Вже з десяток років з різних причин доводиться чути одну й ту саму думку про відсутність української термінології в різних галузях: біології, математиці, програмуванні і так до безкінця. Теза, загалом, не варта серйозного обговорення, достатньо переглянути хоча б перелік термінологічних словників за останні сорок років або уважно подивитися, що зараз називають термінами, оскільки вважати кальку чи навіть транслітерацію з англійської російськомовним, наприклад, терміном безглуздо, а тим більше, вважати, що такої кальки не можна зробити українською мовою. Біда сучасної української мови, на мою думку, зовсім не в цьому.
Функціональних стилів мовознавство знає багато, але основних груп значно менше, ще менша кількість стилів використовується активно: розмовний, офіційно-діловий, науковий, художній, стиль засобів масової інформації. З офіційно-діловим, науковим, а тим більше художнім, все гаразд, вони вироблені давно і ніяких видимих проблем не мають (питання «українськості» термінології у цьому випадку я суттєвим не вважаю, то деталі). А ось із живими стилями проблема є і проблема ця досить серйозна — вони не розвиваються. Власне, мову я вестиму тільки про розмовний, побутовий стиль, оскільки стиль ЗМІ є синтетичним і живиться за рахунок інших стилів, є вторинним.
Що ж не так і що мене не влаштовує в розвитку повсякденної мови? — як уже було сказано, відсутність розвитку як такого. Коротко оглянувши історію розвитку живої мови, можна легко переконатись, що розвивалась вона переважно у селі. Тому кілька причин: переважна більшість населення мешкала у селах, великі міста були нечисленними і активне населення в них часто-густо було російсько-, польсько-, єврейськомовним, вже не кажучи про заклади освіти у містах, що з 19 століття української мови майже не знали. Як наслідок, маємо крім російськомовних поколінь науковців мову, що сформована у патріархальному українському селі.
Власне, нічого страшного у тім нема, не ми перші, не ми й останні, біда в іншому — з 19 століття село значно змінилось і просто не може виконувати роль мовотворця сьогодні. По-перше, село за чисельністю населення вже поступається місту і втрачатиме, боюсь, дедалі більше відсотків. По-друге, центр громадського, політичного, мистецького і т.д. життя давно і безнадійно переїхав до міста і виїжджати звідти не збирається. По-третє, село навіть не може виконувати роль консерви для мови, як це було протягом багатьох століть, оскільки телебачення, радіо, газети, інтернет посилено викорінюють місцеві відмінності і закономірно, хоча і без злого умислу, поширюють (в міру безграмотності своїх носіїв) єдиний стандарт мови. Таким чином, гадаю, тезу щодо втрати селом мовотворчої функції можна далі не розвивати.
А що ж міста? Міста, як уже було написано, часто-густо україномовними не є, хоча і мешкають у них переважно вихідці з села у першому-другому поколінні. Причин, знову ж таки, можна назвати багато, гадаю, кожен може сказати щось своє, річ не в причинах. Прошарок україномовного населення в більшості великих міст хоча і зростає (якщо не бреше офіційна статистика), але все ще є незначним. Власне, українська мова переважає російську тільки на заході України, але порівняйте населення всіх цих міст разом взятих і, скажімо, Донецька та Харкова. Гадаю, про це говорити далі теж нема потреби.
Що ж маємо? Переважно російськомовне місто і попередня історія створили цікаву ситуацію — майже вся Україна вільно володіє двома мовами. Ось це і провідна роль російськомовного міста в сучасному житті є, на мою думку, причиною розвитку однієї і застою іншої мови.
Послухайте рекламу на радіо, почитайте рекламу в метро, в газетах, порівняйте кількісний і якісний склад її залежно від мови. Згадайте, що мова реклами ґрунтується на розмовній і добре над цим подумайте.
Я бачу: оригінальні, дотепні, грамотні рекламні тексти російською і безграмотне, без іскри фантазії їх перелицювання українською мовою, суржик (вже не кажучи про неграмотність), всяке нове слово приходить в українську рекламу через російську. Хто винен у цьому, рекламники? Нічого подібного, задача рекламників — заробляти гроші для клієнтів і для себе, вони це не без успіху і роблять. Навіщо робити рекламу українською, коли: 1) російською і так всі розуміють; 2) самі розуміють, що українською гарно не вийде, бо не навчили.
Безумовно, все не так погано, є приклади вдалої (навіть шедевральної) реклами українською, але скільки на тлі загального потоку?
А послухайте, як говорить школа, вулиця? Не знаю, можливо, на Західній Україні краще, можливо, але у Києві говорять якщо і не суржиком, то кожне нове, «сучасне» слово звучить російською, молодіжний сленг майже повністю російського походження. Хоча, чесно кажучи, це крапля в морі, молодь у Києві говорила і масово говорить російською. Хто ж, як не молодь, розвиватиме побутову українську? Преса, телебачення? Смішно…
Покажіть мені пристойного рівня масовий молодіжний журнал українською мовою. Журнал про кіно, про комп’ютери, мобільні телефони. Журналів про мобільники в самому Києві, либонь, з десяток, але жодного україномовного серед них нема. На телебаченні є цікаві, популярні, грамотні програми українською? Хотів би я на них подивитись. У кращому випадку це буде передача дублем — російською і українською, але питання про рівень мови мене, коли чесно, вже і не хвилює, послухайте хоча б Кузьму (колишнього «Скрябіна»). З новинами трохи краще, це правда, але новини у нас йдуть переважно у форматі офіційного стилю, а молодіжні новини слухати просто страшно (коли роблять начебто українською).
Тут знову поцікавлюсь — а хто ж розвиватиме розмовний стиль?
Українською в містах говорять, не без того, але чисто україномовних колективів майже нема, переважають змішані, як же при цьому виробиш щось українське? І вилазять на світ слова на зразок славнозвісної «роздруківки», що вже мало не потрапила до словників. Невже нікому не ріже вухо? Чи є якісь схожі слова в українській мові? Особисто я вигадав би щось більш пристойне, хоча б «роздрук» чи навіть «видрук», але хто цікавиться моєю думкою?
Не збирався буцати художню літературу, але не втримаюсь, тим паче, там розмовної мови теж чимало. Пошукайте в українській літературі сучасну мову, подивіться, як там говорить молодь. Тремтячими руками кладу перед собою «Над прірвою у житі» в перекладі Олекси Логвиненка. Книга, хто не читав, як от я, про підлітків, мова у них, відповідно, підліткова. Ось говорить підліток: «Я розсівся в кріслі і став мовчки стежити за Еклі, що почував тут себе, каналія, як удома. Від поїздки до Нью-Йорка я досить-таки зморився, і мене взяли позіхи. Потім мені скортіло трохи поклеїти дурня. Люблю часом поклеїти дурня — просто так, з нудьги. Я повернув мисливську шапку зозирком наперед і натяг її на самі вуха. Сиджу і ніякісінького дідька, звісно, не бачу». Порівняйте з класичним російським перекладом Маргарити Райт-Ковальової: «Я развалился в кресле и стал смотреть, как Экли хозяйничает в моей комнате. От поездки в Нью-Йорк я порядком устал, зевота напала. Но потом начал валять дурака. Люблю иногда подурачиться просто от скуки. Я повернул шапку козырьком вперед и надвинул на самые глаза. Я так ни черта не мог видеть».
Розумію людей, які вибирають російські переклади, коли є така можливість. Наче і слова правильні, неймовірно українські, але подумайте самі, говоритиме так дитина 14-15 років? Я, принаймні, так точно говорив інакше.
Є звичайно, пише moba.kiev.ua, чудові перекладачі на українську з різних мов, починаючи від грецької і закінчуючи російською, біда лише, що перекладають вони: 1) мало; 2) класику; 3) малотиражні книги. А хто ж тоді розвиватиме розмовний стиль?
З "розвиток української мови" у селі знайомі: приїздять селяни в місто і ... починають "розмовляти" (якщо ЦЕ можна так назвати) російською (принаймні вони так вважають)! Щоб здаватися ліпшими? Сміх і гріх на таке дивитися :(
Розмовна мова, на мою думку, залежить не від молоді, а від людей, які виховують наступне покоління. Як дитину виховають -- так і вона буде виховувати своїх дітей.
Чи правильно те, що людина виступає за відродження, вдосконалення української мови, а, між тим, в сім'ї розмовляє російською? Якою мовою вона думає?
Відповідь адмністратора: Ви особисто знайомі із автором? Звідки Вам відомо якою мовою він спілкується вдома?
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Для fisher7
Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю...››› Роман| 05.01.2009, 01:38
Інші публікації на цю тему
08.01.2009, 18:01Знак хама Для перетворення українців у дешеву і сумлінну робочу силу замало...
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
