Юріq Бадзьо "Бойові генерали, сивоусі парубки з української вулиці і троянська кобила історичного процесу", Про троянську контрреволюцію після Помаранчевого Майдану Нлаштування

[Varnak]

У попередньому повідомленні (від 16.10.15) я посилався на монографію Юрія Бадзьо "Бойові генерали, сивоусі парубки з української вулиці і троянська кобила історичного процесу" (varnak.psend /Yurij_Badzio.html). Прошу вибачення - цієї сторінки вже немає. На "psend " цей текст протримався не більше місяця і потім пропав разом з ресурсом "psend ". Натомість згадану публікацію Юрія Бадзьо можна переглянути на сторінці varnak.16mb /Yurij_Badzio.html (поки що). Історія публікації нагадує детектив. За свідченням автора працю було опубліковано ще в 2009 році у вигляді книги, але увесь її тираж відразу ж зник невідомо куди. Восени цього 2015 року текст книги було викладено на сайті "Нашої України” (*.razom.org.ua/opinions/15104/), а невдовзі його також не стало, як і сайту "razom”. Подібна історія, пам"ятаю, була з книгою Дмитра Чобота "Макуха". Текст книги з"явився на ресурсі "kin.43i.net" восени 2006 року, а в січні 2007 сервер зазнав якихось там атак, і ресурс "43i.net" також припинив діяльність (див. "Таргани бояться світла?" - на "farysei.narod /about.html"). Веб версія тієї книги вижила, на мій погляд, завдяки тому, що була миттєво розтиражована в Інтернеті. Втім активність інтернет фанів тривалий час була ще такою високою, що деякі провайдери в США взагалі перекрили доступ до своїх сайтів відвідувачам з пострадянського простору й Китаю.

Загальне уявлення про зміст книги Юрія Бадзьо можна скласти з поданої нижче цитати.

"Відомий політичний мислитель, ідеолог українського визвольного руху, дослідник суспільно-політичних процесів у СРСР та Україні, радянський дисидент-політв'язень, від 1993 року співробітник Інституту філософії імені Гр. С. Сковороди НАН України Юрій Бадзьо у своїй новій праці розкриває історичний смисл Майдану (Помаранчевої революції) та подальшої політичної реальності в країні. Позиція та громадянська поведінка багатьох відомих політиків та державних діячів, а також засобів масової інформації розглядається у контексті політико-філософських узагальнень. Наукова ґрунтовність *ізу та прозорість викладу роблять твір цікавим як професійній громадськості, так і рядовому читачеві, адже порушені в дослідженні проблеми стосуються самих основ сучасного становища країни та держави і перспектив історичного буття нашого народу" (varnak.16mb /Yurij_Badzio.html).

,P.S. Чомусь не відтворюються належно посилання (обрізано .com), ба, навіть, у слові *із обрізано три перші букви (а, н, а). Це глюки, свідома політика чи я щось неправильно пишу?

[Varnak]

Якщо одним реченням, я сформулюв би тему книги Юрія Бадзьо запитанням: "Як ви дожились до такого?" Інколи я задаю це питання у приватній розмові, коли співрозмовник дістає скаргами на життєві негаразди. На мій погляд, це чи не найважливіша проблема, яка мала би обговорюватися в суспільстві, бо не поставивши діагноз, не вилікувати хворобу. Ця тема, на жаль, була і залишається актальною для України протягом багатьох століть. Червоною ниткою, як я це відчуваю, ця тема проходить через двотомний "Нарис історії України" Дмитра Дорошенка (varnak.16mb /narys/), власне це тисячолітня історія про самознищення української нації. Ось один приклад.

"Ранньою весною 1659 року більш як стотисячна московська армія під проводом князів Трубецького, Ромоданославського й Пожарського вирушила з Путивля на завоювання України, руйнуючи й нищучи все на своїй дорозі вогнем і мечем... У кривавому бою 28 і 29 червня 1659 року московська армія була розгромлена... Але... Виговський не міг використати своєї блискучої побіди. В його за плечима кувалася зрада й підготовлялося повстання... прийшла звістка, що Сірко напав на Крим, поруйнував ногайські улуси й забрав там велику здобич. Хан чим швидше поспішив із усією ордою додому, залишивши Виговському всього яких 2-3 тисячі татар... Починався той період української історії, який уже від сучасників дістав характеристичну назву "Руїни". ..."Так сумно скінчилося, каже Костомарів, гетьманство Виговського, а з ним скінчилося й Велике Князівство Руське. Українці показали, що вони не в стані зрозуміти й оцінити цей продукт голів, які стояли вище від рівня цілого народу". (varnak.16mb /narys/ch3.html)". Але й донині український загал знає Івана Сірка як народного героя, а Івана Виговського в кращому разі як агента польського впливу в Україні.

Після розпаду СССР країни т.зв. народної демократії дистанціюються від колишньої імперії й розвивають ринкову економіку під проводом своїх лідерів Леха Валенси, Врацлава Гавела та ін., а українські "патріоти" воюють зі своїм найбільшим ворогом Вячеславом Чорноволом замість нести освіту "братам назрячим гречкосіям", (особливо в південно-східних областях) і фактично розпинають його аж до загибелі в автокатастрофі (див. varnak.16mb /whoiswho/apostles.html).

Після Помаранчевого майдану головною мішенню "патріотів" став Президент України Віктор Ющенко, а 17 січня 2010 року Україна розміняла його на двох путінських холуїв, чужих Україні і байдужих до неї.

"Мне всю жизнь стыдно за Россию, но сейчас еще дополнительно стыдно за Украину. Ведь Янукович — это клеймо. Это диагноз. Это порок сердца, души, мозгов для тех избирателей, которые им не побрезговали. ...

Панове, почему вы не бежите на Майдан, обгоняя Ющенко и Тимошенко? Зачем тогда было в 2004 году его городить? Был у вас тот же Янукович, а за ним тот же Путин. Совет да любовь. Вы разочаровались? А в чем? В Ющенко? Разве он не тащил вас на Запад, в НАТО, в ЕС? Разве он не вернул вам вашу историю? Разве не он воздал должное Степану Бандере, ОУНу и УПА? Ах, вы хотели, чтобы он вас поил и кормил? Значит, и вы такие же: "Накормите нас и поработите"? Значит, прав был Великий Инквизитор из Достоевского? И вы выбирали, как пропащие россияне, по схеме: кусок — глоток — паек? " (Валерія Новодворськая - С /agony.html#b2)

Саме події 2005-2009 року розглядає Юрій Бадзьо і починає з запитання: "Що відбувається в нашому суспільстві, з нашим суспільством? Чому? Яким може бути наше завтра?" Нижче один з розділів книги.

"Кут зору (історичний контекст), критерії та орієнтири

Генерали. «Російські спецслужби працюють набагато ефективніше та професійніше, ніж наші спецслужби. Вони, безперечно, працюють і в Україні на достатньо високому рівні, причому дуже делікатно. Росіяни мають великий успіх, майже повністю контролюючи наш парламент, уряд, Збройні сили. Вплив на українську політику російської та американської розвідок становить 90% на 10%».

Олександр Скіпальський, генерал-майор, колишній начальник Головного управління розвідки Міноборони України, нинішній (на час виходу газети) заступник Голови СБУ («Газета по-киевски», 02.08.2006. Після цитати газета додає: «Александр Скипальский уверен, что вся Украина в руках у российской разведки»).

Парубки. «Рідні шлаки даються взнаки і тут - безліч хохлів, начинених комплексом неповноцінності, жовтодзьобе завзяття парубоцтва і тундрова вічна мерзлота самоусвідомлення».

«Все-таки психологія недорослого парубка - знакує наш дух - і знакує повсюдно. Так рідко бувають винятки в пошесті національного інтровертизму (не точно висловлююсь: інтровертизм недоростка)...».

«І все зрозуміло, і від зрозуміння не легшає на душі.

Багато - до цього в тон - я надивився і там, звідки прибув на Колиму [з політтабору в Мордовії – примітка автора]. То був теж рентген і теж було тяжко переглядати знімки. І це так впадало в очі на строкатому фоні інших типів. Плохенькі, плохенькі - це запримічено точно. Все краще або усохло, або викорчуване, або пішло шукати відповідніших для себе умов, або заниділо, заплюскло в залуженому ґрунті, досягши блаженної несамості, призвичаївшись до ранжиру з надовкола. А це хіба легко - в інтересах вищих за самого себе - вічно підраховувати на рахівниці: як же краще 'ддатися на втинання голови» (Василь Стус. З листа «до Рити, Бориса та Катерини Довганів» від 18.03.1977 р. - Василь Стус. Твори в 4-х томах, шести книгах. - Т. 6, книга 2. - С. 95. - Львів. Видавнича спілка «Просвіта». - 1997).

Троянський кінь (те саме - кобила): «дар врагу с целью его погубить, обманные действия»; «хитрі, підступні дії» (словники).

Спочатку висновки, деякі - несподівані.

1.На території колишнього СРСР Україна - єдина країна, яка пережила і переживає політичну кризу (нестабільність) такої, як наша, глибини і тривалості. Це має свої причини: Україна - центральна ланка російської імперії, вона зазнала від неї найбільшого погрому.
2. Російський наступ на Україну триває, в його авангарді - партійний клан Тимошенко-Турчинова.
3.Першопричина та основа політичної нестабільності в Україні - двовладдя, антагоністичний (непримиренний, тобто сторони якого не можуть бути примирені) конфлікт між українською владою (Президент В.Ющенко та його соратники) і владою окупаційною (Партія регіонів, КПУ, СПУ та їхні союзники, зокрема в органах місцевої влади).
4.Отже, це означає, що перед нами - не опоненти, а вороги. А Україна - ще не країна, ще не держава. Іншими словами, країну не звільнено, державу не утверджено.
5. Машину русифікації не зламано, більше того - вона запрацювала потужніше. У випадку нашої поразки нам загрожує національна смерть, зникнення з історичної арени як історично-культурної спільноти (народу, нації, народу-нації, нації-держави)."

Вітаю всіх з Новим Роком, бажаю міцного здоров"я, добробуту, щастя.

P.S.
Сайт <a href=" varnak.16mb " target="_blank"> varnak.16mb </a> вже індексовано в Google.Ласкаво прошу до його сторінок.
Варнак.