УКРАЇНЦЯМ бракує добрих новин. Сьогодні їх годі купити й за великі гроші. Досі гнилим джерелом негативу були тільки Президент, уряд і парламент, які вже роками ведуть позиційну війну на площі в кілька квадратних кілометрів київської землі.
Але нині нас накрила з головою ще й хвиля тривожних новин зі світу. Банкрутують не лише світові фінансові інституції, а й деякі досі цілком благополучні держави. Ісландії, скажімо, через тотальну фінансову кризу загрожує голод. Запасів продуктів на цьому острові залишилося лише на кілька тижнів. А поповнити їх немає за що. Росія, яка впродовж останніх років набила кишені нафтодоларами й уявила себе супердержавою, починає потроху усвідомлювати, що вона все-таки зовсім не багатійка, а, перефразовуючи Маркеса, “бідняк, який має гроші”. Палкі захисники принципів вільної ринкової економіки на очах перевтілюються в марксистів або ж у прибічників державного капіталізму.
І все ж нинішня світова економічна криза має добрі наслідки. Європейці тішаться, що стрімко зменшуються ціни на пальне. У світі дешевшає житло, відтак стає доступнішим для людей із середніми доходами. Виробники товарів і продавці поспіхом знижують ціни, щоб не втратити покупців. Американці щораз менше відвідують ресторани, відроджуючи вже забуту традицію сімейних обідів.
Українці теж могли б скористати з кризи, отримавши дешевше житло, пальне, газ, товари повсякденного вжитку. Однак наша олігархічна влада функціонує за законами лише власної вигоди. І її нині якнайменше турбує життя громадян. Схоже, наші зверхники так і не збагнули основного, морального уроку, винесеного з нинішніх світових потрясінь. Про його суть, мабуть, найкраще сказав днями Папа Римський Венедикт ХVI: “На піску будують ті, хто будує на речах видимих і відчутних, на успіху, кар’єрі, на грошах. На перший погляд, ці речі істинні, але зараз, під час краху великих банків, ми бачимо, як ці гроші зникають, бачимо, що вони – ніщо”.
Масове протверезіння від наркотику споживацтва – це, мабуть, і справді добра новина. Але з нею багатьом із нас іще треба погодитися. Погодитися, щоб можна було жити далі.
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Для fisher7
Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю...››› Роман| 05.01.2009, 01:38
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
