Нефіксовані наукою зміни у вимові «на маси» українських текстів підходять до загрозливої межі
Не мучитиму шановного читача, скажу одразу: це слова «життя» та «дідів» у вимові озвучувачок текстів на українському телебаченні. Якби це була одна–єдина озвучувачка, можна було б кільком слухачам звернутися до керівництва каналу й попрохати звільнити особу, що глумиться з державної мови. Але кількість отих спотворювачок множиться щохвилини.
Епідемія вимови
Ще й сьогодні працюють на телебаченні диктори класичної школи: Алла Мазур, Христина Бондаренко, приємно чути мову декотрих дикторів каналів «СТБ» та «Ера». Є ще кілька професіоналів, є! А решта, як кажуть, щось страшне, сумне й політичне. Якщо українське слово за орфографією скидається на російське, то наголос ця братія поставить за нормами російської вимови: грАблі, за сущі копІйки, нИзька зарплата, на мАлому вогні, чогось гарЯченького, засидІвся вдома, дровА. Мабуть, ще й досі дивляться телеглядачі рекламний сюжет, коли дід каже: «СпинА болить», а хлопчик повторює за ним те саме. А оці «ходити по інстанціям», «гроші по договорам», «згідно указу Президента, який дав добро», «саме цікаво», «догядає за дитиною», «одержати в подарунок», «перших тридцять зателефонувавших», «у берегів Данії затонув пароплав», «п’ять чоловік», «позбавляє від болю», «заторкати проблему», «по суботам», «дякую вас», «самий важливий», «підприємство знаходиться в десяти кілометрах від...», «Турція», «Словакія»... А що означає фраза «Пиво як воно є»?
Біда та й годі з прізвищами та іменами, адже тепер всі в нас Кірієнки, Осіпенки, Алєксєєнки, Трофіменки, Півовари, Кісєлі, Дьячуки, всі Олени — Альони, жодної Ганнусі — самі Анни, передачі ведуть Паші, Даші, Тецяни. Колектив спотворювачів державної мови на телебаченні неоднорідний. Зазвичай, коли переповідають останні новини чоловік і жінка, то вони говорять різними мовами. Увімкнімо, наприклад, канал ТСН — останні новини читають симпатична пані й елегантний юнак. Дикторка каже: «трагедзія в Тольяцці», «теракців», «будзь–яку», «жицця», «одного з гіганціф окислювальних рут». Натомість диктор виявляє всі ознаки класичної орфоепії, кожний звук чітко артикульований — просто замилуєшся. А проте під тиском чарівної колеги не втримався й один раз таки прохопився з отим всюдисущим дзеканням: «віддзілення». Та ще сказав: «бОги». Навіть на 5–му каналі, що вважається в народі «проукраїнським», є вже молодики, яких так і пориває до білоруської орфоепії. Ота специфічна мова вже почала перекидатися й на студентську молодь, естрадних співачок, озвучувачок жіночих ролей у кіно — знайдіть на котромусь каналі українськомовний фільм, і ви почуєте непритомно–вередливе: «Дзякую!» або: «оглядзіць мертву», а в кінофільмі про Катерину Білокур акторка каже: «Не в те віддзілення поклали».
Саме в царині вимови запанувала моровиця, епідемія. Якийсь білорусько–український покруч: «вздуцця і дзіарея», «ми український нарот», «надзійний засіп для килиміф», «ви цього варці».
Є невелика частина журналісток (цього разу не називатиму прізвищ), які почали говорити українською мовою досить пізно. Мабуть, ці журналістки можуть бути корисні на роботі в іншій ролі, але озвучувати свої репортажі вони не мають права через невміння вимовляти українські слова. Я їм співчуваю, але ж не можна, потураючи одній особі, завдавати шкоди мільйонам. А може, дамочкам захочеться оновити свій орфографічний багаж, почнеться ще одна епідемія — і ми будемо слухати «астанні навини».
«Князі південноросійські»
А як вам, наприклад, оце патологічне: «А Маринка після родів...»? Це ж якими збоченцями треба бути, щоб рекламувати засіб «Ідеал», за допомогою якого маленька дівчинка Маринка (в українців Маринка, Даринка, Тетянка — дівчатка) легко перенесла післяпологовий період. А скільки матеріальної шкоди завдала рекламна агенція фірмі, яка забажала прорекламувати свої креми! Насправді ж глядачі з огидою слухали рекламні тексти, де їх переконували, що завдяки вживанню цих кремів шкіра в жінок та чоловіків стане гладкою. Потім якісь розумники стали вимовляти слово «гладка» вже з наголосом на першому складі. І лише через кілька років дехто згадав про нормальну форму: гладенька шкіра. Через те, що рекламні тексти фактично стають основним телепродуктом, громадяни України скоро зовсім не матимуть можливості чути рідну мову.
Природна вимова українського слова — це один з найважливіших показників здорового духу журналіста. Коли пані вкрадливим голосом починає передачу отаким чином: «Чьи чясто чьитаюць у нас Шевчєнка?», то нормальний українець одразу ж вимкне телевізор. Моя знайома передумала голосувати за один з блоків, коли почула в рекламному тексті таке: «ліки для інвалідзіф і дзітей, громадзян...»
Іноді ведучі роблять передачу українською мовою, але для бесіди запрошують осіб, які нею не володіють. Важко повірити, що в науково–дослідному інституті, міністерстві чи лікарні немає працівників, які відповіли б на питання державною мовою. Декотрі керівники проектів вдаються ще й до таких викрутасів: на ТРК «Київ» вела медичну програму пані Бровкіна (продюсер — пан Бровкін). Сам текст програми пройшов, скажімо так, українською мовою, але закінчилася передача тим, що громадяни, буцім вихоплені з натовпу, вигукували: «Будьтє здарови!». Здавалося б, дрібниця, насправді ж цілком продумана акція.
Рівень загальної культури багатьох працівників телебачення просто вражає. Коли журналіст каже: «Данило Галицький в колі інших князів південноросійських» чи «За владарювання Ольгерда приєднання земель Малої Русі до Литви», перекручуючи ще й слова Сковороди на взірець «мир ловив мене», виникає питання: невже на роботу сюди беруть людей без будь–якої освіти? На каналі «Інтер» Марк Гресь пропонує глядачам низку перлин: «зловонна куча», «всліпу», «дисциплина». Що вже казати про цитати з творів, написаних староукраїнською чи церковнослов’янською мовами, їх читають за нормами сучасної російської.
Як навчити говорити
Ще в добу СРСР у Київському Шевченковому університеті була кафедра російської як іноземної, там працювала моя однокурсниця, з якою я зустрівся вже в добу незалежності. І ось вона заговорила зі мною буцім українською: хоціф, дзіяльність, п’яць. Я пам’ятаю, що то була грамотна й розумна дівчина. Що ж сталося з нею: хотіла мене вразити своєю примхливою оригінальністю чи то була «цілеспрямована дзіяльність»? Якщо така потрапить на роботу в рекламну агенцію, то всі дамочки–озвучувачки стануть рупорами її орфоепічних норм.
Але чи можна в цій царині той кукіль виполоти? Можна! Панове керівники, працівників потрібно вчити! Власники телеканалів можуть домовитися й організувати щось на зразок тривалих курсів підвищення кваліфікації. Я особисто згоден попрацювати на них без оплати. Багато чого навчили б, наприклад, славнозвісний професор Олександр Пономарів, доньки незабутньої професорки Ніни Тоцької та й ціла армія знавців рідної мови.
Іноді телеканали демонструють старі фільми — яка вимова у Амвросія Бучми, Дмитра Мілютенка, Наталі Ужвій! А які неповторні українські інтонації у Нонни Копержинської, Наталі Лотоцької, Федора Стригуна! Послухайте, як співав киянин Олександр Вертинський: російською, але з питомим українським твердим –ч–, можливо, він і не прагнув його позбавитися. Чи ж надають сьогодні ваги орфоепічним нормам у вищих школах мистецького спрямування? Як мені здається, не переймаються цим навіть на філологічних факультетах.
Серед очільників держави ніхто не володіє літературною українською мовою. Вони, очільники, не мають уявлення про мову бо самі розмовляють "на жлобському суржику". Тому вони, очільники, сприймають суржик в ефірі як "справжню українську мову". Риба гниє з голови і чистити її з хвоста не має нікого резону. Потрібно зразу відрізати голову. Не вірю, що посадова особа, яка не здатна вивчити українську літературну мову може діяти в інтересах України. Потрібен Закон, який би забороняв призначати на державні посади осіб, які не володіють літературною мовою. Знання суржику і діалектів не повинні бути підставою для обіймання посади.
Навіть іноземці, люди з далеких країв, для яких природними є інші мовні норми, вивчають українську і володіють нею краще від згадуваних "громадзян". Цей безлад в ефірі зникне тоді, коли діятиме законодавство, коли знання мови стане важливим (а не формальним!) критерієм професійного відбору журналістів.
Надзвичайно актуальна стання! Мій син вчиться в університеті і переконує мене, що на радіо і на телебаченні диктори говорять питомою українсьою мовою. Гай-гай! Прискіпливі мовці повинні визначати, кого з молодих людей можна допускати до ефіру, а кому запропонувати або опанувати мову, або шукати застосування для своїх талантів десь в іншому місті.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Не мучитиму шановного читача, скажу одразу: це слова «життя» та «дідів» у вимові озвучувачок текстів на українському телебаченні. Якби це була одна–єдина озвучувачка, можна було б кільком слухачам звернутися до керівництва каналу й попрохати звільнити особу, що глумиться з державної мови. Але кількість отих спотворювачок множиться щохвилини.