1. Це непримиренне протистояння, непримиренність якого буде дедалі загострюватись. У цьому протистоянні беруть участь держава, громадськість з одного боку і брудний бізнес з іншого (на мою думку, він кримінальний, бо нав’язувані ним продукти небезпечні для як морального, так і фізичного здоров’я людини – і в цьому напрямі необхідно працювати і державі, і комітету, збираючи факти небезпеки, тобто впливу насильства і порнографії на свідомість. Очевидно, насамперед у в’язницях для малолітніх). Поради що слід робити настільки запізнілі, наскільки вони були очевидні всі роки Незалежності. Запізнілі, бо вже маємо близько 20 років „свободи”, а це ціле покоління, виховане на такій „брудній” продукції.
І все-таки, добре, що виник Комітет(Національна експертна комісія України з питань захисту суспільно моралі), який заявляє про себе.
2. Маємо наслідок повного невтручання держави в цей „бізнес” у першій половині 1990-х. Щоб боротися з наслідками, треба розуміти причини. Причин кілька.
І. Ті продукти, яким Комітет оголосив боротьбу, дуже скоро прижились в нашій країні, оскільки вони є дзеркалом реальності. Не секрет, що держава (тобто влада) в нас кланово-олігархічна. Рівень тих продуктів, з якими Комітет оголосив боротьбу, віддзеркалює рівень її свідомості. У середовищі, яке у нас є владою, немає пошани до понять моралі, етики, естетичних і культурних цінностей.
ІІ. Ті продукти, яким Комітет оголосив боротьбу, дуже скоро прижились в нашій країні, оскільки вони є дзеркалом реальності. А реальність у тому, що поняття свободи від початку 1990-х ототожнили із вседозволеністю і розбещеністю. „Бізнесмени”, які діють у сфері медіа й візуальних засобів нав’язали саме таке розуміння і молодь наша тепер будь-які свободи і обмеження у цій сцері сприймає як обмеження свободи, як посягання на свободу. Отож потрібно через ЗМІ і особливо через ТБ насамперед виправляти оте викривлене розуміння свободи і наголошувати на обов’язках, на моралі, яка цементує суспільство.
ІІІ. Ті продукти, яким Комітет оголосив боротьбу, дуже скоро прижились в нашій країні, оскільки вони є дзеркалом реальності. А реальність така, що бізнес цей приносить прибутки, він економічно вигідний. І поки законодавство не кваліфікує його як кримінальний, доти боротися з ним буде практично неможливо, як неможливо боротися з економічнічною вигодою.
Наслідки: роз’єднаність, а відтак слабкість суспільства. Моральна деградація, ріст злочинності, ріст показників алкоголізму, наркоманії, захворювання на СНІД.
Домогтися результатів не можна тільки заборонами. Заборони мають бути у сфері законодавства – чимало європейських країн ввели офіційно обмеження й цензуру та ТБ (досвід Англії), тому що більшість населення, яка шанує мораль, не мусить підпорядковуватись меншості, яка мораль зневажає.
Та наважливіше – потрібні конструктивні ідеї і справи. Їх багато. Найперше, що спадає на думку: підтримувати масові культурні починання в галузі популярної та народної музики (для мене особисто в Україні найбільше для захисту суспільної моралі зробив Олег Скрипка, якій відродив у середовищі молоді інтерес до українського фольклору, організував кілька фестивалів і продовжує цю неоціненну працю – честь йому!). Підтримувати український кінематограф, який відверто і цинічно знищено.
Проблему боротьби з насильством та порнографією у візуальних засобах треба розглядати ширше власне її механічно-фізіологічних моментів. Її слід розглядати в контексті проблеми суїцидальності (цим словом я визначає нехлюйське ставлення людини до власного здоров’я та життя, яке молоді люди не усвідомлюють як цінність, дану Богом). Алкоголь, нікотин ще донедавна рекламувалися в нашій країні у візуально привабливій рекламі, яка нав’язливо лізла в очі. До речі, в рекламному бізнесі Україна попереду всієї планети – фактично закликаючи людей до самознищення. Яке полегшення, відколи вона зникла! І ту саму шкоду приносять сцени насильства та порнографії.
Комітет має згуртувати довкола своєї діяльності працівників соціальної служби, психологів, науковців, які досліджують влив цих факторів на здоров’я і окремої людини, і на здоров’я населення загалом. І неодмінно кінематографістів. Як саме, над цим треба думати, адже їхнє завдання – випускати фільми, але не рекламні ролики, а повноцінні художні фільми, які даватимуть молоді взірці для наслідування, нестимуть добро і світло. На мою думку, основне в роботі Комітету має бути спрямоване на пошуки й консолідацію здорових сил суспільства. Сьогодні ще немала частина його.
Лариса Брюховецька – головний редактор журналу „Кіно-Театр”, керівник Центру кінематографічних студій НаУКМА, заслужений працівник культури України
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
1. Це непримиренне протистояння, непримиренність якого буде дедалі загострюватись. У цьому протистоянні беруть участь держава, громадськість з одного боку і брудний бізнес з іншого (на мою думку, він кримінальний, бо нав’язувані ним продукти небезпечні для як морального, так і фізичного здоров’я людини – і в цьому напрямі необхідно працювати і державі, і комітету, збираючи факти небезпеки, тобто впливу насильства і порнографії на свідомість. Очевидно, насамперед у в’язницях для малолітніх). Поради що слід робити настільки запізнілі, наскільки вони були очевидні всі роки Незалежності. Запізнілі, бо вже маємо близько 20 років „свободи”, а це ціле покоління, виховане на такій „брудній” продукції. 