03.2012, 01:24 Націоналіст – це «Той, Що Перехитрив Світ» Національні інтереси неможливо захистити від загроз чужих поганців, коли...
16.03.2012, 00:38 Інвентаризація передовсім Українські громадські організації давно залишені напризволяще. Політикам...
14.03.2012, 13:51 Київська зона бойових дій Як я вже неодноразово зазначав, життя в Києві для культурної людини ліпше...
08.02.2012, 00:14 Експорт олігархії – новітня колонізація Аналізуючи розвиток так званої вільної ринкової економіки від перших...
Більше

 
Завантаження...

Стрічки публікацій   Мобільна версія сайту: PDA/WAP
Наш інформер на вашому сайті
 

  Умови використання та цитування матеріалів сайту
  Авторські права
  Застереження
© AnViSer 2004-2009.  Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає банерообмінна мережа
Hosting by hostBe.net