Сучка продажна, Про зрадника і зраду Нлаштування

[Олесь Вахній]

Гадаю, не помилюсь, якщо наважусь стверджувати, що найдавніший (прийнято вважати що притаманний виключно жінкам) фах на планеті (йдеться про фізичний блуд) насправді не самотній. Ганебне, й так само як і "кохання за гроші" аморальне явище зради ні в кого і ніколи не викликало пошани. Навіть в тих, хто послугами зрадників користувався.
Долучаючись в 1989-му році до на той час ще слабо організованого антисистемного руху, я розумів, що стаю учасником боротьби яка насправді не має правил. Адепти тоталітарної і злочинної за суттю комуністичної системи ніколи не обтяжували себе дотриманням навіть елементарних норм пристойності й чесного протистояння з незгідними. Упереджене трактування дій і вчинків, оббріхування, терор, формально узаконений грабунок... Це далеко не повний перерахунок сатанинського арсеналу.
Фізичний терор, психологічний тиск й залякування слабодухих, відігравали не останню роль в справі утримання загалу в стані рабської покірності й придушення навіть найменших спроб здійснити протидію.
В березні 2012-го року, гурт небайдужих до долі України патріотів, зорганізувались в неформальне об`єднання котре ставило перед собою за мету протидіяти закладам де безвольні співгромадяни здійснюючи азартно-ігрові дії, поповнювали казну гральної мафії. Від самих початків було домовлено, що з метою уникнення будь-яких непорозумінь в майбутньому, ініціативна група не матиме єдиного і повновласного лідера. Завдячуючи такому принципу, в Києві й кількох сусідніх столиці містечках, вдалось припинити діяльність близько двох десятків гральних салонів. На початку, журналісти охрестили ініціативу "Святошинські робінгуди", а дії гурту набули немалого розголосу.
На жаль, лишена у спадок від почилого (і геть не в Бозі) Союзу система, не відійшла до пекла разом зі своїм творцем. Лави наділених посадами й можливостями здійснювати законодавчу й виконавчу владу, продовжували здійснювати безпринципні й аморальні пристосуванці й себелюбці. Перепусткою до служби в силових органах була лояльність режимові й здатність слухняно виконувати всі вказівки й накази. Навіть такі, котрі суперечили задекларованим в нормативних документах вимогам і зобов`язанням. Запопадливе виконання вказівок постколоніальної адміністрації, певно і стало можливістю безкарно вдаватись до побічних, не задекларованих в жодній декларації заробітків. Відкриття приналежними до середньої ланки працівниками МВС на підставних осіб незаконних, формально заборонених постановою Кабінету Міністрів від 15.05.09. закладів де здійснювались азартно-ігрові дії, стало неабиякою проблемою для загалу. Хворобливе прагнення лудоманів (себто психологічно ігрозалежних) виграти, штовхало їх на злочини в справі пошуку коштів.
Зрозуміло, що ініціатива небайдужих і принципових викликала лють і озлоблення у тих хто прагнув нечесних прибутків. За фактом закриття однієї з зал, супроти мене й ще чотирьох учасників було порушено кримінальну справу. Станом справ на час написання даної статті, в Святошинському районному суді міста Києва розглядається кримінальна справа. Протестні дії трактують грабунком.
Від самих початків фабрикування справи, ані органи МВС, ані суд не мали жодних доказів вчинення мною інкримінованого злочину. Це підтверджувалось висновком портретної та трасологічної експертиз, відсутністю відбитків пальців, відсутністю свідків й кількома протоколами. Та й самі так звані «потерпілі» (представники закладу де здійснювались азартно-ігрові дії) не наважились заявити майнові претензії.
В липні 2013-го року, в часі одного з судових засідань, один з учасників громадської ініціативи Микола Єременко, дав правдиві суду свідчення, котрі підтверджували абсурдність пред`явленого мені обвинувачення. Здогадуюсь, що виправдальний вирок не влаштовував ані силовиків з МВС, ані саму ігрову мафію. Як не прикро це визнавати, але згаданий вище Микола Єременко виявися тією «слабкою ланкою», якою й скористались злі і темні сили. В серпні 2013-го, з його вуст почали лунати претензії в мій бік наступного змісту: - “Ти безкоштовно піаришся на цій темі”, “Чому ти частіше даєш інтерв`ю?”, “Чому ти не даєш мені контакти знайомих журналістів?”... Поведінка Єременка давала підстави підозрювати його не лише в надуманих заздрощах, а й нещирості. Спроба побалакати з ним про причини неадекватної поведінки не дала результату. Аналогічно амбіційні і безпідставні претензії, закидав Єременко і іншим активістам громадської ініціативи. Окрім того, ширив брехливі, здатні створити неприязнь між рештою чутки.
Нетовариська, і непорядна поведінка, стала причиною виключення Єременка з лав громадської ініціативи. З осені 2013-го року, активісти котрі продовжували боротись з гральною мафією, нарекли свій гурт “Білий Молот”. Акції прямої дії також набували розголосу.
Після однієї з них (відбулась вона вже в грудні, в часі “Євромайдану”), Єременко озброєний пістолетом для відстрілу не бойовими набоями, з`явився в приміщенні “Будинку профспілок”, який на той час (та і на час написання даної статті) утримувався і утримується протестувальниками, й влаштував бешкет. Після швидкого вгамування, він хутко зник. Сім хвилин потому, на місце події прибули четверо працівників міліції, котрі заявили що до них надійшла скарга про пограбування. З їхніх вуст пролунала пропозиція кільком особам з “Білого Молота” вирушити з ними до райвідділу й дати пояснення.
10-го січня 2014-го року, в часі судового розгляду порушеної відносно мене кримінальної справи за фактом закриття зали ігрових автоматів, прокурор Брянцев заявив клопотання про повторний допит свідка Єременка. Цього разу, Микола зайшов до судової зали в супроводі двох осіб в цивільному. Згідно пояснень прокурора, «відносно громадянина Єременка діє програма захисту свідків», оскільки з боку громадських активістів можливий замах на його життя. Дані цього разу Єременком свідчення були цілком протилежні тим які він давав попереднього разу, й неправдиво обтяжували мене й Антіна Бондаренка, ім`я якого в кримінальній справі навіть не фігурувало.
Нині вже не тяжко здогадатись, що силовики з МВС якимсь чином зламали Єременка й змусили до виконання їхніх вказівок. Підозрюю, що він і сам не в захваті від незаздрісної ролі знаряддя розколу лав учасників громадської ініціативи й брехливого свідка. Але відсутність принциповості, брак мужності і порядності, рівно як й неспроможність протиставитись тискові церберів режиму, його жодним чином не виправдовує.
Сучка ти Миколо! До того ж продажна сучка. Не ти перший серед зрадників, але дай Боже аби став останнім. Лягаві скористаються тобою як презервативом і викинуть. Покайся.
Олесь Вахній