Все починається з голови. Ось просте і самозрозуміле твердження, що нам необхідно нарешті зрозуміти. Воно стосується всього людського, в тому числі й такої всім обридлої теми, як здоров'я.  ›››

Є особлива привабливість покинутих будівель – житлових і технічних споруд, що вийшли з ужитку. Старі цехи, склади, будинки, залізничні станції і депо, естакади мостових кранів, підвали, горища. Дігери облюбували собі підземелля, індустріальщики зайнялися техногенними просторами. Будь-яка загадкова діра приваблює людей. Раніше в такі місця селили демонів, привидів або чудовиськ, потім, у набагато більш секулярну епоху, залишилося тільки відлуння тих первісних страхів, змішаних з допитливістю.  ›››

92 роки тому, у ніч з 21 на 22 квітня 1920 року було підписано польсько-українське порозуміння, яке згодом дістало назву Варшавської угоди. Поняття «Варшавська угода», як правило, асоціюється з Варшавським договором 1955-го, який об’єднав прокомуністичні країни у Холодній війні проти Заходу, а не «Пактом Пілсудського-Петлюри» 1920–го року. Цій угоді судилося змінити розподіл сил у Східній Європі, змінити карту Східної Європи, але… все пішло не по плану.  ›››

Наш гість – народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Сергій Якутович. Учасник безлічі художніх виставок та лауреат багатьох вітчизняних та міжнародних конкурсів графіки. Автор понад ста книжкових ілюстративних циклів – від Вільяма Шекспіра до Ліни Костенко. Як художник-постановник активно працює в кінематографі і театрі. Лауреат премії Російської кіноакадемії «Золотий орел». Твори митця зберігаються у художніх музеях України та багатьох країнах світу. Торік художник проілюстрував збірку Ліни Костенко «Річка Геракліта», ювілейний альбом Богдана Ступки, драму Лесі Українки «Руфін і Прісцілла» та отримав у Римі премію імені Гоголя. Виставка «Гоголь народився…» Якутовича стала знаковою подією у Франції (у штаб-квартирі ЮНЕСКО), Москві, Києві, Львові та інших міста України.  ›››

Йде двадцять перший рік Незалежності, люди потроху вчаться ходити на власних двох. 40 років Мойша водив свій народ пустелею, аби виросло покоління вільних людей. Мабуть, така доля всіх постколоніальних народів, і Україна вже виконала свою норму на половину. Принаймні, все дуже струменять джерельця громадської активності, громадської самооборони.  ›››

Наш гість – народна художниця України Лариса Хіміч. Напрочуд талановита, самобутня і освічена, вона бачить-відчуває земний людський світ очима Космосу, наповненого ангельськими сутностями.  ›››

Мета творчості монументалістів полягала у перетворенні простору, внесення в нього сенсів та естетичних форм. У надзвичайно утилітаризованому оточенні мистецтво виконує місію гуманізації, повернення чуттєвості. Сьогодні така робота називається дизайном, тоді вона мала назву художньо-оздоблювальної. Відмінність полягає тільки в наявності художнього рішення – дизайн не працює з образами, тільки з естетичними елементами (сполученнями кольорів та ліній), покликаними справляти позитивний психологічний вплив без чіткої ідеї або фабули.  ›››

Як я вже неодноразово зазначав, життя в Києві для культурної людини ліпше скидається на бойові дії. Чергувати день і ніч попід адміністративними будівлями треба не прихильникам політичних персоналій, а саме соціальним активістам, що борються за збереження історичного спадку і просто гуманність простору свого життя. Забути про роботу до дозвілля, переїхати в намети на тротуарах і майданах.  ›››

Творчість Віктора Степурка, цьогорічного номінанта на Шевченківську премію, справедливо вважають одним із найяскравіших явищ сучасної української музичної культури. Здобутки композитора поставили це ім’я в когорту її лідерів. Образна жанрово-стилістична палітра творів Віктора Івановича украй різноманітна: від дитячої опери до найскладніших симфонічних партитур, від стилізації і моделювання давньої й духовної музики до експериментаторських пошуків нових елементів власної оригінальної мови.  ›››

Наш гість – Сергій Соловйов, письменник і викладач-науковець, який сільськими манівцями вийшов на столичні дороги, аби побачити вселенські обрії. Певно, це типовий шлях для людини, котра прагне пізнати життя й творити.  ›››