Відроджується видавництво української гумористичної книги в Україні! Гумор - в кращому розумінні цього слова, а не те, що нам показують по телевізору. Нещодавно світ побачили цілих три нових книги, авторів, що ще за життя стали класиками українського гумору та сатири: Павло Глазовий "Веселі гуморески", Євген Дудар "Чума в Україні", Петро Ребро "Козацькі жарти".
Деталі тут:
http://gumoreska.ru/Lit_storinka.htmlТакож вибагливий читач може знайти на сайті і серйозну літературу:
"Український націоналізм. Антологія"
До збірки увійшли основоположні праці теоретиків українського націоналізму першої половини ХХ століття. Тематика творів охоплює широкий спектр проблематики: морально-етичні аспекти, геополітичні напрямні, філософські підстави, державотворчі концепції, соціальні питання, політичні візії. До антології поміщено твори Миколи Міхновського, Дмитра Донцова, Олени Теліги, Миколи Сціборського, Володимира Яніва, Юрія Липи, Олега Ольжича, Ярослава Стецька, Степана Бандери та інших мислителів.
Ознайомитись з окремими творами і замовити книги за посиланням:
http://gumoreska.ru/price.htmlабо
http://glazovyj.okis.ru/price.htmlemail: smihologiya@ukr.net
smihologiya@bigmir.net
Тел.: (096) 258-46-48
(095) 692-96-94
А ось кілька творів з нових книг:
Глазовий Павло "Веселі гуморески"
АЛЛАХ :lol:
Несучи із лісу дрова,
Утомивсь мулла.
– Та пошли ж, – просив Аллаха, –
Смерть або осла!
Помолившись, озирнувся
І закляк на мить.
Бачить: камінь здоровенний
Із гори летить.
Сторчака мулла нещасний
Кинувся в рівчак.
Звідти в небо подивився
І промовив так:
– Вай, Аллах, у тебе справді
Мудрість неземна:
Як осла – послать не хочеш,
А як смерть – то на!
ВІРНИЙ ДРУГ :lol:
З перського гумору
Чоловік прийшов до друга.
– Здрастуй. Як діла?
Я позичити хотів би
На півдня осла.
– О, для тебе, – друг говорить, –
Ладен я на все.
Та осла немає дома,
Жінка десь пасе. –
А осел в сараї поряд
Раптом як ревне.
– Що ж ти брешеш? Він же дома.
Не дури мене.
– А звідкіль же ти дізнався,
Що він дома є?
– Як не знати, він же, чуєш,
Голос подає.
– Що? – обурився хазяїн. –
Друг ти мій чи ні?
Як же ти ослові віриш
Більше, ніж мені?
СВЯТИЙ МУЗЕЙ :D
Весела новела
Двісті літ стояла церква
Та й музеєм стала,
Щоб публіка по квиточках
Її оглядала.
Зайшла баба до музею.
Цілує ікони,
Відважує на всі боки
Низенькі поклони.
Біля виходу картину
Вгледіла велику
Й давай на ній цілувати
Бородату пику.
А ізбоку хтось промовив:
– Це вже бабі кришка…
Кого ж то ви цілуєте?
То ж Распутін Гришка!
Баба швидко повернулась,
Глянула лукаво:
– А ти мені не указуй,
Бо я маю право.
Тепер уже таке врем’я
Свободне настало,
Що цілує хто де хоче
І кого попало.
ПАЛОМНИК :blink:
– Кажуть люди, до Києва
Їздив ти, Матвію.
То напевне, Лавру бачив,
Не минав Софію.
– Що ти мелеш? Яку Мавру?
Я уперше чую.
А Софія заміж вийшла,
Я в Гальки ночую.
Петро Ребро "Козацькі жарти"
КОЗАЦЬКИЙ ХЛІБ-СІЛЬ
Високий гість прибув на Січ.
Його зустріли хлібом-сіллю.
Чому ж надувся він, мов сич?
Не радий скорому застіллю?
Він на старшину кліп та кліп
(Мовляв, це що за карамболі?):
– Чому я бачу тільки хліб?
Чому немає й дрібки солі?
Погладив вуса кошовий
І каже, підморгнувши варті:
– Ми піднесли вам хліб святий,
А сіль – у кожнім нашім жарті!
НАЩО ВУСА КОЗАКОВІ
До козака присікалась бабуся:
– Чи бачили? Під носом – дві коси!
Нащо тобі такі здорові вуса?
Ні користі від них, ані краси!
– Вони мене, – він каже, – виручають
(Це може вам засвідчити мій кінь):
Зимою – наче ковдра, зігрівають,
А влітку – холодять, даючи тінь!
СТРАХ
Козак Сірка питає:
– Ви все життя – в боях.
Скажіть, якщо не тайна,
Чи вам відомий с*?
– Страшусь, але не бою,
Не куль, не шабель я.
Страшусь, аби ганьбою
Не вкрить своє ім’я.
КАЗНА-ЩО
Пиляє Гриць Микиту-друга:
– Ти ж не якесь, пробач, ніщо!
Ти – знаменитий козарлюга,
А кінь у тебе – казна-що!
– То не біда, – сказав Микита. –
Чи ліпше, братику, якщо
Коняка вельми знаменита,
А вершник в неї – казна-що?
«ЯК ТОБІ НЕ СТИДНО!»
Йде із дівкою до гаю
Хлопець буйночубий.
– А яка, – вона питає, –
В тебе думка, любий?
– Як і в тебе, в мене, мила,
Думка, очевидно.
Дівка враз почервоніла:
– Як тобі не стидно!
НАУКА КОХАННЯ
Здибав дівчину козак,
Нумо залицятись:
– Хочеш? Я тебе за так
Вивчу цілуватись!
Спантеличена украй,
Дівка червоніє
І белькоче: – Вчи, та знай,
Що я це... вже вмію.
– Вибач, – хлопець вус скубе, –
За слова зухвалі:
Може, я навчу тебе,
Що робити далі?
ЛИНЬКА
Пан говорить козачкові:
– Чи мені здалося?
Нині в мене, як ніколи,
Випада волосся!
– Та то, – хлопчик запевняє, –
Не якась хвороба.
Навесні завжди линяє
Будь-яка худоба!
10.08.10 - 21:02
Умови
використання та цитування матеріалів сайту