Серед міркувань на тему порятунку нації практично немає реальних проектів долання кризи дуже простим і зрозумілим для людської природи шляхом – зміцнення віри і консолідації в християнстві. Незалежно від партійних декларацій, в моменти прийняття рішень політики завжди керуються власними духовними цінностями. Їхнє розуміння перспективи держави мусить узгоджуватись з особистими символами віри. Це тільки формально держава є відділеною від церкви. Більшість громадян є християнами, тому логічно більшість народних представників у владі повинна вважати своїми саме християнську систему вартостей. Чому ж нас не покидає відчуття, ніби Україною насправді править не відокремлена, а відлучена від церкви система влади. Хоча зовні ніби все гаразд – посадовці публічно демонструють приналежність переважно до християнства, але їхні дії говорять інше – більшість обраних від народу насправді не поділяють християнських духовних цінностей українського народу. Це відразу помітно за їхніми не християнськими уявленнями про модель влади. Цього неможливо приховати політичними деклараціями – держава християнського суспільства зовсім інакша.
Християнське духовне начало відтворюється у всякій владі, тому й написано, що всяка влада від Бога. Йдеться про нероздільність триєдиного символу земної влади – Голови держави, сили Закону і сили Справедливості. Між владою і правлінням безбожних існує кардинальна відмінність – для християн влада нероздільна в собі і очолюється головою держави. Тому кожен християнин відчуває, що з українською владою давно коїться щось не те, кимось цілеспрямовано руйнується християнський сенс єдності і персоніфікованості влади Ми дуже швидко звикли до штучно накинутого нам уявлення про демократичну владу, яка нібито ділиться на “три гілки” , між якими має бути врегульований Конституцією “розподіл повноважень”. Мантра: “розподіл повноважень”- це є не чим іншим, як внесеною інформаційною моделлю “руїни від лукавого” . Спочатку виокремлення і формальний поділ єдиної державної влади на складові частини, потім перетворення їх в нашій уяві на окремі конкуруючі державні інститути. А далі ми, мов заворожені, спостерігаємо як розділена в собі влада сама себе поборює. Так само приречено спостерігали українці за боротьбою козацької старшини з верховним гетьманом, повторювали ту саму помилку при Центральній Раді, повторюється те саме зараз. Сучасні фарисеї називають такий лад демократичним, про себе вважаючи українців невдахами світу, приреченими іти “під когось”, під чиюсь парасольку сили і безпеки. На думку приходить анекдот про те, як змусити курку втратити природну жвавість і бажання вільно копатись у сміттєвій купі. Достатньо вищипати їй пір’я, щоб змерзла і жалюгідна птаха розпачливо притулилась до чобота хазяїна. В людському вимірі жертвою насамперед стає людська гідність, духовна воля. Коли влада переважно християнського суспільства реально втрачає християнські цінності і не цінує гідність – вона може дуже швидко опинитись в ролі курки біля чужого чобота.
Хто ж ініціював код “руїни”, перший почав говорити про “незалежні гілки влади”? Це політики – спадкоємці комуністичної антихристиянської ідеології. Хто відверто зневажає інститут президентства? Вчорашні і перереєстровані комуністи і комсомольці, що опинились в парламенті і на важливих посадах держави. Факт прийняття парламентом постанови про відзначення ювілею комсомолу лише зайвий раз підтверджує висновок – більшість політиків у парламенті особисто не керується цінностями християнства. Навіть етнічні українці, які безжально топлять в болоті українця з іншої фракції чи українця-президента, теж не мають християнської віри, бо написано: “Хто брата свого не любить, того віра неправдива”.
Отже влада-система у особі більшості своїх представників не шанує християнських цінностей, не має нормального почуття поваги чи жалю до народу і тому намагається спокусити народ до гріха зневіри з допомогою підконтрольних ЗМІ. Людей втягують в інспіроване протистояння “гілок влади”, заохочують публічне хамське ставлення до інституту президентства, позбавляють надії змінити владу шляхом голосування на виборах. Під впливом такої влади, непомітно для себе, християнська громада України поступово втрачає твердість віри щоденних справах. Це страшно, що у вільній Україні не всі етнічні українці можуть і хочуть вершити колективну молитву українською мовою. Чимало людей впадає у гріх хамства. Нищить християнську душу гріх заздрості. Недавно по телебаченню показали жахливі і ганебні вчинки з виду богомільних галицьких бабусь, які присвоїли чи незаконно вимагали державні гроші нібито як відшкодування втрат від повені. Якби влада відразу встановила чіткий порядок допомоги потерпілим людям, а не вводила їх у спокусу великими грошима, такого гріхопадіння було б набагато менше.
Не ввести у спокусу, щоб не дати громадян на поталу диявола – це головне завдання влади, яка шанує християнські цінності. Бідна і беззахисна людина, яка не має змоги заробити на прожиток, довести своє право у суді, позбавлена реальної можливості змінювати людей при владі – поволі деградує в зневірений і непередбачуваний натовп. Цей натовп може вибухнути силою протесту, а може остаточно втратити віру і нервово вкорочувати собі вік роботою, телевізором і пиятикою, смертельно заздрячи сусідові і маючи видимого ворога – свого ближнього. Влада над таким народом завжди нагадуватиме кризове метання змерзлої і голодної курки біля ніг першого-ліпшого хазяїна. Якого? А курці не видно, вона змерзла і мусить шукати поживу на землі, щоб скоріше відростало пір’я, а те пір’я хазяїн знову обскубає і так без кінця… Хтось називає це кризою, хтось руїною, але вихід є і його бачить кожен справжній християнин. В час деградації політики тільки християнська заповідь: ”Українці, любіть Українців!” може об’єднати державу і націю.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Серед міркувань на тему порятунку нації практично немає реальних проектів долання кризи дуже простим і зрозумілим для людської природи шляхом – зміцнення віри і консолідації в християнстві. Незалежно від партійних декларацій, в моменти прийняття рішень політики завжди керуються власними духовними цінностями. Їхнє розуміння перспективи держави мусить узгоджуватись з особистими символами віри. Це тільки формально держава є відділеною від церкви. Більшість громадян є християнами, тому логічно більшість народних представників у владі повинна вважати своїми саме християнську систему вартостей. Чому ж нас не покидає відчуття, ніби Україною насправді править не відокремлена, а відлучена від церкви система влади. Хоча зовні ніби все гаразд – посадовці публічно демонструють приналежність переважно до християнства, але їхні дії говорять інше – більшість обраних від народу насправді не поділяють християнських духовних цінностей українського народу. Це відразу помітно за їхніми не християнськими уявленнями про модель влади. Цього неможливо приховати політичними деклараціями – держава християнського суспільства зовсім інакша. 