IPB WARNING [2] mysql_connect(): Headers and client library minor version mismatch. Headers:50552 Library:50648 (Line: 131 of /ips_kernel/class_db_mysql.php)
[ Цинічне пашталакання продажного щура - Форум українця ]
На головну На головну На головну
 
[ Форум українця ]

Вітаємо, Гість ( Вхід | Реєстрація )

Скрыть объявления

Оголошення

УВАГА! АКЦІЯ!
якщо в хочете отримати безкоштовну рекламу на головній сторінці...->

 
Reply to this topicStart new topic
 Цинічне пашталакання продажного щура
Олесь Вахній
4.02.13 - 10:42
Пост #1


Учасник дискусій
Group Icon

Група: Користувачі
Повідомлень: 84
З нами з: 28.12.11
Користувач №: 1 410



Загальновідомо, що найбільшим гальмом людського поступу є аморальність, безпринципність, гін за дочасною земною славою, пошук виправдань недолугості й вивищення гріховних забаганок над відвічними та довічними правдами. Факт фіксації в серпні 1991-го року на папері незалежності, на жаль так і не спричинився до очищення України від виродків-колаборантів, осіб які в часи окупації були знаряддям реалізації злочинних намірів поневолювачів. Лишені в спадок від почилого (і геть не в Бозі) сатанинського Союзу система та її репрезентанти і адепти, донині здійснюють чорну справу морального розкладу та фізичного винародовлення українців.

Беззмістовна суєта вкупі з нинішнім незаздрісним буттям (виживанням) багатьох змушують незгадувати, а з часом і забувати події часів закономірної руйнації сов'єтського комунізму. Під сучасну пору, саме пам'ять й вагоме слово небайдужих до долі рідного народу патріотів є дієвою протидією наступу й цинічній ході підлості, брехні й несправедливості.

Постанню когорти патріотичних організацій в Києві періоду вимушеної горбачовської “перебудови” передувала діяльність Українського Культурологічного Клубу. Свідомий власного призначення люд дискутував і гуртувався. Проте факт постання неконтрольованих середовищ викликав шаленну протидію з боку режиму. Одне з засідань УКК мало не зірвав перший секретар Подільського райкому КПСС Іван Салій. Ігноруючи найелементарніші норми пристойності, в супроводі трьох блюдолизів, він вірвався в приміщення де відбувалось зібрання й зажадав надати можливість йому виступити. Не знаю чим керувався головуючий В'ячеслав Чорновіл, задавільняючи забаганку хама, проте москвомовний виступ репрезентанта марксового вчення окрім закликів пишатись “своєй родіной СССР” й запевнень “ми хахли должни работать” свіжою думкою присутніх так і не порадував. Відзначився в ті роки товариш Салій і в часі одного з мітингів біля будівлі Києво-Могилянської академії. В період окупації, в корпусах першого вищого в Східній Європі навчального закладу готували політпрацівників для військово-морського флоту СССР. Учасників мітингу, знову ж таки, мовою гаркавого “вождя світового пролетаріату” Салій залякував трьома сотнями бойовиків, які за рогом чекають його наказу калічити незгідних зі злочинною діяльність партії яка дала йому посаду.

Подіям кінця 80-их початку 90-их років вже минулого століття були присвячені кілька наукових досліджень й дисертацій. На жаль, тверезі й однозначні висновки не стали причиною судових процесів над вбивцями душ і тіл, та заслуженої кари за злочини проти людства.

Відомо, що безкарність множить злочини. Згаданий вище Іван Салій, як доречі і всі компартійні апаратники, ніколи не вирізнявся принциповістю й прагненням служити українському народу. Згуртованість з такими ж як і сам, непокараними пристосуванцями, уможливила подальшу діяльність на ниві цинічної зневаги й окрадання впродовж століть зневажуваних й окрадуваних співплемінників. Обіймаючи посади Київського міського голови, депутата ВР, очільника підрозділів в міністерствах й Київській міській адміністрації, Салій ніколи не вирізнявся принциповістю й закликами до протидії свавіллю вчорашніх однопартійців. Навпаки, користувався нагодами задля особистого збагачення й вірно служив системі яка продовжувала утримувати українців в стані рабства.

28-го січня, в приміщенні інформаційної агенції УкрІнформ, витьохкуючи вже нашою солов'їною мовою несусвітні дурниці, Салій нагадав про власну нікчемну персону нинішнім очільникам системи, країни і Партії Регіонів. Розуміючи, що справедлива навіть не любов а ненависть киян до колишнього КГБіста Олександра Попопва може стати причиною для відмови останнього в участі у виборах, Салій заявив про намір балатуватись на посаду Київського міського Голови. Влаштоване ним дійство нагадувало дешевий водевіль з препаскудною грою закоханих в несмак акторів й виликало огиду. Склад присутніх, окрім штатного кореспондента УкрІнформу та двох незалежних журналістів (серед яких й автор цих рядків) становили матеріально зацікавлені симулятори київської громади. Попередньо завчені та зачитані з папірчика запитання на які виступаючий мав відповіді, рівно як й похвальні дифірамби на його адресу з їхніх вуст, насправді були блювотворним солоспівом. Не берусь навіть переповідати зміст того огидного і беззмістовного пашталакання. Як і передбачав я з колегою заздалегіть, згадка про приналежність до компартійної номенклатури, мало не викликала в Салія серцевий напад. Розчервонівшись до кольору звареного рака, він підвищеним тоном доводив, що навіть в ті незаздрісні для українців часи був “демократом”, “опозиціонером” й жодного відношення до політики винародовлення українців не мав і не має. Проте зафіксовані в пам'яті події — вперта річ.

Підстав для невіри, зневаги й громадського остракізму колишньому очільникові Подільського комуністичного райкому більше ніж достатньо. Його апелювання до нібито набутого фахового досвіду насправді є пустопорожнім дзвоном й звичною побрехенькою. Україні вцілому й Києву зокрема потрібні не фахові пристосуванці, брехуни й астрономічних розмірів себелюбці, а чесні й принципові патріоти. Прагнення служити ближнім для останніх є єдиним керунком і мірилом доцільності дій та вчинків. А брак знання бюрократичних викрутасів в цій справі радше є великим плюсом, аніж недоліком.

Підозрюю, що бій за посаду Київського міського голови подарує спостерігачам й громадскості чимало хвилюючих і навіть захоплюючих дух подій і ситуацій. Можливо товариш Салій ще спроможеться здивувати, налаякати або й просто посмішити загал якимись гучними “викриттями” злодійкуватих афер Олександра Попова. Дійсно, злитись головній дієвій особі цієї статті є за що, оскільки довелось втратити даровану попередником Попова Леонідом Чернівецьким посаду. Та чи потрібно загалові спостерігати за галасливими, проте беззмістовними писком й штурханиною вже викинутих на смітник історії? Не претендую на пророка, проте здогадуюсь, що відповідь киян забаганці Салія буде недвозначною.

Запроданцю, покайся!
Олесь Вахній
User is offlineProfile CardPM
Go to the top of the page
+Quote Post

Fast ReplyReply to this topicStart new topic
1 Користувачів переглядають дану тему (1 Гостей і 0 Прихованих Користувачів)
0 Користувачів:

 

- Lo-Fi версія форуму Поточний час: 18.05.22 - 04:24

Умови використання та цитування матеріалів сайту
Авторські права
Застереження
© AnViSer 2004-2013.  Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає банерообмінна мережа
IPS Driver Error  

There appears to be an error with the database.
You can try to refresh the page by clicking here.

Error Returned

We apologise for any inconvenience