Дієва протидія, Війна з кримінальним капіталом Нлаштування

[Олесь Вахній]

*.youtube /watch?v=6lri4tS31gk&feature=youtu.be


Постання демократичного суспільства передбачає безпосередню участь громадян в суспільних процесах. В ідеалі, делеговані виборцями обранці та держслужбовці всих рангів і рівнів, повинні бути лише виконавцями волі й наказів громади. Лишені ж Україні в спадок від почилого (і геть не в Бозі) Совєцького Союзу, витворені в період москвинської окупації форми взаємовідносин між посадовцями й загалом, базуються на безальтернативному змушуванні виконувати волю (точніше забаганки) узурпаторів влади. Будь-яку ініціативу, а тим паче заперечення або незгоду, тоталітарна система трактує замахом на державний устрій. Вимушене під тиском багатьох обставин і чинників проголошення в серпні 1991 року незалежності, жодним чином не змінила суті й форми взаємовідносин між неочікувано для самої себе суверенізованої окупаційної (а з моменту задекларування незалажності, постокупаційної) адміністрації з народом. Як і в період бездержавності, шлях до владних щаблів є відкритим для позбавлених честі, совісті та гідності адептів безпринципності й кріпацького запобігання. Принциповим й свідомим причин власного буття в цьому світі, шлях служіння народові встилають безліччю перешкод.

Попри те, ослаблення тиску карально-репресивної машини, уможливило постання громадських об'єднань, метою діяльності яких є зміна практикованих нині взаємовідносин між загалом з одного боку й посадовцями з іншого.

15-го травня 2009, Кабінет Міністрів, під тиском обуреної громадскості, прийняв постанову про заборону азартно-ігрового бізнесу. В цивілізованій державі, постанова уряду є обов'язковою до виконання. Той факт, що впродовж кількох років, після прийняття рішення, в Україні безперешкодно, більше того, під прикриттям працівників МВС діють гральні зали, інтерактивні клуби й казино, свідчить про цілковиту корумпованість, безпринципність, а головне байдужість до долі народу посадовців.

Брак досвіду й мало не всезагальні апатія та зневіра, жодним чином не свідчать про відсутність в Україні принципового й небайдужого до долі ближніх люду. Посталі наприкінці 80-их початку 90-их років вже минулого століття націоналістичні та патріотичні середовища, цілеспрямовано й принципово протидіють політиці визиску й винародовлення. Цей шлях складний, проте безальтернативний і єдиноправильний.

Наприкінці березня, до керівництва Святошинського РУ ГУ МВС в м.Києві райвідділу міліції, звернулись кілька громадян зі скаргами на безперешкодно діючі в районі зали ігрових автоматів. Вислухавши відвідувачів, начальник райвідділу почав запевняти про відсутність таких, і навіть погодився виділити кількох міліціонерів, які пройшлись зі скаржниками, й в разі виявлення порушень, повинні були вдатись до дій передбачених чинним законодавством. Не тяжко здогадатись, що геть всі зали того дня не функціонували, а перевірка факту наявності в них ігрових автоматів, з причини замкнутих дверей, виявилась неможливою. Наступного дня вони знову функціонували у звичному для себе режимі.

Зухвала і цинічна ігнорація звернень громадян провокувала до радикальної протидії. 29-го березня, гурт націоналістичної молоді припинив діяльність закладу, факт існування якого вперто заперечував керівник Святошинського РУ ГУ МВС в м.Києві райвідділу міліції. З метою фіксації заходу, до участі в припиненні функціонування азартно-ігрової зали, були залучені й журналісти. Працівницю закладу на камеру змусили перерахувати здобуті кримінальним шляхом гроші. Окрім того, з метою унеможливлення подальшого використання, було пошкоджено кілька “одноруких бандитів”.

Чекати на прибуття міліції довелось сорок дві хвилини. Останні, не з власної волі а під тиском обставин, вимушені були описати засоби незаконного збагачення. В часі огляду, вже працівниками міліції, був знайдений шприц з рідиною жовтого кольору.


P.S. Ядро учасників закриття закладу становили активісти переслідуваного нині владою ГО “Патріот України”. Серед учасників закриття було троє чи четверо членів політичної партії Українська Національна Асамблея. Розгорнутий прапор УНСО на тлі якого один з організаторів закриття закладу давав журналістам коментарі та пояснення, уможливив помилково ідентифікувати геть всих учасників “активістами УНА-УНСО”, що насправді не відповідає дійсності.

На цьому – не спинимось.

Олесь Вахній