Однією з найгучніших перемог українців вважають Конотопську битву між Московським військом і військами гетьмана Івана Виговського та кримської орди у червні 1659 року.
У тій битві московське військо було майже вщент розбите. Можливо, саме через це, ту подію довгий час замовчували.
Сучасна Україна має намір відновити історичну справедливість: виданий днями указ президента Ющенка про підготовку до святкування 350-ї річниці Конотопської битви, вочевидь, має тому сприяти.
Кореспондент Бі-Бі-Сі Юрій Кушко запитав доктора історичних наук, викладача Києво-Могилянської Академії Юрія Мицика насамперед про те, що стало причиною Конотопської битви?
Юрій Мицик: У той момент була російсько-українська війна 1658-1659 років. Ця війна була викликана імперською політикою Москви, тому що перед тим був рівноправний достатньо російсько-український договір 1634-го року, і Україна розглядала Росію як партнера, як союзника у військово-політичному полі. Але Москва думала інакше і хотіла мати Україну тільки як колонію, і, скориставшись смертю Богдана Хмельницького, вона переходить в наступ, підтримує антигетьманські сили протизаконно обраного гетьмана Івана Виговського. А потім, розуміючи, що опозиція програє, московські війська вдерлися на територію України, обложили Конотоп, і Виговський поспішав, щоб розблокувати Конотоп, врятувати українські війська, обложені в Конотопі. Так дійшло до Конотопської битви, яка закінчилася блискучою перемогою українських військ.
Бі-Бі-Сі: А чому замовчувався навіть факт Конотопської битви? Ми знали Конотопську відьму, але не знали Конотопської битви.
Юрій Мицик: Пояснення дуже просте. Справа в тому, що існує міф, який Росія і сьогодні пробує нав’язати, про віковічну дружбу, власне, що нема двох народів, а є один народ. Думка про те, що московське військо розбили не японці, не німці, не турки, а українці, була особливо болісною для російської імперської ментальності, тому що вони вважають, що не може такого бути, щоб братні народи, як вони пропагують весь час, або те саме, що російський народ розбив московські війська. Тому воно замовчувалося або перекручувалося, як, скажімо, роль Мазепи перекручувалася, він проходить виключно як зрадник в російських підручниках чи монографіях за рідкісними винятками. Так само трактували і Петлюру, всіх, хто виступав за самостійну Україну, були зрадниками, а всі битви, де ми вигравали, як правило замовчувалися.
Бі-Бі-Сі: Принаймні про Петлюру хоч негативно, але згадували. А от, скажімо, про гетьмана Виговського, я щось не пригадую.
Юрій Мицик: Про Петлюру було важче замовчувати, тому що це було дуже свіжо. Радянська влада була 70 років з невеличким, про Петлюру знали. А виговський був 300 років тому, через це його легше замовчувати.
Бі-Бі-Сі: Але це, як виглядає, дуже неоднозначна була постать, чи ні?
Юрій Мицик: А яка постать взагалі однозначна? Тільки амеби однозначні, а кожен політичний діяч по-своєму неоднозначний. Виговський – це наш український гетьман, який продовжував справу Богдана Хмельницького, який був вірним сподвижником, особливо в останні роки життя Богдана, і проводив той самий курс на зміцнення самостійної України. І не його вина, а його біда, що сильніший суперник взяв гору. І особливо прикро, що на той момент українське суспільство було розколоте. Оцим розколом якраз і скористалися, тому що до російсько-української війни долучилася війна громадянська всередині українського суспільства.
Бі-Бі-Сі: Повертаючись до Конотопської битви, кажуть, що після неї, ледь не під Кремлем вже копали рови, бо боялися, що прийде і українське військо, і кримськотатарське військо. Чому українці не скористалися перемогою під Конотопом?
Юрій Мицик: По-перше, все, що ви говорите, дійсно є в працях класика російської історіографії Сергія Соловйова. Цар уже думав тікати за Волгу і висилати посольство, яке б погодилося з суверенітетом України як незалежної держави. Але оця громадянська війна, повстання в тилу Виговського, якраз через це цей наступ на самому початку був зупинений, не тому, що там якісь війська московські стояли – Виговський мав повертатися назад, розбиратися з опозицією, а хан – до Криму, бо там вже діяли теж сили опозиції, напали на Крим.
Бі-Бі-Сі: Відзначення річниці Конотопської битви відбудеться через кілька тижнів після ювілею Полтави. Чи не є це намаганням збалансувати історичні події?
Юрій Мицик: Я б не став рахувати як в футболі 1:0, 0:1. Я вважаю, що правильно робить президент, і взагалі уряд, той, хто тим займається, що розчищає нашу національну пам’ять. Ми повинні знати всю нашу історію, і поразки, звичайно, але перемоги також. Бо у нас весь час виходило, що ми перемоги свої не знаємо, а знаємо свої поразки. Вже час збалансувати в такому сенсі – давати і те, що було доброго в історії, і те, що було поганого, щоб був об’єктивний погляд на наше історичне минуле.
Слава Ісусу Христу!
Шановний Юрію Андрійовичу.
Я головний редактор видавництва «Премудрість Божа Софія» Михальнюк Володимир, хочу з вами поспілкуватись на духовні питання.
Прошу мені вислати адресу: пошти E-mail.
З повагою Володимир.
Львівська обл.
м. Стрий
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Однією з найгучніших перемог українців вважають Конотопську битву між Московським військом і військами гетьмана Івана Виговського та кримської орди у червні 1659 року.