Укотре з превеликим подивом вигукуєш: «До чого ж світ чарівно влаштований!». Найнесповідимішим чином ти знаходиш у морському піску алмазну піщину, а в стозі сіна - золоту голку. Ще в сімдесятих я звернув увагу на ім'я іскрометного незнайомця Леоніда Сухорукова – його публікаціями рясніли «Літературна газета», «Перець, «Крокодил», я з цікавістю розглядав його алмазні “рукотворні” піщини – афоризми. І раптом – о диво! – зустрічаю їхнього автора на Міжнародному етнографічному історико-культурному фестивалі «Хортиця єднає Україну».
›››