Не цього разу, Юліє ВолодимирівноВалерій Прозапас
tverezo.info31.03.2020
Нічого дивного, що Юлія Тимошенко знову в опозиції до української держави – для неї це звична справа в критичні моменти нашої історії.
Як за її безпосередньої участі було нівельовано здобутки першого Майдану, можна написати цілий трактат з кількох розділів – про цілеспрямовані дії зі згортання співпраці з ЄС та НАТО, загравання з Кремлем та спільні зусилля по дискредитації президента Ющенка, знаменитий кабальний контракт з Газпромом, договорняк з Януковичем та ганебну на вигляд, але все ж консервацію в тюрмі на випадок заміни в команді малоросійських президентів.
Проте краще згадати ближчі по часу до нас події, з 2014 року.
“Жоден танк не має завестися, жоден солдат покинути казарму”, – перше, що сказала Тимошенко, не встигши спуститися зі сцени Майдану, у відповідь на інтервенцію Москви.
Мабуть, була здивована, що є ще якісь танки і солдати, бо в своє прем’єрство розпродавала армію в промислових масштабах.
Потім вміло скористалася патріотичною хвилею і знову зайшла в парламентську коаліцію…, щоби майже одразу її покинути в надскладні роки становлення держави, формування міжнародної коаліції та розбудови армії.
Вона[тм] підтримала всі деструктивні антидержавні заходи – ідіотську “блокаду”, “прорив кордону” нарваним натовпом професійних активістів, так званий “Міхомайдан” тощо.
І фейк про “збагачення Порошенка у 82 рази” теж належить їй, до речі.
Про передвиборчі ініціативи типу розформувати “Нафтогаз” (який був на фінішній прямій в справах проти її давніх партнерів з “Газпрому”) та впровадити посаду канцлера і згадувати незручно, але ці дії теж вписуються в абсолютно деструктивну роль цієї персони.
Тому зовсім не дивно, що і цього разу на наших очах Вона[тм] виступила на боці фінансових рейдерів та руйнівників держави. Причому з класичними кремлівськими закидами про “зовнішнє управління” та “втрату незалежності”.
Значить, вкрасти з ПриватБанку 150 мільярдів – це не “зовнішнє управління”? А кредитуватися у Путіна – не “втрата незалежності”?
Ну що ж, “под сєнью Крємля” зв’язка Тимошенко-Коломойський сформувалася остаточно, хоча Вона[тм] прикладала багато зусиль, щоби в тій зв’язці був і Зеленський. Звичайно, щоби по традиції пустити його на політичну ковбасу і знову самій стати реальним претендентом в малоросійські президенти.
Але не цього разу.
Після Зеленського знову буде УКРАЇНСЬКИЙ президент.
tverezo.info----------------------------------------------------
"Может уже пора... остановиться?" - Ирина Аниловскаяspektrnews.in.ua31 Мар 2020
Браво Юлия Владимировна!
Вы опять оправдали самые худшие ожидания. Казалось бы, ну что ещё можно ожидать от Тимошенко, сколотившей первоначальное состояние на офильмах в подпольных видеосалонах Днепропетровска в конце 80-х, арестованной за контрабанду 300 тысяч долларов в Запорожском аэропорту, ограбившей половину страны при помощи теневых газовых схем и кинувшей своего подельника Лазаренко и даже Минобороны России в 90-е, подавшейся в политику ради собственного спасения, купившей на украденные газовые деньги парламентскую фракцию, убежавшей от обидевшего её Кучмы к Ющенко и предавшей его сразу после выборов 2004 года, конструировавшей широкую коалицию, ширку, с регионалами и кинувшей Януковича, когда ширка не состоялась в 10-х, пытавшейся искать покровительство Путина на президентских выборах в 2010 году, вышедшей из парламентской коалиции в тяжелейшее время русско-украинской войны в 2015-2016 гг., продававшей всем и каждому кто больше заплатит своё политическое влияние, мечущейся между олигархами в поисках денег и власти, исповедующей только одно кредо - власть, власть и власть любой ценой. Но вчера в своём цинизме и продажности она превзошла саму себя.
В зале Верховной Рады без всякого преувеличения на карту была поставлена судьба Украины. Страна против Коломойского. Или государство и здоровое общество найдут в себе силы противостоять зарвавшемуся и обнаглевшему олигарху, для которого Украина это пастбище, вытаптываемое им в тяжёлое время войны и эпидемии, или страна летит в бездонную пропасть, прекращая своё существование и как государство, и как нация. Страшный в своей простоте и ужасе выбор.
Юлия Владимировна его сделала. Она без колебаний выбрала Коломойского, деньги, дефолт, порождённый им хаос и маниакальную власть. Она без колебаний проголосовала против закона, препятствующего Коломойскому вернуть в свою собственность ограбленный им Приватбанк. Особо забывчивым могу напомнить, что Коломойский и его подельники вывели из банка не менее 5,5 миллиардов долларов и разместили их на своих счётах за рубежом. Банк был спасён за счёт государства, то есть за счёт наших с вами денег, и теперь его опять могут отдать в надёжные Бенины руки или компенсировать "потери" несчастного олигарха.
Отчаянные усилия Коломойского по подкупу депутатов получили активную и действенную поддержку. Наша Юлечка оказалась тут как тут и поспешила на помощь, продавшись сразу и оптом - всей фракцией. В трогательном единстве с кремлёвским ОПЗЖ и шавками Коломойского с энтузиазмом выполнила оплаченные хотелки заказчика.
Кажется, только неделя прошла, как она как бы перешла из как бы оппозиции в как бы власть и как бы подставила ей своё дружеское плечо. Хорош союзник! Ну-ну, как говориться, избавь Бог от таких друзей, а от врагов я и сам избавлюсь. Но избавиться от Юлии Владимировны не так то просто. Она продолжает клясться народу своим сладким голоском, картинно положив ручку на сердце и пустив театральную слезку. Особый цинизм этому спектаклю придаёт то обстоятельство, что она отлично знает, что наиболее пострадавшим в случае дефолта будет как раз её ядерный мохеровый электорат, те самые голосующие сердцем, а не мозгами избирательницы, скандирующие "Юля! Юля!" на митингах и впадающие в транс при её появлении на сцене или телеэкране. Именно они испытают самый страшный удар нищеты,голода и болезней, если Юлины планы хаоса и беспорядков, на волне которых она рассчитывает прийти к власти, станут реальностью.
Конечно, её лучшие годы уже позади. Вряд ли её ожидает успех и новые политические достижения. Но палки в колеса она ещё ставить вполне способна.
Так и бежит мелкой рысью по замкнутому кругу эта траченная временем вечная лошадка украинской политики, погоняемая московским кнутом, понукаемая призрачной морковкой в руках олигархов. Бежит уже четверть века. Может пора остановиться?
Ирина Аниловская (facebook)
spektrnews.in.ua