У недавньому телешоу прикольний Роман Чайка відчайдушно намагався з’ясувати, що ж потрібно, щоб у державі запанувала справедливість.
Політики, які брали участь у цьому дійстві, як завжди, заплутували відповіді до абсурду, аж поки наш колега-журналіст (до речі, колишній львів’янин) не рубонув: “Це станеться тоді, коли регіонали, засвічені на відеоплівках БЮТ, сядуть до в’язниці за спроби підкупу депутатів, або ж коли бютівці – фігуранти цього скандалу – заплатять свободою за свої провокації”. Зауваження резонне, але воно втонуло у трясовині словесних вправ.
Нещодавно в “Коренях неба” Ромена Гарі я наштовхнувся на простеньке пояснення феномена “українського поступу”: “Справжній прогрес невіддільний від умов, потрібних для його руху”. Отже, перш ніж говорити про позитивні зміни (а саме це, вочевидь, розуміємо під прогресом), слід уважно пригледіти до умов, у яких він мав би відбуватися. І ще одна, як на мене, важлива деталь – дбати про ці умови має передусім держава. Звісно, не без участі загалу, оскільки в ідеалі держава та її громадяни є партнерами в царині поліпшення умов спільного існування.
Вітчизняне ж провідництво в “добрих” традиціях попередників намагається дистанціюватися від потреб загалу, послуговуючись здебільшого мотивами власного комфорту, серед яких чи не головний – утримання посад і важелів впливу. Не кажу вже про те, що кожна нова каденція так званих народних обранців одразу після присяги й найнеобхідніших парламентських процедур кидається ухвалювати закони “під себе”, а не під суспільство, або ж кроїти вже ухвалені на свій штиб. Мова радше про те, що навіть знакові ініціативи, які виходять від Президента й мали б одразу набувати рис “прогресивних”, доволі часто незрозумілі для публіки або ж вона сприймає їх за щось ілюзорне, надумане, невизначальне в цю хвилину.
Можна, звичайно, розповідати: все, що зробив Ющенко та його команда, належно оцінять лише через десятиліття. У принципі, в цьому є певна рація, оскільки нині навряд дадуться взнаки наслідки президентської затятості в питаннях корупції чи, до прикладу, послідовності в підходах до визнання Голодомору геноцидом. Утім Ющенко може влаштовувати позачергові вибори хоч щотижня, однак навряд це додасть належних уроків самодостатній олігархічній еліті, а суспільному прогресу – й поготів.
Так само, як і ледь не щоденні мантри про Голодомор. Без сумніву, вони підспудно консолідують націю, позаяк лише божевільні можуть заперечити вселенську трагедію 30-х років минулого століття. Але, з іншого боку, сумніваюся, що Ющенко взявся переконувати ідіотів... Якщо ж ідеться про нормальних людей, то тут, либонь, варто послуговуватися принципом Бернарда Шоу: “Мудрість не в тому, щоб пам’ятати про своє минуле, а в тому, щоб відповідально ставитися до свого майбутнього”.
Практика звалювання провини на “відьом”, тобто тих, хто снить і бачить свій реванш, також не є конструктивною. Маю великі сумніви в тому, що хтось із нинішніх опонентів у парламенті й поза ним (окрім, звичайно, геть маргінальних середовищ) щиро зацікавлений у підневільній Україні чи, до прикладу, мріє про реінкарнацію СРСР. Зрештою, як стверджує Габріель Гарсіа Маркес, “для полювання на відьом немає ліпшої зброї, ніж мітла”. “Мітла” закону, а не провокації чи голослівні звинувачення, що відтак залягають у глибоких шухлядах Генпрокуратури, щоб у потрібний момент і в гожому місці виринути на поверхню як компромат.
Наразі тупцюємо на місці, озвучуючи цей ритуальний танець солодкими співами про прогрес.
Не можу погодитися з автором щодо відсутності прогресу в житті України. Хіба щорічне подвоєння кількості мільярдерів не свідчить про протилежне? Ось тільки гасло на виборах наш Президент взяв невірне. Треба: БАНДИТАМ - МІЛЬЯРДИ!
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
