Дещо про мовні будяки та більш прийнятні вживання таких звичайних, але водночас не вельми природніх для етноукраїнця, слів, словосполук, речень...  ›››

На кінець XIX ст. письменникам в особі таких їхніх представників, як Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинський та ін., вдалося подолати жанрово-стильову обмеженість української літератури. В історії національної літературної мови цим письменникам належить заслуга переорієнтації її на культурно опрацьовану мову, яка могла б служити потребам розвинутого суспільства. Окремо слід відзначити внесок цих письменників, особливо Івана Франка, у справу формування публіцистичного і наукового стилів української мови.  ›››

Мова як засіб спілкування — це найменш вагомий аргумент, адже спілкуватися сяк-так можна і взагалі без мови — поглядами, жестами. А от що мова — генетичний код, ознака національної ідентичності цілого народу, а це завжди несе ідею суверенності, окремішності, незалежності — це серйозно. І більш виразної та вагомої ознаки саме національної мови тут не було і не буде.  ›››

18 липня 143 роки тому російський міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав секретний циркуляр про часткову заборону видання книг українською мовою. Серед інших подібних актів російської держави Валуєвський циркуляр вирізнявся тим, що забороняв друкувати українською мовою саме релігійну літературу та шкільні підручники.  ›››

Мінюстом зареєстровано проект Концепції державної мовної політики в Україні. Його ухвалено на восьмому пленарному засіданні Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права 11 липня 2006 року. Чи допоможе він поширенню української мови та зміцненню її статусу?  ›››

Здається, статус російської мови в Україні турбує тільки тих, «кому ліньки», — ліньки вчити українську, ліньки думати, що запропонувати своїм виборцям, ліньки читати хартії, на які самі вони посилаються.  ›››

Досліджуючи кількатисячолітню історію України, А. Кримський пише ґрунтовні наукові дослідження — "Персія й Україна в часи козацтва", "Історія хозар", де в страшні 30-ті роки нинішнього століття спростовує вигадки про "колиску" трьох братніх народів, засвідчивши надзвичайно древнє походження українського народу та його цивілізації. Ці праці нашого славетного вченого мають велике значення не тільки для розвінчання псевдонаукових доводів дореволюційної історіографії "старшого брата, а й сучасної.  ›››

Останні події, в ході яких, Донецьк, Харків, Луганськ, Дніпропетровськ, Севастополь одержали «другу офіційну» мову російську, викликають розчулення і радість російських політиків, що мріють про відновлення Росії в її «історичних межах». Україні завжди відводилося «почесне» місце серед питань державної важливості. Після зміни зовнішнього курсу Києвом, Кремль всі свої сили кинув на «повернення блудного сина» в рідні пенати.  ›››

Схоже, ніколи не було і не буде більш облудної тези, ніж твердження про “розквіт українського народу та української культури в єдиній державі з братнім російським народом”. 30 травня 1876 року в німецькому курортному місті Емсі імператор Олександр Другий поставив свій найвищий підпис під висновками, спеціально ним таки створеної наради. І ці висновки відтак набули в імперії сили закону. Формально це не було оформлено як указ, але однак до історії цей документ увійшов під назвою Емського указу, одного з найчорніших актів в історії української мови.  ›››

На перший погляд таке твердження може викликати у декого думки, що йдеться про якогось запеклого націоналіста, або провокатора, але, коли трохи самі помізкуєте, то переконаєтесь, що це твердження не тільки правдиве, але й цілковито об'єктивне.  ›››