Глазовий,гуморески,гумор Куміада,Сміхологія,Байкографія, Глазовий,гуморески,гумор Куміада,Сміхологія,Байкографія Нлаштування

[Smih]

До 1 квітня вийшла в світ гумористично-сатирична книга
Павла Глазового "Куміада", 22 карикатури.
До неї увійшли всі веселі гуморески автора, з життя кумів.
Питайте в торгових мережах Києва та на Петрівці.
А на подарунки батькам та дідусям з бабусями рекомендую «Сміхологію» (900 гуморесок), та «Байкографію» (700 гуморесок-байок)
А до виходу готується четверта книга.
Зміст та окремі твори: http://glazovyj.okis.ru/kumiada.html
Зображення книги: http://glazovyj.okis.ru/img/glazovyj/ 04dm-Cum_col.jpg
Більше творів Глазового: http://glazovyj.okis.ru/Lit_storinka.html

З повагою, Олександр
З питань придбання звертайтеся:
tel: (095) 28-393-28
(096) 258-46-48
(063) 848-71-17

email: smihologiya@ukr.net
smihologiya@bigmir.net

Заходьте на сайт якщо хочете почитати більше творів:
www.glazovyj.okis.ru
В літературній сторінці вивішено книги, де відкрито доступ до більшої частини творів.
По темам.
Інструкція по користуванню сайтом: прокручуйте коліщатком вниз – бо при вході тільки реклама лізе в очі – недоліки бесплатного сайту.

ЯК МІЙ КУМ БУВ МОРЖЕМ

Кум в газетах начитався про „моржів”
І скупатись в ополонці захотів:
– Загартуюся на холоді, як слід –
Буду жити та брикати до ста літ.
– Я боюся застудитися, – кажу.
Кум же чваниться: – Я приклад покажу.
Рано-вранці, взявши кирки і ломи,
Ополонку пробивати вийшли ми.
Дуже дружно працювали, як завжди.
За годину докопались до води.
Кум швиденько роздягнувся: – Ну, дивись!
Розігнався, посковзнувся, в воду – блись!
Плечі в нору, ноги вгору – тільки ляп!
Я до нього та за ноги зразу – хап!
Тяг за ноги, тяг за руки, тяг за чуб...
Витяг кума, а він синій, наче пуп.
Посадив його, питаю: – Як вода?
– Т-тепла, – каже й зуб на зуб не попада.
Кум посидів півхвилинки на льоду.
– Н-ну, – промовив, – т-ти к-купайсь, а я п-піду.
Т-ти за плечі м-мене т-трохи потруси,
Б-бо до льоду п-приморозило т-труси...
Я узяв його за голову та смик!
– Т-ти сказився, н-ненормальний?! – кум у крик.
Він схопився, закрутився і присів,
Бо від льоду відірвався без трусів.
Бачу, кум мій закацуб, що аж опух.
Я узяв його, закутав у кожух
Та й поніс отак додому, як дитя,
Що не вміє ще й ходити до пуття.
Жінка плаче, діти плачуть... От біда!
Кум з кожуха, наче лялька, вигляда.
– Не ридай, – втішає жінку, – все як слід...
Проживу тепер на світі до ста літ.
Не давай мені ні хліба, ні коржа.
Поклади скоріш на піч свого „моржа”
І пали солому й дрова день і ніч.
Для „моржа” найперше діло – тепла піч!

КУМОВА ТРАНШЕЯ

Побували ми недавно в місті ЕН,
Де живе молодший кумів син Семен.
Я не буду того міста називать.
Там є мер. Не хочу мера дратувать,
Бо й без того мав мороку з нами мер –
Через кумове дивацтво ледь не вмер.
Вдвох із кумом ми півміста обійшли,
Доки синів гуртожиток там знайшли.
Слід сказати, що те місто – обласне,
Але страшно захаращене й брудне.
Всюди сміття, скрізь накопано траншей –
Тут по шию, там ще глибше, до ушей.
Рвуть, копають та хапають, аж гуде.
Навкруги "прихватизація" іде.
Всяк, як може, свій добробут підійма.
Всюди видно, що хазяїна нема.
Зупинились ми у синовім кутку.
Трішки випили, поїли нашвидку.
Я й питаю: – Хто ж порядок наведе?
Ні в селі його, ні в городі – ніде.
Скрізь безладдя, розколупана земля.
Хто ж тут рити і копати дозволя?
Кум говорить: – Ти дивуєшся дарма.
Ніякісінької влади тут нема.
Кожен дума лиш про власне, про своє.
Риє всяк, у кого лом і кайло є.
Можу легко доказати, що це так:
Де покажеш – там і вирию рівчак.
– Хоч сьогодні? – я запитую.
– Еге ж.
– А у мера під дверима?
– Можу теж.
Син сміється:
– Це вже в батька щось нове...
Кум схопився: – Покажи, де він живе.
Я ж, синочку, ветеран і фронтовик,
Рити землю ще у молодості звик.
Як міліція не схопить в рівчаку,
То поставите півлітра коньяку.
Ну, як спірка зав'язалася така,
Син позичив лом і кайло в двірника.
Кум узяв ті інструменти і попер
В той провулок, де садибу має мер.
Особняк упорядкований, новий –
Біля входу походжає вартовий.
Кум на ґанку примостився, закурив,
Про погоду з вартовим поговорив
І, загнавши, як ведеться, два кілки,
Заходивсь асфальт колоти на шматки.
Так нещадно по асфальту грюкав лом,
Що тріщало і тряслося все кругом.
За годину яму викопав страшну –
По два метри в глибину і ширину.
Я сиджу в сусіднім скверику і жду,
Чи не вскочить роботяга у біду.
Кум вилазить, витирає мокрий лоб
І гукає: – Йди сюди! Оглянь окоп!
Охоронець раптом витягся й завмер
Перед тим, хто вийшов з дому, –
Значить, мер.
Не помітив, бідолашний, рівчака
Й полетів у нього з ґанку сторчака.
Кум схопився, праву ручку подає.
– Вилізайте! Шануваннячко моє! –
І питає, – Ви не бачили хіба?
Ремонтуємо, прорвалася труба...
Мер довгенько свіжу яму оглядав
І нарешті розпорядження віддав
Принести колоди, дошки й молоток
І поставити над ямою місток.
Тут до мера підкотився лімузин
І остався кум над ямою один...
Улетів мені в копієчку рівчак:
Купувати мусив кумові коньяк.
Довелося, бо дурних тепер нема,
Щоб трудилися фізично задарма.

НЕТЕРПЛЯЧИЙ ГІСТЬ

Кум гостює у кумасі.
– Як ся маєш, пташко?
– Пригостила б тебе, Васю, –
З продовольством важко.
Борщ та каша – їжа наша,
Кажуть у народі.
А на третє – то хоч себе
Подавай, та й годі.
Ця заява кумасина
Зворушила Васю:
– Давай тоді із третього
Почнемо, кумасю!

БУВАЛЬЩИНА

В дні воєнні незабутні
Ще й таке було.
Увірвалися фашисти
У одне село.
Комендантом став єфрейтор,
Лютий чоловік.
Знав по-нашому три слова:
Яйка, млеко, шпік.
Раз увечері єфрейтор
Брів не знать куди,
А під хатою сиділи
Два старі діди.
– Ач, надувся, фриць нещасний! –
Мовив дід Яким. –
Слухай, куме, як я буду
Розмовляти з ним.
– З німцем будеш розмовляти?
Із отим? – Еге ж!
– Та хіба ж ти по-німецьки
Хоч словечко втнеш?
– Ге, як треба, то я, куме,
Й по-турецьки втну.
– То давай тоді балакай,
Починай, ну-ну…
Дід схопився й заходився
Німцю козирять:
– Поцілуй мене в те місце,
На якім сидять!
Став єфрейтор та й питає
По-німецьки: – Вас?!
– Точно так! Мене спочатку,
Потім кума раз.

[AcroxSleere]

Хто знає анекдоти про кумів, пишіть їх сюди.


Кум1: В мене сусіда помер недавно....
Кум2: Та ви шо, куме? А хто ж це??..
1: Та ви знаєте його....ну отой, що в день по 30 бокалів пива випивав...
2: Ааааааа.... і по два літра самогону??
1: Да, да. Він самий.
2: А від чого ж помер?
1: Та чорт його знає....

[AcroxSleere]

Кум прийшов до кума в гості. Жінка поставила на стіл дві тарілки вареників, пляшку горілки. Кум наливає по чарці, випили, закусили. Кум знову наливає по чарці. Знову випили, закусили.
А в куті сидить собака.
- Куме а чого ваш пес на мене дивиться?
- Куме, не звертайте на нього уваги. Він так на усіх дивиться, хто їсть з його тарілки.

[Smih]

Відроджується видавництво української гумористичної книги в Україні! Гумор - в кращому розумінні цього слова, а не те, що нам показують по телевізору. Нещодавно світ побачили цілих три нових книги, авторів, що ще за життя стали класиками українського гумору та сатири: Павло Глазовий "Веселі гуморески", Євген Дудар "Чума в Україні", Петро Ребро "Козацькі жарти".
Деталі тут:
http://gumoreska.ru/Lit_storinka.html
Також вибагливий читач може знайти на сайті і серйозну літературу:
"Український націоналізм. Антологія"
До збірки увійшли основоположні праці теоретиків українського націоналізму першої половини ХХ століття. Тематика творів охоплює широкий спектр проблематики: морально-етичні аспекти, геополітичні напрямні, філософські підстави, державотворчі концепції, соціальні питання, політичні візії. До антології поміщено твори Миколи Міхновського, Дмитра Донцова, Олени Теліги, Миколи Сціборського, Володимира Яніва, Юрія Липи, Олега Ольжича, Ярослава Стецька, Степана Бандери та інших мислителів.

Ознайомитись з окремими творами і замовити книги за посиланням:
http://gumoreska.ru/price.html
або
http://glazovyj.okis.ru/price.html

email: smihologiya@ukr.net
smihologiya@bigmir.net
Тел.: (096) 258-46-48
(095) 692-96-94


А ось кілька творів з нових книг:

Глазовий Павло "Веселі гуморески"

АЛЛАХ :lol:

Несучи із лісу дрова,
Утомивсь мулла.
– Та пошли ж, – просив Аллаха, –
Смерть або осла!
Помолившись, озирнувся
І закляк на мить.
Бачить: камінь здоровенний
Із гори летить.
Сторчака мулла нещасний
Кинувся в рівчак.
Звідти в небо подивився
І промовив так:
– Вай, Аллах, у тебе справді
Мудрість неземна:
Як осла – послать не хочеш,
А як смерть – то на!

ВІРНИЙ ДРУГ :lol:
З перського гумору

Чоловік прийшов до друга.
– Здрастуй. Як діла?
Я позичити хотів би
На півдня осла.
– О, для тебе, – друг говорить, –
Ладен я на все.
Та осла немає дома,
Жінка десь пасе. –
А осел в сараї поряд
Раптом як ревне.
– Що ж ти брешеш? Він же дома.
Не дури мене.
– А звідкіль же ти дізнався,
Що він дома є?
– Як не знати, він же, чуєш,
Голос подає.
– Що? – обурився хазяїн. –
Друг ти мій чи ні?
Як же ти ослові віриш
Більше, ніж мені?

СВЯТИЙ МУЗЕЙ :D
Весела новела

Двісті літ стояла церква
Та й музеєм стала,
Щоб публіка по квиточках
Її оглядала.
Зайшла баба до музею.
Цілує ікони,
Відважує на всі боки
Низенькі поклони.
Біля виходу картину
Вгледіла велику
Й давай на ній цілувати
Бородату пику.
А ізбоку хтось промовив:
– Це вже бабі кришка…
Кого ж то ви цілуєте?
То ж Распутін Гришка!
Баба швидко повернулась,
Глянула лукаво:
– А ти мені не указуй,
Бо я маю право.
Тепер уже таке врем’я
Свободне настало,
Що цілує хто де хоче
І кого попало.

ПАЛОМНИК :blink:

– Кажуть люди, до Києва
Їздив ти, Матвію.
То напевне, Лавру бачив,
Не минав Софію.
– Що ти мелеш? Яку Мавру?
Я уперше чую.
А Софія заміж вийшла,
Я в Гальки ночую.


Петро Ребро "Козацькі жарти"

КОЗАЦЬКИЙ ХЛІБ-СІЛЬ

Високий гість прибув на Січ.
Його зустріли хлібом-сіллю.
Чому ж надувся він, мов сич?
Не радий скорому застіллю?

Він на старшину кліп та кліп
(Мовляв, це що за карамболі?):
– Чому я бачу тільки хліб?
Чому немає й дрібки солі?

Погладив вуса кошовий
І каже, підморгнувши варті:
– Ми піднесли вам хліб святий,
А сіль – у кожнім нашім жарті!

НАЩО ВУСА КОЗАКОВІ

До козака присікалась бабуся:
– Чи бачили? Під носом – дві коси!
Нащо тобі такі здорові вуса?
Ні користі від них, ані краси!

– Вони мене, – він каже, – виручають
(Це може вам засвідчити мій кінь):
Зимою – наче ковдра, зігрівають,
А влітку – холодять, даючи тінь!

СТРАХ

Козак Сірка питає:
– Ви все життя – в боях.
Скажіть, якщо не тайна,
Чи вам відомий с*?

– Страшусь, але не бою,
Не куль, не шабель я.
Страшусь, аби ганьбою
Не вкрить своє ім’я.

КАЗНА-ЩО

Пиляє Гриць Микиту-друга:
– Ти ж не якесь, пробач, ніщо!
Ти – знаменитий козарлюга,
А кінь у тебе – казна-що!

– То не біда, – сказав Микита. –
Чи ліпше, братику, якщо
Коняка вельми знаменита,
А вершник в неї – казна-що?

«ЯК ТОБІ НЕ СТИДНО!»

Йде із дівкою до гаю
Хлопець буйночубий.
– А яка, – вона питає, –
В тебе думка, любий?

– Як і в тебе, в мене, мила,
Думка, очевидно.
Дівка враз почервоніла:
– Як тобі не стидно!

НАУКА КОХАННЯ

Здибав дівчину козак,
Нумо залицятись:
– Хочеш? Я тебе за так
Вивчу цілуватись!

Спантеличена украй,
Дівка червоніє
І белькоче: – Вчи, та знай,
Що я це... вже вмію.

– Вибач, – хлопець вус скубе, –
За слова зухвалі:
Може, я навчу тебе,
Що робити далі?

ЛИНЬКА

Пан говорить козачкові:
– Чи мені здалося?
Нині в мене, як ніколи,
Випада волосся!

– Та то, – хлопчик запевняє, –
Не якась хвороба.
Навесні завжди линяє
Будь-яка худоба!