За всіма ознаками справжнього обговорення проекту Конституції від Президента України не відбудеться. Ті, хто мав про це потурбуватись, будуть переконувати громадськість в протилежному, показувати звіти, відеорепортажі і розлогі висновки фахівців. Домінуючим політикам невигідне прийняття не їхнього проекту Конституції і не їхніми голосами в парламенті. Їх лякає думка, що після всенародного обговорення народ обов’язково захоче прийняти Конституцію без участі парламенту.
Досадно, адже як йдеться про владу і мільйони особистого зиску політиків, на це працюють найкращі аналітики, правники, до послуг печерські суди і потужні фінансові фонди. А якщо йдеться про обговорення проекту Конституції, від чого залежить доля всіх громадян – суцільна бідність фінансування, профанація, політизація і формалізм, ніби все не для себе, не для українців. Ніби хтось інший, а не українці повинен розуміти хворобу української влади, знати власну Конституцію і відповідати за державу ? Ми прощаємо політикам неповажне сприйняття більшості важливих для нації стратегічних проектів, в тому числі і президентського проекту Конституції, мета якого дуже актуальна - подолання складної хвороби всієї системи влади. Невже ми справді беззахисне, аби-як язикуюче, напівгниле і втоплене в злиденному кризовому споживацтві, добряче попсоване колонізацією та інформаційним зомбуванням зі світу українське суспільство, яке живе для себе і реально не відає відповідальності за державу? Залишати владу в стані безпросвітної кризи – це для будь-якого народу є суспільним злочином, національним самознищенням. Оголошене обговорення варіанту нової Конституції повинно було б започаткувати громадський процес оздоровлення влади. Саме під тягарем такої відповідальності за владу, як під пресом історії, з людності формується нація. Якщо цього не відбудеться і нам запропонують розслаблено заснути під дивну музику передвиборчої реклами, то все може покотитись вниз, або застигне гнилим споживацьким натовпом-болотом, що нічого не вирішує і боїться завтрашнього дня. Від такої біди застерігав нас Тарас Шевченко, бо це завжди було і загрожувало нам в складні моменти історії – «Не дай Боже гнилою колодою по світу валятись!» Досі ми якось відсторонено сприймали застереження українських державників, ніби це не для нас, а для якогось іншого покоління. Смачно цитуємо їхні зболені слова на взірець Франкових про можливу долю українців як тягла поїздів бистроїздних чи гною на полях, де проростає чужа валюта. Як загнані робочі коні, ми перевтомлені нікудишньою політикою і тому спрацьовує захисна реакція – сон збайдужіння саме в найкритичніші для нації моменти. Не пора засинати під шелест розкішно розгорнутої реклами! Прийняття нової Конституції зараз і є цим моментом, що має пробуджувати до роздумів і дії, але насправді чомусь не пробуджує. Дехто з фарисеїв каже, що народ розумний, вічний і нація ніколи не вмре. В ХХІ, інформаційному столітті все буде інакше і нація може вмерти духовно і замовкнути інформаційно, хоч формальні її ознаки деякий час будуть, щоб не хвилювалась приспана людність. Сучасні технології можуть впливати на поведінку народів. Тому видимість присутності українства може творити якийсь верховний паразит без національності і моралі з допомогою віртуальної реальності політтехнологій, політреклами і вишиванок на вгодоване тіло без української душі. Сучасна хижість здатна проникати до нас під маскою світового благоденства, виїдати зсередини ресурси, нищити духовне і жити коштом нашого національного життя , залишаючи хітинову шкаралупу етношароварщини, як павук порожню оболонку мухи після свого зовнішнього травлення. Фантасти, назвали б ХХІ століття Добою Павука. Хоча це не зовсім фантастика , бо щось схоже загрожує Україні. Саме зараз відбувається вирішальна проба захисних сил суспільства. Саме тепер усе залежить від громадянина, адже парламент практично вийшов з-під контролю нації і щось змінити при існуючій виборчій системі неможливо. А виборчу систему нардепи не змінять, бо не є ворогами власного нардепівського щастя. Вони не зацікавлені і в добрих змінах Конституції, в обговоренні проектів, бо це теж заважає бути вічним нардепом, брати собі необмежену владу, мати до всього діло і бути недоторканним, особисто ні за що не відповідаючи, покладаючись лиш на волю лідера-директора. Повернути життя держави в русло національного здорового глузду можна лише одним важелем – новою Конституцією, яку прийме народ як єдиний носій всієї повноти влади. А для цього народові треба дати для початку проект і організувати його обговорення, щоб не було воно формальним.
На превеликий жаль обговорення президентського проекту відбувається переважно в колах правничої та наукової інтелігенції з участю чиновництва. Так звані громадські обговорення - це кілька виступів фахівців з права, а потім питання із зали, де більшість просто не читала тексту проекту. Питають в основному про двопалатність і не завжди одержують однаково чітку відповідь. Так в радянські часи обговорювали рішення чергових партз’їздів. Це не зі зла - інакше ми не вміємо, не навчила соціологічна наука разом з владою. Навіщо робити народ розумним на свою голову?
Щоб все відбувалось по-справжньому, обговорювати проект і дискутувати між собою мають звичайні громадяни, які читали текст і самі пробували в чомусь розібратись, а правники повинні сидіти в залі і уважно аналізувати та робити висновки, інколи консультуючи громадян в складних моментах суперечки. Важливий не тільки текст, а те, що зазвичай виходить за формат обговорення - загальнодержавна місія проекту як засобу відновлення сильної і стабільної державної влади, яка діє на благо нації. Замість надсилати пропозиції в аналітичний центр, набагато привабливішими є публічні конкурси на кращу пропозицію до проекту з визнанням авторства і пошануванням автора, щоб кожен громадянин забажав спробувати себе в ролі державника. В жодному разі проект не можна відкидати як поганий чи невчасний. Він вчасний і цінний як основа для спільної праці і вдосконалення, бо тільки тепер ми «дозріли» в одностайному крайньому розчаруванні парламентом. Президент запропонував народові шанс, можливість взяти ініціативу творення держави для себе, а не для політичних кланів. Ніхто не хоче вчити народ державної мудрості. Політики заважають нам зосередитись на головному, забиваючи памороки передчасною виборчою агітацією, щоб ми проґавили свій шанс - взяти відповідальність за власну Конституцію і державу, шанс налагодити власне життя і порядок в Україні. Нам заважають думати про власну долю і життя потомків, солодкоспівами закликаючи обирати серцем, не думати головою, хоч треба думати кожному і брати на себе відповідальність, не сподіваючись добра від доброго і красивого диктатора. .
Не дивно, що в цьому глумі непомітно для нас громадське обговорення президентського проекту тихо згасає під крик і галас медіа, що товпляться біля п’єдесталів рейтингових кандидатів у передчутті добрих виборчих заробітків. Більшість з цих ЗМІ формують доволі шкідливу громадську думку, ніби обговорення проекту Конституції не є знаковою подією для нації. Хоча в будь-якій іншій державі світу про це говорили б щодня і довго, а наші медійники ніби живуть в іншій державі світу. Будь-яке всенародне обговорення повинно мати добровільний розголос національними ЗМІ і солідне фінансування, особливо в умовах бідного і зневаженого українського суспільства. Фінансування потрібне для оплати інтелектуальної праці авторам стратегій і методик обговорення , модераторам публічних дискусій. Треба щодня рекламувати процес і мету обговорення, давати вичерпну інформацію. Багато чого треба зробити, щоб обговорення не було профанацією, стихійним процесом , в якому загубиться головна мета., яка повинна кричати з екранів телебачення, говорити голосом радіо, наповнювати собою інформаційний простір. У випадку обговорення президентського проекту – метою є не шліфування тексту до коми, а створення конституційного важеля якнайшвидшої якісної зміни системи влади, бо кожен день владної кризи безповоротно марнує наше життя і відбирає перспективу від потомків.
Так, за роки незалежності суспільство не виробило культури і методики загальнонаціональних громадських обговорень, то маємо змогу в процесі обговорення проекту Конституції реалізувати відповідні ідеї соціологів і державників. А може соціологів більше приваблює перспектива прибуткової служби політиці мільйонерів, а не наці за просту подяку і неповторне почуття патріотизму? Коли ж як не підчас обговорення проекту народ матиме нагоду відчути сенс Конституції, текст якої повинен бути діючим, простим і зрозумілим кожному громадянинові без тлумачень політиками і Конституційним Судом. Добре організоване громадське обговорення будь-якого проекту Конституції чи важливого закону – це велика школа громадянина. Ми в змозі без сторонньої допомоги оцінити проект і визначити ті основи, які ми хочемо бачити записаними простими і зрозумілими словами в нашій Конституції. Кожному під силу взяти в руки проект, уважно прочитати, порівняти із текстом чинної Конституції, задуматись для чого це і чому без нової Конституції гордіїв вузол владної кризи не розрубати.Можна усамітнитись подалі від шуму передчасної реклами і політичного галас, щоб подумати над текстом Конституції. Потім може бути пізно. Якщо після президентських виборів, недосяжний і недоторканний парламентський олімп домовиться і порозуміється між собою та новим президентом – Влада закостеніє в кризовому недоторканному ступорі і змінити її на краще шляхом прийняття нової Конституції буде непросто. Треба подумати про Конституцію зараз, до виборів. Розібравшись в суті проблем влади і Конституції, ми ніколи не проголосуємо серцем, як малі діти, приваблені красивими словами реклами і гарною поставою кнндидата. Як казав Тарас Шевченко, - «Учітеся, брати мої, думайте, читайте!». Не довіряйте основний закон життя держави політикам, бо це закон наш, кожного громадянина України!
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
