Поступ нації. Що це? Нлаштування

[Олесь Вахній]

Аналізу та дослідженню завжди передує з'ясування. Поступ — це перехід від нижчого рівня до вищого, якісно нового, проте всеодно базованого на попередньому. Словом, це рух уперед, до кращого та досконалішого.
Зазвичай, поступ відбувається через засвоєння здобутків попередніх поколінь, через *із їхніх дій та помилок, а також внаслідок зіставлення його результатів з власним життєвим досвідом. Процес поступу відбувається в усіх ділянках суспільного життя. Де немає поступу — починається застій, який з часом переходить у деградацію. Цивілізації вцілому, окремим спільнотам (націям, класам тощо), а також кожній людині зокрема, поступ гарантує повновартісне існування не лише в нинішньому часі, а й в майбутньому.

Могутність нації визначається здатністю протистояти зовнішньому тиску, вмінням правильно визначити необхідні пріоритети та можливістю вчасно розпізнати й зупинити внутрішні руйнівні процеси. Логічно: що потужніша та могутніша нація, то вишуканіші методи агресії проти неї. Це зобов’язує еліту законодавчо захищати загал цілою низкою законів, які обмежують вплив чужинських чинників й нейтралізують внутрішні негативи.

Обов`язковою умовою поступу нації є налагодження діяльності державних інституцій, а також вільне функціонування громадських об’єднань та профспілок, які б їх контролювали. Свідченням реально могутньої держави, головного гаранта існування нації, є не міцний поліційний апарат або до зубів озброєна армія, а цілковита довіра владній еліті. Ця довіра базується на прозорості її дій та спроможності у справі захисту загальних потреб та необхідностей.

Матеріалісти нав`язали суспільству фальшиву тезу, згідно котрої єдиними (або принаймні першочерговими) шляхами людського поступу мають бути матеріально-технічні та наукові досягнення. Аргументують її тим, що лише в економічно високорозвиненій державі матеріально забезпечена людина зможе належним чином реалізувати всі наявні в неї таланти. Проте статистика самогубств, розлучень та неповних родин в сучасних “економічно могутніх країнах” дає підстави стверджувати, що ця теза є помилковою, оскільки, женучись за матеріальним добробутом, панівні класи не дбають належним чином про поступ культурний та духовний. Швидкий (звичайно, на той час) науково-технічний розвиток (який сприяв виникненню та зміцненню капіталізму як соціального устрою) та низький рівень культури й духовності серед загалу в другій половині ХІХст., сприяв намаганню науково обгрунтувати бездуховне явище атеїзму.

Попри природню невпинність руху до вдосконалення та полішення, реалії іноді потребують чинника, котрий би спонукав зневірених і пасивних до участі в суспільних процесах. Незрідка в ролі «збудника» виступають патріотично налаштовані середовища або й окремі, свідомі власного призначення, одиниці. Власними принциповістю й небайдужістю до минулого, сучасного та майбутнього нації, вони першими помічають найактуальніше, і нерідко, долаючи пасивність, інертність, нерозуміння, а часом і відверте несприйняття загалом, змушують його до певних дій. Тому до всіх вище згаданих думок з приводу поступу нації варто додати і таку: поступ нації — це не пасивний захист, а невпинний наступ, який відбувається попри будь-які перешкоди.

Нація (себто етнічна спільнота) котра прагне довічності, мусить належним чином гарантувати кожному окремо взятому членові гідне людини життя. Проте, стосунки між нацією вцілому й її частками (одиницями) зокрема, вимагають взаємності. Кожен має обов'язок гартувати себе фізично, підвищувати свій інтелектуальний рівень, бути принциповим і відповідальним, шанувати й примножувати духовну та культурну спадщину предків. Нація, яку точать, мов шашіль, різні ліберальні ідеї і яка не ставить перед кожним своїм членом конкретних вимог - приречена на вимирання. Зневіра, песимізм, бездуховність й егоїзм є ворогами поступу

Підсумовуючи всі викладені вище думки, спробую остаточно сформулювати визначення запропонованого для дослідження терміну. Поступ нації — це невпинний, всеохопний, гармонійно поєднуючий в собі всі царини людського буття рух до ідеалу. Згуртувавши націю та мобілізувавши всі її сили для захисту в сучасному, він гарантує їй тим самим майбутнє.


Олесь Вахній