Моя війна на загальнонаціональній ниві, Звернення до суду Нлаштування

[Олесь Вахній]

Земний відголосок сакральної за змістом, відвічної боротьби між світлом та силами темряви не обмежується бойовими діями на частці східних теренів України. Тверезий *із подій, явищ та процесів, проводить чітку межу між правдою, здоровим глуздом й справедливістю з одного боку, й підлістю, брехнею та ходою облуди й душогубства з іншого.

Період кількасотлітньої бездержавності українського народу донині ятрить й унеможливлює загоєння тяжких ран. В часи свавілля москвинських ординців в Україні (період посталого на візантійських хитрощах й азіятській жорстокості царату, а згодом його правонаступника в особі нівелюючого людські гідність і життя марксово-ленінського комунізму), здійснювалась цілеспрямована політика фізичного і духовного винародовлення українців. Наших предків цілеспрямовано виселяли поза межі України, фізично нищили, й здійснювали душогубську політику асиміляції. Прагнучи закріпитись, москвинські очільники зумисне заселяли терени України етнічно та расово чужим елементом. Населені песиголовці не вирізнялись наявністю інтелекту, а тим паче притаманних людині чеснот гідності, порядності, пошани прав інших. Факт існування їхніх нащадків в Україні, рівно як і штучно створена з помосковщених українців орда зденаціоналізованих моральних деградантів, є великим гальмом в справі поступу українського народу.

Час ставить власні вимоги й умови. Прагнучи зберегти контроль над формально (прикро, але нині поки-що дійсно формально) незалежною Україною, кремлівські узурпатори вдались до використання вартостей так ненависної їм західної цивілізації. Репетуючи про “права людини” й посилаючись на цілий ряд міжнародних угод, зграї паразитуючих на тілі українців чужинців було закинуто тезу про утиски москвинів й окацаплених українців. Практика брехливого трактування дійсності є звичною зброєю в арсеналі земного воїнства лукавого. Що їм до злочинів котрі стосовно українців чинили їхні предки? Мораль для атрофованих до правди душ москвинів та інших чужинців в Україні, є атавістичним пережитком.

Прагнення зберегти контроль над душами, фанатична віра в можливість відродження базованого на людожерських традиціях “рускава міра”, змушує нинішніх кремлівських очільників витрачати неабиякі кошти задля створення отруєної блекотою пропаганди. Одним з найважливіших чинників в справі подальшої денаціоналізації українців та збереження зайвої, шкідливої і вкрай огидної москвинської зграї, є реєстрація й продукування москвомовних джерел ширення брехні. Зайве дивуватись, що в Україні так вільно і так безперешкодно ширяться блювотні москвомовні газетки “Бульвар”, “Вести”, “Сегодня”, “Комсомольская Правда”, журнали “Репортер”, “Фокус” та десятки інших. Кремль не шкодує на справу духовної деградації українців та утримання власної п`ятої колони ні грошей, ні часу. Інспірована хижою Москвою агентура (рівно як й ідейні прихильники “Велікай Рассіі”) зі шкіри пнуться, але прагнуть довести наявність чисельної кацапської орди котра нібито повинна бути почутою. Будь-яку згадку про причини її з`яви трактують ксенофобією й проявом “національних утисків”. Недолюдки! Я знаю що ви генетичні покидьки і кретини, тому й не дивуюсь вашій підлості. Дарма стараєтесь, вдаючись до лайки справи повернення українців до рідного. Здолали вашу кляту царську імперію, здолали ваш комуністичний Саюз, здолаємо і вас. Ніхто без кари не залишиться. І той факт, що нинішня недолуга, нібито українська влада не в силах знайти на вас належної управи, жодним чином не свідчить про бажання толерувати вас в середовищі українських патріотів. Незаздрісна доля виродків Бузини й Калашнікова є лише початком.

Моя принципова діяльність на громадській ниві не лишилась непоміченою ворогами українського народу. В липні 2014-го, продуковане в Києві на кошти кремлівської погані друковане видання “Вести”, виригнуло в світ статтю в котрій набралось нахабства вдатись до образи моєї честі та гідності. Дозволю собі не обтяжуватись переказом кинутих в мій бік брехні і дурниць котрі були опубліковані в статті за авторством Анастасії Браткової, Ірини Чальян та Богдани Євсєєвої. Який з того толк? Відповіддю на хамську й українофобську поведінку виродків з “Вестей”, була атака на редакцію в липні 2014-го, вилучення й передача до пунктів вторсировини кількох партій накладу, биті пики кретинів котрі за матеріальну винагороду роздають її киянам.

Покидьки, зрозумійте! Нашим керунком до дій є гасло “В Україні по українському”. На нашій землі ви зайві. Рівно як і ваші огидні імітації газет, журналів і книжок. На все приходить час розплати. Дасте звіт і за глум, і за кров, і за зневагу, і за поневолення, і за привласнення нашої історії, і за брехливе трактування минулого та сучасного. За образу моєї гідності вам також доведеться відповісти. Це не погроза. Це відкрите визнання стану розпочатої вами війни.

09.10.15., Шевченківський районний суд міста Києва, розпочне розгляд поданої мною заяви про захист честі, гідності та ділової репутації стосовно власників москвомовної газетки “Вести”. Наволочі, благайте в лукавого якому служите аби суд задовільнив мій позов цілковито і якнайшвидше. Не змушуйте мене молитовно перейматись про прискорення вашого переходу до тієї місцини де “панує плач і скрегіт зубів”. Правда на моєму боці. Здолаю.

Олесь Вахній