Перемоги і Герої
На цьому тижні Українська Нація відзначає дві події, в нашій історії: захоплення козаками Москви та вшанування пам'яті кошового Івана Сірка. В ці дні поєдналися: найбільше досягнення української зброї та народження людини, яка уособлює своєю міццю цю зброю.
Захоплення Москви - це велика українська Перемога, Іван Сірко - це велика українська Постать. Ці Постать і Перемога мають для нас, сучасних українців, абсолютне не пересічне значення. Тому що Націю не можна виховати на поразках, жалях і плачах, її можна виховати на великих Постатях і Перемогах. Всі свідомі українці кожен рік поминають трагедію Крут, трагедію Базару, трагедію Голодомору. А де наші перемоги? Чи це не наші кораблі осаджали Константинополь і Стамбул; чи не наші пращури знищили Хазарію і Булгарію; чи не вони стояли під стінами Москви, Відню і Варшави? Чому українці не святкують цих подій? Кому вигідний образ "сумирного хохла"? - Він потрібен тим, хто панує над Україною. Бо зручніше панувати над забитою і "миролюбною" нацією, глибоко враженою хворобою пораженства і меншовартості.
Ми, українські націоналісти, свідомі Великої місії України, свідомі того що це наші предки потрясали всім світом і були грозою столиць Європи. Тому ми щиро святкуємо дні наших Великих Перемог і Великих Героїв. І кажемо кожному молодому українцеві: "Рівняйся на наші Перемоги, будь гідний наших Героїв, так що би знову можна було сказати про Україну",: - ЗЕМЛЯ - ВІЛЬНИХ, КРАЇНА - ХОРОБРИХ!!!
Організація "Патріот України"
СТАРА СЛАВА НЕ ТЬМЯНІЄ, ЯКЩО ЇЇ ШАНУВАТИ
Цю думку потверджує зокрема акція, яку в Харкові провели нещодавно члени молодіжного крила Української Консервативної партії. Андрій Білецький, лідер молодих харківських консерваторів, щойно побував на нараді президії Національної ради УКП з головами територіальних організацій партії. З ним зустрівся наш кореспондент.
- Отже, Андрію, чим була викликана ця акція?
- Вона відбулася 29 жовтня, а це знаменний день для кожного свідомого українця. Через дві важливі для української історії події, які цього дня збіглися одна з одною: День народження Івана Сірка, нашого земляка-слобожанина, точніше - уродженця Мерефи. А по-друге, це день, коли козаки захопили Москву. Сталося це 1608 року під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. І ми вирішили відзначити ці пам'ятні історичні дати, пов'язати їх із сьогоденням.
- Такою, можливо, незвичайною для зрусифікованого Харкова й дієвою згадкою про московську епопею Сагайдачного - що хотіли сказати своїм землякам насамперед?
- привернути увагу до цих імен, непересічних постатей нашої історії. Наголосити, що націю не можна виховати й сформувати на поразках, жалях і плачах. Що її можна виховати на великих постатях і перемогах. Свідомі українці щороку поминають трагедії Крут, Базару, жертв Голодомору. Але, скажіть, де наші перемоги? Чи не наші кораблі брали в облогу Константинополь і Стамбул; чи не наші пращури знищили Хазарію і Болгарію; чи не вони стояли під стінами Москви, Відню, Варшави? Чому українці не святкують цих подій? Кому вигідний образ "сумирного хохла"?
- А ви, Андрію, як гадаєте: кому?
- Тим, хто панує над Україною. Бо зручніше панувати над пригнобленою і "миролюбною" нацією, враженою хворобою пораженства і меншовартості. Саме задля цього ми того дня зустрічалися з людьми дорогою до представництва РФ у Харкові. А ще - для того щоб вручити листа президентові В.В. Путіну і "всьому московському народові", в якому пояснювалося деякі історичні факти, замовчувані як російськими, так і українськими засобами масової інформації, навіть істориками. Було нас понад три десятка молодих харків'ян з УКП, ВО "Свобода" та "Патріота України".
- Цікава реакція на вашу з'яву під стінами російського представництва.
- Духом волі з Поля віє,
мусиш ти, нащадку, знати:
стара слава не тьмяніє,
якщо шанувати.
Хто це мовить, що ні сліду
пращур славний не лишив?
Брав Москву і Кафу, й Відень,
щоб в Краю ти вільним жив.
Хоча це була мирна демонстрація харківської націоналістичної молоді, акція викликала дуже різку негативну реакцію як з боку працівників представництва, так і працівників міліції. Досить сказати, що лише після півгодинної вимоги розмовляти з нами державною мовою, вони таки перейшли на українську і перестали вживати брутальну лексику.
- То ви їх навчали ще й культури?
- Безумовно. І міліціонерів, і дипломатів. Ми одразу наголосили на цьому: що ми - представники висококультурної нації, тож прохання з нами поводитися гідно...
- Що було далі?
- Після цього ми пройшли майже через увесь центр міста. У формі, під жовто-блакитними національними та червоно-чорними націоналістичними знаменами з факелами в руках. Це було вражаюче видовище. До нас приєднувалася молодь. Урочиста хода завершилася біля пам'ятника засновникові Харкова - козаку Харьку. Тут була здійснена урочиста відсвята на відзнаку обох подій - дня народження Івана Сірка і взяття Москви козаками, - вікопомній українській перемозі над московитами в часи середньовічної історії. Відбулося також заприсяжнення кількох нових членів націоналістичної молодіжної організації "Патріот України". Лунали вітальні промови. Затим - факельна хода, яка завершилася пострілом-салютом з двох справжніх козацьких гармат на честь славетних лицарів й українських перемог. Чимало харків'ян не приховувало свого захоплення побаченим дійством. Увечері того ж дня до територіального осередку УКП записалося кілька нових членів. Домовилися також, що відтепер важливі політичні заходи націонал-патріотичні сили Харкова будуть проводити разом.
вів розмову Олександр КАВУНЕНКО
|