Отож, за 45 днів до Нового Року я з друзями взяв квитки на поїзд до Івано-Франківська. Попередньо домовився про місце нашого проживання. Але про все по порядку.
Зібравши своїх друзів, запропонував поїхати до Карпат на Новий Рік. Нас назбиралося 7 чоловік. Нажаль, незадовго до нашої поїздки у двох членів нашої "команди" (хлопчик та дівчинка) поїхати не вийшло, тому я оперативно замінив їх на наших форумців (теж пара - хлопчик та дівчинка) Арса та Муху.
Виїзджати мали 29-го грудня в 19-16. Чим ближче наближалася ця дата, тим більший мандраж мене охоплював. До того ж на мені висіла відповідальність, адже організатором подорожі був я...
Отож. 29 грудня. Компанія в 7 чоловік збирається на залізничному вокзалі. Заходимо в поїзд. Розміщуємося. Вирушаємо до Івано-Франковська. Відчуття таке (принаймні у мене), ніби має статися щось надзвичайне... :)
По приїзді до Івано-Франковська купили квитки на маршрутку до Ворохти (саме там ми і відпочивали) та сходили в супермаркет за продуктами (добратися до Ворохти можна було б і на дизелі, але він добирається до Ворохти за 3 години). Їхати до Ворохти довелося 2 години в тісній маршрутці. Але мене це анітрохи не хвилювало.
Ось ми і приїхали у Ворохту. Ви запитаєте: "Що являє собою Ворохта - центр Карпат?" Ворохта - це смт або велике село, оточене горами. Поблизу Ворохти чимало різноманітних турбаз (наприклад, Буковель). В самій ворохті є декілька пансіонів. Основна ж маса людей обирає житло в приватному секторі (так я к це зробили і ми). В центрі селища життя просто кипить: тут багато крамниць, є ринок, вокзал, багато кіосків, де здають в прокат лижі, санки, сноуборди (!), костюми... Місцеві мешканці катають туристів на конях..
Трохи в глиб Ворохти все спокійно. Тихі вулички, запорошені снігом, безліч дерев'яних будинків, спокійне життя місцевих мешканців...
Недалеко від нашої оселі чудовий ліс... Запах повітря в сосновому бору - просто диво!
30 грудня. Приїхавши до Ворохти в першу чергу розмістилися в своїх кімнатах. Це не шикарні апартаменти, та нам цього і не потрібно було. Ми приїхали, аби відчути єдність друзів, солодкий смак спілкування, радість життя в контакті з природою... В той же день погуляли по Ворохті, пішли в ліс, зліпили снігову бабу. Доречі погода в цей день була поганою. Мокрий сніг (чи дощ) з плюсовою температурою. Натимовшись, прийшли додому, повечеряли. Потім пішли в сауну.. Добряче попарились і лягли спати.
31 грудня. В цей день ми прокинулися з бажанням накататися на санках до упаду. Погода дозволяла. Бо за ніч температура понизилася до морозу, вранці на землю падав тихий і лагідний сніг... Взяли в прокаті 6 санок і пішли шукати гірки. В результаті нашого катання троє санок були просто поломані. Ці троє санок я з Сашком обміняли на сноуборд і вирішили навчитися на ньому кататися. І в нас це получилося (фото будуть згодом).. правда коштом численних синців і ушибів...
Коли повернулися додому, то трохи відпочили, а потім всі разом почали готуватися до свята. Як би там не було, але сіли за святковий стіл ми лише о 23-50.. :) Включили телевізор. Слухаючи привітання Ющенка почали проводити Старий Новий Рік. З боями курантів замовили бажання і увійшли в Новий Рік. Ну а далі все пішло як треба. Музика, конкурси, сміх...
Люгли спати о 5-ій.. )
1 січня. Прокинувшись близько 12-ої, поїли і вирішили попасти на канатну дорогу (так як 31-го вона не прцювала через сильний вітер в горах). Поки здали в прокат санки і борд, поки доїхали до канатної дороги, ми зрозуміли, що сьогодні на канатку ми не попадемо. Була страшенна черга, до того ж квитки вже не продавалися. І ми твердо вирішили, що підемо на підйомник завтра в день нашого від'їзду...
Тож ми повернулися додому, сходили в сауну, сіли вечеряти... Не знаю чому, але на відміну від Нового Року, в цей день вино йшло так легко... Ми так просиділи досить довго... Пили, розмовлчли, сміялися....
2 січня. Першим номером нашої програми була канатна дорога. Для цього ми встали о 8-ій годині і вже після 9-ої були на підйомнику. Вистоявши в невеличкій черзі потрапили на канатку. Скажу чесно - мені були страшно їхати, коли під тобой знаходиться прірва (хоч і невеличка,а прірва)... Але потім страх пройшов, коли очам відкрилася прекрасна картина гірського ландшафту. З кантаки вся Ворохта була немов на долоні, було видно вершину Говерли та інших високих точок... Це було супер. Наверху знову взяли санки і трохи покаталися... (саме тут я собі травмував пальця на руці)... З'їли шашлик, пофотографувалися і поїхали назад... :)
Потім сходили в ліс, пофотографувалися і почали збирати речі...
Дорога з Ворохти до Івано-Франковська виявилася не такою ж вже й безтурботною. Виявляється, виїхати з селища проблематично. Всі маршрутки зайняті групами, рейсових автобусів просто немає... Довелося користуватися послугами таксистів та простих водіїв.
Всі фотки можна побачититут