Сучасна влада, яка сама себе любить називати прагматичною, приречена на програш і разом з нею програємо ми, громадяни України. Тому заради того, щоб частково відвернути неминучі життєві випробування молодих українців, варто спробувати пояснити вершителям державної влади чому їх підстерігає невдача. Якби вони були справжніми прагматиками, як їхній стратегічний партнер Росія, вони обов’язково враховували б при розрахунку вигоди міждержавних угод так звані гуманітарні передумови і наслідки. Партія регіонів, на жаль, сама спровокувала таку гуманітарну ситуацію в державі, при якій жодних міждержавних угод укладати не можна. Українське суспільство роз’єднане за головними гуманітарними основами: мовою, культурою, розумінням історії і перспективи розвитку нації. Такий народ беззахисний перед сторонніми інформаційними впливами, в результаті чого серед громадян зростатиме число симпатиків чужих держав і зменшуватиметься реальна підтримка власної держави. Таке суспільство не зможе підстрахувати владу прагматиків, коли згодом наслідки міждержавних угод виявляться не такими гарними, вигідними і надійними. Це ж очевидно, що тільки гуманітарно монолітне, інформаційно самозахищене суспільство застерігає владу від «кидка» з боку сильнішого чи хитрішого світового партнера.
Що ж ми спостерігаємо зараз? Президент Янукович продовжує в блискавичному темпі укладати важливі міждержавні угоди із сусідньою Росією, запевняючи, що всі проекти ретельно підготовлені і відповідають національним інтересам. Чи можна вважати висновки його радників об’єктивними і вичерпними, зважаючи на склад уряду? Не секрет, що серед чиновників надто багато орієнтованих на російські гуманітарні вартості, тобто, знаходяться в спільному гуманітарному просторі із сусідньою державою. Відомо, що в умовах, коли треба приймати швидкі рішення, людина завжди керується особистими гуманітарними цінностями. Може статись так, що кваліфіковані економісти, фінансисти, правники і державні менеджери зроблять нормальні розрахунки плюсів і мінусів проектів міждержавних угод, але вони не зможуть передбачити приховані загрози, які проявляться потім. Кожна сторона угоди завжди бачить вигоду коштом партнера і задумка про вигоду проявляється не відразу. Друга частина вигоди завжди реалізується потім, внаслідок зміни обставин, виникнення проблем внутрішньої політики і в значній мірі з допомогою інформаційної маніпуляції – залучаючи собі симпатиків серед громадян чужої держави. Успішна гуманітарна політика є ідеальним самозахистом держави від небезпеки опинитись в становищі приниженої разом з нещасними і знервованими громадянами. До подібних неприємностей мусить бути завжди готовою будь-яка держава, в тому числі й Україна. А в українському суспільстві чимало громадян не готові підстрахувати владу.
Процес «розмивання» гуманітарної єдності почався відразу після проголошення незалежності України і він не зменшується внаслідок чужого інформаційного впливу через телеканали, численні ЗМІ та з вини безвідповідальної еліти. Отже, у випадку прорахунку президента при укладанні міждержавних угод виправити щось практично неможливо, бо на боці держави може не виявитись гуманітарно-монолітного громадянського суспільства. Невже президентові не зрозуміло, що деякі міністри і політики провладної сили свідомо чи в полоні власної російсько-культурної гуманітарної орієнтації, фактично руйнують і до того нестійку гуманітарну єдність нації? А скільки посадових осіб відверто з телеекранів демонструють порушення 10-ї статті Конституції стосовно державної мови? Народ же все бачить, чує, розуміє і ніхто не знає як він зреагує в критичний час, коли почнуть діяти приховані негативи таких швидких угод з Росією. Росія домагається лише одного – необмеженої свободи власного гуманітарного впливу на Україну, що робиться насамперед через мову. Де мова, там, на думку Російських правителів, є російськомовне населення, яке Росія бере під захист силою впливу держави аж до застосування зброї. При цьому до російськомовного населення можна зарахувати хоч половину України. Довести, що ця російськомовність ситуативна, вимушена і тимчасова громадянин не зможе – немає в паспорті графи про національність, хоча повернення такого запису давно вимагають українці.
Отже мало президентові укладати формально вигідні на перший погляд міждержавні угоди, треба дбати про національний страховий поліс на випадок прихованого негативу. Треба кріпити гуманітарну монолітність і активність громадянського суспільства. Досягнути цього неможливо, ігноруючи в таких загрозливих обсягах державну мову і не виконуючи конституційних гарантій щодо збереження і розвитку мовної, культурної і релігійної самобутності більшості населення – етнічних українців. Розширюючи за гроші платників податків обсяги вищої освіти мовами меншин, міністр Дмитро Табачник лише полегшує їх працевлаштування з українським дипломом в чужих країнах світу. Отже влада вважає за нормальне, коли в Україні можна успішно працювати, займатись бізнесом і керувати державою, не послуговуючись державною мовою.
Гуманітарна політика - це поле відповідальності президента. Йому стократ легше побачити гуманітарні проблеми, якщо він вихований на традиційно українських гуманітарних цінностях: українській мові, культурі, історії. При цьому він не обов’язково мусить бути етнічним українцем, хоча в цей історичний момент Україні і потрібен президент - етнічний українець.
Президент держави не може бути сильним і розважливим, поки особисто цілком і щиро не перейметься гуманітарними цінностями етносу, який дає назву і формальне визначення держави. Ніколя Саркозі з родини емігрантів, але хто скаже, що він говорить, виглядає, думає не як справжній француз - президент Франції? Щоб мати відвагу і відповідальність вирішувати важливі справи від імені України, Януковичеві доведеться стати українцем, як став ним пізніший Кучма. Для цього йому доведеться зробити особисті зусилля. І потрібен час. Гуманітарні питання президент мусить ідеально вирішувати сам, бо створена ним гуманітарна рада ніколи не буде перед ним чесною - це даремна витрата державних коштів. Досвід бути загальнонаціональним президентом неодмінно прийде згодом, а в українській ситуації з численними проблемами і загрозами рано чи пізно президент мусить стати для себе неафішованим українським націоналістом.
До речі, президент Путін у свій час оголосив себе російським націоналістом відкрито. Безумовно, Янукович, як і будь-яка людина на високому державному посту, по-своєму захоче залишити після себе добрий слід в історії. Проте, він робить не завжди зрозумілі, прийнятні для значної частини суспільства зовнішньо-політичні кроки. Сам особисто, певно, вважає їх добрими. Таке велике число критиків і скептиків – це сигнал трохи пригальмувати, почати сумніватись, подумати про гуманітарний аспект і вчитись бути українцем, пожити трохи в новому і цікавому для себе середовищі Західної України, благо українську мову він опанував непогано і подаровану вишиванку має. Президентові не треба шукати політичних прихильників і метушитись в азарті виконання передвиборчих обіцянок. Для нього політична гра власного партійного оточення повинна закінчитись. Президент повинен зрозуміти всю Україну не тільки заради політичного визнання, а щоб не помилятись, ставлячи підпис під документами від імені України.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12