Втомливий шлях до Віфлеєму, суєта і переповнені оселі довкола. Довелося народитися в убогій стайні. І потім бути відкинутим людьми. Різдво — найсвітліший день для заплаканих, голодних, забутих, дивних, відкинутих суспільством. Христос прийшов у світ серед ночі, у печері на околиці Міста хліба (саме так перекладається назва Віфлеєм). Він поділився з нами самим собою, як хлібом. Син Божий зійшов згори, щоб люди змогли піднятися до небес. По суті, це Різдво кожного з нас: нагода для відкриття і дбайливого зрощення в собі сердечної теплоти. Адже заповідано: «Станьте, як діти». Це день, коли кожен віднаходить себе справжнього — виноградину у ясному гроні на вічноживій Лозі. Чи впустимо Ісуса у свої домівки?
З Різдвом Христовим розпочалася нова ера літочислення. Утім немає жодного історичного документа, де була б вказана точна дата народження Ісуса. Свято стали відзначати у Римі через кілька століть після події. Можливо, поштовхом послужили торжества ідолопоклонців на честь Сонця. 25 грудня 274 року кесар Авреліян проголосив Сонце головним покровителем Римської Імперії. Це був час зимового сонцестояння, коли після тривалого спаду сонячних годин і панування зимових сутінок настає «поворот» сонця: дні починають довшати. Сонце ніби народжується заново. Християни визнають Ісуса духовним Сонцем Правди, яке освітлює духовний і душевний світ, розганяючи морок омани. Отож приурочили свято Його народження до природної дати видимого небесного світила.
Історія Божого народження детально описана в Євангелії. Діва Марія чекала сина, якого Бог обіцяв їй через ангела. Саме в той час римський кесар Август захотів довідатися, скільки людей живе в його царстві, щоб знати, скільки збирати податків. Кожен мусив піти до того міста, звідки походили його предки, і там записатися. Старий Йосиф і Діва Марія мали йти до Віфлеєма, оскільки були з роду Давидового. Прийшли туди надвечір стомлені, місто ж було переповнене людьми, котрі прибули для перепису. В убогій печері вночі народився Ісус Христос. Божа Мати сповила його і поклала до ясел із сіном.
Історія Божого народження змальована в українських християнських колядках:
Не в царських палатах
Сина породила,
А поміж бидляти
В ясла положила...
А нині, по двох тисячах років, ми одного з зимових вечорів запрошуємо Дитятко у свою душу, як у глибоку печеру, — щоб освітило нас своїм народженням. Тиша, потріскує свічка. Лунає різдвяний дзвоник, ніжна музика Неба. І високо над нами — Зірка–дороговказ.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Втомливий шлях до Віфлеєму, суєта і переповнені оселі довкола. Довелося народитися в убогій стайні. І потім бути відкинутим людьми. Різдво — найсвітліший день для заплаканих, голодних, забутих, дивних, відкинутих суспільством. Христос прийшов у світ серед ночі, у печері на околиці Міста хліба (саме так перекладається назва Віфлеєм). Він поділився з нами самим собою, як хлібом. Син Божий зійшов згори, щоб люди змогли піднятися до небес. По суті, це Різдво кожного з нас: нагода для відкриття і дбайливого зрощення в собі сердечної теплоти. Адже заповідано: «Станьте, як діти». Це день, коли кожен віднаходить себе справжнього — виноградину у ясному гроні на вічноживій Лозі. Чи впустимо Ісуса у свої домівки?