Гурт "Тавро". Не народження і не відродження. Повернення до слухачів Нлаштування

[Олесь Вахній]

Спільними зусиллями ворогів, вульгаризаторів дійсності, й звиклих до шкідливої практики примітивного трактування подій та явищ мітингових горлопанів, особа депутата Верховної Ради стала в багатьох асоціюватися з безчесним і безпринципним політиканом, котрий нібито маючи необмежений і ніким не контрольований доступ до державних коштів, цілодобово займаєтьсяV грабунком нещасного і вже й без того окраденого українського народу. Насправді, це лише побрехенька. Формат даної статті й міркування котрими керувався сідаючи її писати, не зобов'язують мене руйнувати цей фальшивий міф. Проте, сподіваюсь що конкретний приклад митця, підприємця, філолога, громадського діяча, науковця, депутата ВР VII скликання, і зрештою справжнього патріота Едуарда Леонова, багатьох таки позбавить помилкового сприйняття й трактування діяльності обраних до найвищого законодавчого органу.

Пропозицію бути долученим до прохідної частини списку політичної партії “Свобода”, Едуард Леонов отримав від її очільника Олега Тягнибока. Сама пропозиція насправді не була випадковою, й мала для того вагомі підстави. Згадані вище вульгаризація і примітивізм, закарбували в уяві багатьох (і що є найбільш прикрим, не лише необтяженого знаннями обивателя) фальшиву тезу про відсутність українського руху, життя а головне дієвих середовищ на теренах нині тимчасово відірваного від України Криму. Ані влада, ані політологи, чомусь вперто не помічали існування попиту на україномовну періодику, літературу, та мистецтво в цьому регіоні. А українське життя в Криму насправді існувало. Воно не обмежувалось шароварами, варениками і тужливими піснями. На відміну від проплачених з Москви агресивних діячів вульгарного і брутального “москвинського світу” (“рускава міра”), воно було живим, життєдайним, а що найголовніше — щирим і непідробним.

Репертуар музичного гурту “Тавро”, солістом якого був і залишається пан Едуард, вирізнявся провокативністю текстів (чого варті самі назви пісень “Фашист”, “Не здригнеться рука”, “Дякую Донбас”, проте нехай не лякає вас ця обставина, оскільки в умовах ігнорації з боку нібито української влади, це була і залишається чи не єдина нагода стати почутим широким загалом), актуальністю заторкнутих тем. Музичний стиль, за визначенням самих музикантів є успадкованим від козацьких кобзарів. Зрештою, власну творчість учасники гурту трактують не стільки музичною, скільки мистецькою. Українське суспільство навіть після всенародного зриву який вже ввійшов в історію як “Майдан”, виявилось не до кінця збудженим з летаргічного сну духовної деградації. Справу пробудження і донесення до загалу правди в минулому виконували кобзарі. Нині, за неї взялися гідні слави предків нащадки. Назва гурту не є випадковою. Всі учасники гурту є кримчанами, а Крим, як відомо, є складовою частиною Таврії. Аудиторія на яку спрямовується у власній творчості гурт “Тавро” - молоді українці й українки, які згідно слів самого Леонова “не бачать себе в ганебному соціально несправедливому денаціоналізованому суспільстві”.

Причиною вимушеної перерви у діяльності музичного гурту, була напружена діяльність соліста гурту й автора багатьох пісень у Верховній Раді. Незаздрісний стан речей в Україні, зобов`язував законодавчо і побутово протидіяти свавіллю нині вже скинутого народом режиму Януковича. Окупація Криму котра відбулась весною 2014-го року, змусила майже всих його учасників перебратись на материкову Україну. Обрання нового, вже VIII за скликанням складу законодавчого органу, звільнила соліста лише від необхідності бути безпосереднім учасником голосувань у сесійній залі. Не полишаючи праці на громадській ниві, Едуард Леонов нещодавно скликав гурт “Тавро” до репетиції. На жаль, цього разу не в Симферополі. Ну що ж, нехай пісні вимушених “внутрішніх емігрантів”, (музикантів гурту “Тавро”), будуть докором сумління для сліпих до дійсності і байдужих до долі України бюрократів. А ще, живим свідченням існування несправедливо ігнорованого Українського Криму. Живого, незламаного, а головне — не відірваного від України й небайдужого до долі рідного народу.
Олесь Вахній