На головну На головну На головну
 
 
Google
Google
« Вересень 2014 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930 
Архів публікацій

 

1024x709 | Переглядів: 213
майстерня танців



[ Реклама ]
Реклама від "Порталу українця"
Запрошуємо до співпраці


 
 
 
 .. » «Kozak System»: «Ми є миротворцями»
Держава, Політика, Суспільство (1355)   Історія, Філософія, Релігія (467)
Національна ідея, Мова, Народне (803)   Людина, Особистість (379)
Культура, Мистецтво (738)   Наука, Oсвіта (89)
Наші за кордоном (96)   Економіка, Бізнес (64)
Екологія, Здоров'я (111)   Техніка, Технології (35)


«Kozak System»: «Ми є миротворцями»


Автор: Оксана Кульчевич
Коментарі (0)


В польському місті Лігниці відгреміло українське свято. Це подія, що відбувається раз на рік, на яку нетерпляче чекає велика кількість українців південно-західної Польщі – концерт «Українські клімати». Цього року зіркою концерту був провідний український гурт «Kozak System», який став вже дуже відомим в Польщі, особливо після спільного відео-проекту на пісню «Брат за брата» з польсько-лемківським гуртом «Enej» та польським «Maleo Reggae Rockers», а також після співпраці з Марилею Родович на цьогорічному пісенному фестивалі в Ополє.



В спілкуванні з лідерами гурту, солістами Іваном Леньо та бас-гітаристом Володимиром Шерстюком ми обговорили декілька актуальних питань.



- Чи відомо вам щось про Нижню Силезію, про його українську складову, про Лігницю?

- Ми знаємо, що тут мешкає багато українців, лемків, тих хто був переселений на ці землі внаслідок операції «Вісла». Відомо, також, що Лігниця має складну історію, що тут протягом десятиліть було місто в місті, де мешкали радянські вояки. Можливо для багатьох мешканців Лігниці, це не є дуже приємним фактом, особливо, в зв’язку з війною на сході України, інспірованою Росією, правонаступницею СРСР.



- Офіційна позиція Польщі відносно подій в Україні загальновідома. Ми всі вдячні їй за це. Але чи доводилось Вам чути поодинокі, але неприємно вражаючі висловлювання на адресу українців?

- Подібне притягує подібне. Ми, особисто, ніколи не чули від поляків чогось негативного. Там, де ми виступаємо, нас оточують добрі, розумні люди, які володіють знаннями з соціології та історії наших двох країн. Отже, завжди чуємо тільки щось позитивне. Є розуміння того, що ми один одному спричинили достатньо негативу, але це вже залишилося в історії. Загалом, поляки, з якими ми спілкуємося, хочуть, щоб між нашими країнами не було стіни, а була відкрита атмосфера, нормальний діалог. Кожен наш концерт в Польщі є тому підтвердженням. Бачимо бажання йти нога в ногу, як дві братерські країни. Наша музика несе в собі код нашої української нації і, в той же час, збуджує в поляках спогади про те, що ми колись давно були найближчими родичами.



Зараз настав той сприятливий час, коли наші народи можуть знову побрататися, залишивши в минулому всі страшні уроки історії й тільки розвивати нашу єдність. Ми як ніхто на цій землі є близькими народами. Звідси - схожість мови, пісні, кухні й менталітету. Ми набагато ближчі з поляками, ніж з нашими північними «друзями».

Взагалі, «Kozak System», є людьми, які своєю життєвою позицією вважають креатив, утворення чогось світлого, нового. Ми є миротворцями і тому ніколи в своєму житті не станемо на сторону зла, на позицію агресії, сили, бо це атавізм, це те, що повинно віджити на всій Землі. Ми бачимо в поляках тільки добре, те світле, що вони мають, а кожна нація, очевидно, має такі риси характеру.



- Як складається ваше музичне життя в Польщі?

- В Польщі, як і в будь-якій капіталістичній країні, працюють закони ринку. Тільки цього року ми зіграли тут більше шістдесяти концертів. Почули багато схвальних відгуків. Це найкраще свідчить про те, хто кого підтримує. Наші менеджери, звичайно, працюють тут, але якби нас не хотіли би бачити, то й будь-які старання менеджерів не допомогли би. Ми є концертною групою, а це - відкрита публічна організація, що має свій інтернет-ресурс, на якому викладаються всі наші здобутки. Якщо хтось хоче нас запросити, дивиться, цікавиться і, очевидно, нас запрошує. Польща не є винятком, нас запрошують з концертами в різні країни Європи і Світу. Але, оскільки Польща найближчий партнер і сусід, наші мови дуже схожі, тому, навіть непідготовленому поляку, чуючи українську мову, нескладно зрозуміти про що ми співаємо. Ми співпрацюємо й товаришуємо з багатьма польськими гуртами й виконавцями, наприклад з «Enej», «Maleo Reggae Rockers», «Red Lips», «Vavamuffin», «Voo Voo» й, звичайно, Марилею Родович. Нещодавно грали з «Enej» в Ольштині, був фантастичний концерт. Граємо по всій Польщі і в маленькіх містах. Нам приємно виступати там, де нас знають і хочуть бачити.



- «Kozak System» створений у 2012 року з музикантів, які вишли зі складу гурту «Гайдамаки». Як вплинули ці зміни на ваше творче життя?

- Якщо би ми продовжували гастролювати під іменем «Гайдамаки», половину тих змін, які відбулися у нас, як у музикантів за останні два роки, не змогли би здійснити. Тому вважаємо цю назву на сьогодні вже застарілою для нас, як для митців. Вона достатньо зробила для відомості української культури за кордоном в нашому виконанні, а далі вона могла би тільки дратувати. Коли ми були молодими, вважали, що чорне це чорне, а біле це біле. Можливо так і є, тільки кожен із цих кольорів має дуже багато відтінків. На жодну історичну подію не можна дивитися з одного боку. Гайдамаки, як правдиві воїни, на той момент в 1867 році, робили справу необхідну, ніби благородну, але лилася кров. І нам, здається, що в 2014 році такі речі неприпустимі. Ми маємо розум, ми маємо душу, ми мусимо, послуговуючись цими якостями знаходити компроміс, тягнутися до чогось світлого й робити добрі справи. Це краще, ніж робити те, що принесе сумнівний результат.

З «Гайдамаками» все сталося так як мало статися. Це як провидіння Боже. Людина, яка була з нами 15 років, яку ми вважали своїм братом, вирішила піти по тій дорозі, якою ми не мали бажання йти. Тому природно, що з ним залишалась та назва, яка уособлює собою і агресію, і прямолінійність. Це атавізм, який, фактично, залишає цей гурт в дуже вузьких музично-культурних рамках.



- Широко відомо про вашу співпрацю з легендою польської сцени Марилею Родович під час цьогорічного фестивалю в Ополє. Як почалося ваше знайомство і чи маєте подальші спільні плани?

- Мариля Родович - фантастична людина. Ми написали до неї, а вона відповіла, що в неї вже є пісня для України. За якійсь час викликала нас до себе в гості. Ми приїхали, затоваришували і вона запропонувала зіграти нам разом на «Ополє», присвятити пісню Україні. Пісня була ще в сирій формі, існував тільки текст і неточні акорди на гітарі. Ми долучилися до співпраці. Таким чином, народилася пісня «I warto czekać», яку ми спільно виконали на фестивалі в Ополє в цьому році.



Нам з дитинства подобалися «Кольорові ярмарки» Марилі Родович. Знаючи польську мову, ми розуміли реальний зміст цієї пісні, а не широковідомий російській «переклад». Ми захотіли донести українцям пісню в тому істинному образі, в якому вона стала хітом в Польщі. Сергій Жадан, відомий український письменник, переклав нам текст, написавши правильний поетичний переклад «Кольорових ярмарків», а ми зробили свою версію й показали її Марилі Родович, як данину поваги до неї. Між іншим, під час сьогоднішнього концерту відбудеться прем’єра цієї пісні в нашому виконанні, але, відкриємо таємницю, – пізніше запишемо її також разом з Марилею. Вона буде співати, навіть, деякі куплети українською мовою.



- Ваше бачення українців у Польщі. Що ви думаєте про сьогоднішню хвилю еміграції українців до Польщі, чи вважаєте їх «втікачами»? Що хотіли б їм побажати?

- Думаємо, того, хто втік з України, не можна назвати по-справжньому втікачем. Щоби «втекти» з України, треба вивчити польську мову, не спати, напружитися, знайти можливість отримати візу, знайти, наприклад, університет, який протестувавши цього втікача, взяв би його на навчання. Впевнені, що ніяких «втікачів» з України в Польщу немає, а є свідома молодь, яка хоче не гаяти час і навчитися того, чого в Україні зараз ще не вдасться навчитися. Дуже схвально ставимося до таких людей, бо вчитися в Варшаві чи в Кракові дуже цікаво, адже Польща є європейською країною. Таким чином, відбувається інтеграція української молоді в Європу. І ці люди повернуться в Україну. Головне, щоби вони робили якісь серйозні, конкретні справи, які би приносили Україні користь. Теж саме можна сказати про людей, які працюють в Польщі на благо Україні. Втікачами можна назвати тих несвідомих мешканців Луганської й Донецької області, які підняли руки вгору й попросили Росію їх прийняти. Росія їх заслала на Магадан, от вони й заслужили долю втікачів. А ті, хто їдуть до Польщі, це – люди, які хочуть розвиватися.



З Іваном Леньо та Володимиром Шерстюком розмовляла Оксана Кульчевич
Фото автора матеріалу


Читати цю та інші публікації у своєму телефоні
на своєму сайті


Unable to safe captcha-image.