Потреба в радикально новій політичній силі існує в Україні давно, фактично від часу проголошення незалежності. Сумніви в реальності і можливості створити таку силу виникли вже в процесі дискусій щодо створення партії з «Народного Руху за перебудову», як він тоді називався. Виявилось , що доволі проблематично створити державотворчу партію з мітингового аморфного громадянського руху, нашпигованого агентами імперії, яка нікуди не збиралась йти з України, Політична організація, де патріоти дочасно уживаються із “засланими козачками” неспокійної вчорашньої-сьогоднішньої імперії, приречена на розколи і зменшення впливу. Ті, що залишились, все ж є тим українським міцним осадом, які можуть і повинні стати державотворчою силою. Рано чи пізно так має бути, особливо зараз, коли остання криза зірвала маски з персонажів парламенту і ми жахнулись - голосувати фактично ні за нікого не виникає бажання…
Останнє, щоб добити НРУ, зробило його керівництво, прихилившись до БЮТ. Українську теорему доведено – шляхом поступової концентрації в єдину організацію сформувати державницьку, вільну від постколоніального вірусу політичну організацію практично неможливо. А тепер занадто пізно створювати таку організацію «з нуля» – її не фінансуватиме заможний бізнес, не візьметься лише із симпатії «розкручувати» жодне популярне і масове видання чи телеканал, чинні політики назвуть маргіналами і заклюють. Державники опинились в меншості і причаїлись, заховалися між звичайних кнопкодавів, то ж яка з них користь! Так і промине їхня остання каденція і пенсійно залишать стіни парламенту або стануть тими ж кнопкодавами, що махають руками, безмовно протестуючи, але тиснучи справно на кнопку за повелінням голови фракції. Проявити себе вони вже не зможуть, адже їх давно викрито, їх терплять бізнес-власники партій лише задля того, щоб демонструвати елемент націонал-демократії або як ескорт у вишиванках. Політики старої генерації ніколи не створять “третьої сили”. Їх щонайбільше можуть використають як ширму, сходинку чи «троянський потяг» молодші колеги. А чому власне мас-медіа називають очікувану силу третьою? Правильно називати цю силу другою, адже часті парламентські кризи свідчать про те, що осі «опозиція-більшість» немає, а є боротьба бізнес-політпроектів. Отже друга, чи то пак третя, сила не може виникнути і набувати сили відкрито, а відбудеться як певна зміна поколінь політиків непомітно для політиків старого стилю. В українській ситуації це навіть не еволюція і нагадує дуже швидкий процес проникнення молодих, амбітних освічених і небідних людей у владу. Це відбувається, мов просочування піску між пальці і охоплює будь-які політичні сили, хоч якось дотичні до влади чи перспективні теоретично.
Здібна до політики молодь вміє користуватись своєю перевагою, але дочасно не афішує своєї позиції і в цьому є велика проблема. Непокоїть поширення серед молоді прагматичного цинізму, бажання швидко і легко здобути матеріальний і політичний статус, нерідко доволі сумнівними компромісами із сумлінням. Молоді бачать цинізм скоробагатьків і відвертих противників української національної державності, а на противагу - безпорадність щирих і бідних патріотів. Сьогодні бідним, саможертовним патріотом не згоден бути жоден з молодих українців. Амбітна молодь намагається випливти на поверхню суспільства, яке прирекли на боротьбу з бідністю. Вона вливається у владу спочатку на третіх, потім на других ролях, а далі готується стати отою новою силою. Молоді політики тонко відчувають момент удачі, чудово володіють державною мовою і можуть цинічно ігнорувати її в потрібний час у вигідній ситуації, легко переходять на англійську, знають як сказати народові потрібні слова і зобразити харизму. Це вони працюють на лисіючих офіційних політологів і політтехнологів, потай посміюючись за їхніми спинами. Молодь вчиться швидше, ніж це спроможні осягнути теперішні парламентарі з надутими щоками і незмінними гаслами. Розумніші з чинних політиків спиною відчувають небезпеку – гряде справжня українська нова сила, яка швидко припинить розкол України, витіснить постколоніальну політику в Чорнобильську зону разом з мастодонтами «п’ятих колон», наведе лад в інформаційному просторі держави і встановить новий порядок верховенства українських національних інтересів. Зробить це вона тихо, фахово, несподівано для політиків, які нічого радикальнішого за блокування трибуни парламенту і референдум проти власного ж президента придумати не здатні. Молодь і зараз небагатослівна, здається занадто аполітичною – вона чекає свого часу, дихаючи у спини безпорадній старій подобі еліти, вихованій радянською системою і так-сяк припасованій до умов демократії.
Проте в зміні поколінь політиків є і дуже небезпечний момент явища, коли можлива підміна прогресивного процесу омоложення політики цинічною імітацією, зорієнтованою на формування держави-території, а не держави - сильного учасника світових процесів. Постколоніальній совковій політ-братії це потрібно для самоклонування, тому вона здатна вчинити профанацію нової сили. Після провалу так званого «озимого покоління» і космополітичного проекту «Віче» імітація «нової сили» відбуватиметься приховано, з використанням «троянських паровозів», тобто з підтримкою байдужих чи ворожих національній державності сил та особистостей. На цих виборах ми неодмінно побачимо з’яву молодої сили і водночас фальшивки – імітацію нової сили. До останніх штатні політологи будуть на диво поблажливими. Спробуймо впізнати цих «термінаторів демократії», адже всі ми бувалі, майже професійні українські виборці!
Важко говорити про Геноцид. Очі наповнююються слізьми, коли уявляєш жахливі події 1932-33 років. Дякуючи Джеймсу Мейсу світ дізнався про наше ГОРЕ. Вічна йому пам"ять
...››› Ольга| 22.11.2008, 10:07
Треба проаналізувати кожного гада хто робив це криваве ... - хто він, його родословна, ...
...››› Павло| 17.11.2008, 06:52
Да, голодмор сделали коммунисты. А нынешние либералы демократы не несут ответсвенности за алкоголизм, наркоманию, развращение молодёжи? Прививки от краснухи это голодмор сегодняшний! Сколько творится чего мы не знаем. Власть была ...››› Д. Деренюха| 16.11.2008, 09:47
Здається в статті недооцінено росіян. Їхнє загально-національне нахабство ще не раз струсоне Україну.
...››› Геннадій| 15.11.2008, 23:47
Почему, мы украинцы идём вперёд с головой повёрнутой назад? Да был героизм у наших доблестных отцов и дедов. Но, это прошлое, прошлое.... А, Украине нужен героизм сегодняшний и будущий. Украине нужны героические поступки сегодня!...››› Д. Деренюха| 15.11.2008, 18:19
Інші публікації на цю тему
21.11.2008, 20:12«Свічка пам 'яті» Програма заходів за участю Президента України В.А.Ющенка у зв’язку з 75-ми...
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
